Чи потрібно в заяві про звільнення за власним бажанням вказувати причину звільнення?
Звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП) може бути двох видів:
- Звільнення з поважних причин
- Звільнення без поважних причин
Головна відмінність полягає в тому, що у випадку поважних причин працівник має право звільнитися в день подання відповідної заяви.
Стаття 38 КЗпП України містить невичерпний перелік поважних причин для звільнення за власним бажанням, зумовлених неможливістю продовжувати роботу. Серед них:
- переїзд на нове місце проживання
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість
- вступ до навчального закладу
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком
- вагітність
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи
- вихід на пенсію
- прийняття на роботу за конкурсом
- інші поважні причини
У випадку звільнення без поважних причин працівник зобов’язаний письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні.
Отже, якщо працівник звільняється за власним бажанням з причин, передбачених ст. 38 КЗпП, то в заяві про звільнення потрібно зазначати причину звільнення. В іншому випадку працівник має право в односторонньому порядку розірвати трудовий договір без повідомлення причин.
Варто зазначити, що хоча закон не вимагає вказувати причину звільнення при відсутності поважних причин, деякі роботодавці можуть попросити працівника зазначити причину для внутрішнього обліку. Однак працівник не зобов’язаний це робити, якщо не бажає.
