Час відпочинку — це період, протягом якого працівники звільнені від обов’язку працювати та можуть використовувати його на свій розсуд. Кожен працівник має право на відпочинок, що забезпечується наданням:
- днів щотижневого відпочинку
- оплачуваної щорічної відпустки
- скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв
- скороченої тривалості роботи у нічний час
Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови реалізації цього права визначаються законом.
Перерва для відпочинку та харчування
- Максимальна тривалість: дві години.
- Мінімальна тривалість: законодавством не встановлена, але має бути достатньою для відпочинку та прийому їжі.
- Час надання: через чотири години після початку роботи.
- Не включається до робочого часу.
- Час початку і закінчення: встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
- Відлучення з місця роботи: дозволено.
- Альтернатива: у разі неможливості встановлення перерви працівникові має бути надана можливість приймати їжу під час роботи.
Вихідні дні
- П’ятиденний робочий тиждень: два вихідні дні.
- Шестиденний робочий тиждень: один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний встановлюється графіком роботи підприємства, організації чи установи, погодженим з профспілковим органом, якщо інше не встановлено законодавством. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.
Перенесення робочих та вихідних днів
- Мета: створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).
- Підстава: розпорядження Кабінету Міністрів України, видане не пізніше ніж за три місяці до таких днів.
- Сфера застосування: для працівників з п’ятиденним робочим тижнем.
- Порядок надання: власник або уповноважений орган видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів, погоджений з профспілковим органом, не пізніше ніж за два місяці до таких днів.
Робота у вихідні дні
Робота у вихідні дні заборонена, за винятком окремих працівників з дозволу профспілкового органу у виняткових випадках:
- для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій
- для відвернення нещасних випадків, що загрожують життю чи майну
- для виконання невідкладних робіт, необхідних для нормальної роботи підприємства
- для виконання вантажно-розвантажувальних робіт для уникнення простоїв
Вихідні дні для підприємств, що обслуговують населення, встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП України). Для безперервно діючих підприємств вихідні дні надаються почергово кожній групі працівників або за графіком змінності, погодженим з профспілковим органом.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години, за винятком випадків роботи за режимом підсумованого обліку робочого часу.
Святкові і неробочі дні
Святкові дні:
- 1 січня – Новий рік
- 8 березня – Міжнародний жіночий день
- 1 травня – День праці
- 8 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
- 28 червня – День Конституції України
- 24 серпня – День незалежності України
- 14 жовтня – День захисників і захисниць України
- 15 липня – День Української Державності
- 25 грудня – Різдво Христове
Неробочі дні:
- один день (неділя) – Пасха (Великдень)
- один день (неділя) – Трійця
Віруючим інших релігій надається можливість святкувати їх великі свята шляхом надання до трьох днів відпочинку протягом року, які підлягають відпрацюванню.
Робота у святкові та неробочі дні
У святкові та неробочі дні робота дозволяється за наступних підстав:
- безперервно діючі підприємства
- обслуговування населення
- відвернення або ліквідація наслідків стихійних лих, епідемій, виробничих аварій
- відвернення нещасних випадків, що загрожують життю чи майну
- виконання невідкладних робіт для нормальної роботи підприємства
- виконання вантажно-розвантажувальних робіт для уникнення простоїв
Важливо: Робота у святкові та неробочі дні компенсується.
Щорічні відпустки та їх тривалість
Працівники мають право на щорічні відпустки з оплатою та збереженням місця роботи. Щорічна основна відпустка має тривалість не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, а для осіб віком до 18 років — 31 календарний день. Для окремих категорій осіб законодавством можуть бути передбачені інші терміни відпусток.
