Чи є різниця між звільненням за власним бажанням та за угодою сторін?

Звільнення працівника з роботи може відбуватися за різними обставинами, найпоширенішими з яких є звільнення за власним бажанням та за угодою сторін. Обидва ці варіанти мають свої відмінності в умовах і процедурах.

Звільнення за угодою сторін:

• Ініціатива: Звільнення за угодою сторін може бути ініційоване як працівником, так і роботодавцем. Це означає, що обидві сторони можуть запропонувати припинення трудових відносин.
• Терміни: Звільнення може відбутися в будь-який момент, узгоджений між сторонами. Немає необхідності чекати завершення будь-яких формальних термінів, наприклад, двотижневого попередження, яке потрібно при звільненні за власним бажанням.
• Подання заяви: Заяву про звільнення за угодою сторін можна подати в будь-який момент, навіть у день звільнення. Це надає більшу гнучкість в процесі припинення трудових відносин.
• Відсутність обов’язкових термінів попередження: На відміну від звільнення за власним бажанням, де працівник повинен подати заяву не менше ніж за два тижні до звільнення, тут немає необхідності попереджати іншу сторону завчасно.
• Без необхідності вказувати поважну причину: Якщо працівник чи роботодавець хочуть припинити трудові відносини раніше встановлених законодавством термінів (менше двох тижнів), немає необхідності надавати поважну причину або обґрунтування.

Звільнення за власним бажанням:

• Ініціатива: Ініціатором звільнення за власним бажанням завжди є працівник. Це рішення одностороннє, і роботодавець не може ініціювати таке звільнення.
• Право на відкликання заяви: Працівник має право відкликати свою заяву про звільнення в будь-який момент до завершення строку попередження (двох тижнів). Це дозволяє працівникові змінити своє рішення і продовжити роботу, якщо він передумає.
• Терміни подання заяви: Заява про звільнення повинна бути подана не менше ніж за два тижні до бажаної дати звільнення. Виняток можуть становити лише випадки, коли є поважні причини, передбачені ст. 38 КЗпП України (наприклад, стан здоров’я або інші життєві обставини), які підтверджені документально.
• Необхідність поважної причини для скорочення терміну: Якщо працівник хоче звільнитися в строк менший, ніж два тижні, він повинен зазначити і документально підтвердити поважну причину. Ці причини мають бути передбачені законодавством (зокрема, ч. 1 ст. 38 КЗпП).

Важливо!

Працівник, який подав заяву на звільнення за власним бажанням, може відкликати її до завершення двотижневого терміну попередження. У такому разі його не буде звільнено. Винятком є ситуація, коли на його місце вже було запрошено іншого працівника, якому за законодавством не можна відмовити в укладенні трудового договору.

Основна відмінність між звільненням за власним бажанням і за угодою сторін полягає в ініціативі та гнучкості процесу. Звільнення за угодою сторін дозволяє працівникові та роботодавцю взаємно домовитися про умови і терміни звільнення без обов’язкових строків попередження чи поважних причин. Звільнення за власним бажанням передбачає більш жорсткі правила щодо строків та ініціативи, хоча працівник має можливість відкликати свою заяву. Читати далі.