Чи може працівник відмовитись від відрядження?
Працівника потрібно направити у відрядження. Але він відмовляється, посилаючись на воєнний стан. Чи законно це?
Обов’язковість відрядженні
Направлення у відрядження є частиною трудових обов’язків працівників. Згідно із законодавством, працівник зобов’язаний виконати розпорядження керівника про відрядження, якщо це передбачено трудовим договором. Відмова без поважних причин від такого направлення вважається порушенням трудової дисципліни, що може спричинити дисциплінарне стягнення (ст. 147 КЗпП).
В умовах воєнного стану законодавство України не вносить окремих норм, які б дозволяли працівнику автоматично відмовитися від відрядження лише на підставі воєнного стану. Основними критеріями для відмови працівника від відрядження є його категорія та причина відмови.
- Категорія працівника: Деякі категорії працівників можуть бути направлені у відрядження лише за їхньою згодою, а деякі взагалі не можуть бути відряджені. Це визначається відповідно до законодавства про працю.
- Причина відмови: Якщо працівник відмовляється від відрядження з поважної причини (наприклад, тимчасова непрацездатність або невідповідність службового доручення трудовим обов’язкам), то це може бути визнано законною підставою для відмови. Оцінку поважності причин відмови здійснює роботодавець, і в разі спірних ситуацій це можна оскаржити у комісії з трудових спорів або в суді.
Якщо ж працівник не має підстав для законної відмови, це може призвести до дисциплінарних стягнень, таких як догана або навіть звільнення, проте звільнення повинно відповідати загальним вимогам до порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбачених трудовим законодавством України.
Законна відмова працівника від відрядження
1. Категорії працівників, яких заборонено направляти у відрядження або які можуть поїхати лише за їхньою згодою:
Згідно з КЗпП, направляти у відрядження заборонено або дозволено лише за їх згодою.
Заборонено направляти у відрядження:
- вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 3 років (ст. 176 КЗпП);
- чоловіків, які виховують дітей до 3 років без матері, а також опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів дітей цього віку (ст. 186¹ КЗпП).
Можна направляти у відрядження лише за їхньою згодою:
- жінок з дітьми віком від 3 до 14 років або дітьми з інвалідністю (ст. 177 КЗпП);
- чоловіків, які виховують дітей віком від 3 до 14 років без матері, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів дітей цього віку (ст. 186¹ КЗпП).
Крім того, заборонено направляти у відрядження працівників:
- під час відкриття листка непрацездатності;
- у період відпустки (включно з відпусткою без збереження зарплати).
2. Небезпека для життя чи здоров’я працівника
Якщо виконання службових обов’язків у відрядженні становить загрозу для життя чи здоров’я працівника, він має право відмовитися від поїздки. Відповідно до ст. 153 КЗпП, роботодавець не має права вимагати виконання робіт у небезпечних умовах.
Наприклад, якщо відрядження передбачає поїздку в зону бойових дій або небезпечний регіон, працівник може відмовитися, обґрунтувавши своє рішення загрозою для життя та здоров’я.
