Книга: АВТОМОБІЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ: ВЛАСНИЙ ТА АРЕНДОВАНИЙ (Глава 3)(частина 2)

Відпуск ПММ за паливними смарт-картками

Паливна смарт-картка — це пластикова картка із вмонтованим чипом (мікропроцесором). Вона містить інформацію про кількість та асортимент оплачених ПММ, які можуть бути відпущені на АЗС, а також іншу інформацію, необхідну для організації розрахунків. Інакше кажучи, паливна смарт-картка призначена для фіксації в електронному вигляді заборгованості емітента перед утримувачем цих засобів по заздалегідь сплаченим ПММ.

Паливні смарт-картки бувають двох видів:

— грошові — на такій картці міститься інформація щодо суми грошових коштів, зарахованих на умовний рахунок підприємства.

Така картка дає можливість суб’єктові господарювання придбати будь-яку марку ПММ, супутні товари та послуги, що реалізуються на АЗС, виходячи з ліміту грошових коштів.

Як правило, паливо та послуги з грошової паливної картки відпускаються за ринковими цінами, встановленими на дату заправки (надання послуги);

— літрові — на цій картці міститься інформація про кількість літрів ПММ певної марки, попередньо оплачені підприємством. За літровою смарт-карткою, на відміну від грошової, ПММ відпускають за ціною, зазначеною в договорі.

Такі паливні картки розрізняються за видами ПММ, які можуть бути за ними отримані (наприклад, бензин А92, А95, А95+, А98, дизельне паливо тощо).

Яка ж схема придбання ПММ за паливни   и картками?

Як і у разі продажу ПММ за талонами, без договору тут не обійтися. Тому насамперед підприємство-покупець звертається до продавця ПММ для оформлення договору на відпуск пального за паливними смарт-картками. Такий договір, як правило, містить таку інформацію:

— вимоги до використання та зберігання паливних карток;

— вид паливної картки (грошова чи літрова);

— умови заправляння та порядок розрахунків

за спожиті ПММ;

— момент переходу права власності на ПММ;

— ліміт витрати грошових коштів або палива на добу (місяць);

— перелік АЗС, які обслуговують цю паливну картку;

— інші умови.

У строки, встановлені договором або рахунком-фактурою, підприємство оплачує постачальникові вартість паливних карток і ПММ та отримує від нього паливні картки.

Паливні картки зберігають у бухгалтерії та видають водіям у порядку, встановленому на підприємстві (щодня, щотижня, щомісяця). За умови частого використання паливну картку може бути закріплено за конкретним водієм.

Під час заправки за паливною карткою водій, як правило, отримує чек спеціалізованого РРО із зазначенням найменування, кількості та вартості фактично відпущених ПММ, а також чек автозаправного термінала (витрата за карткою).

Підприємству необхідно розробити та впровадити у себе систему документального обліку паливних карток з метою контролю за їх використанням. Зокрема, слід розробити та затвердити:

— правила користування паливними картками;

— список водіїв, яким видаватимуться паливні картки, а також порядок їх видачі;

— форму звіту (довільну) держателів смарт-карток, тобто водіїв. Такі звіти водії повинні подавати до бухгалтерії підприємства разом з чеками автозаправних терміналів та подорожніми листами у строки, встановлені підприємством (наприклад, щодня, щотижня, щомісяця в останній календарний день звітного місяця);

— журнал обліку руху паливних карток у довільній формі.

Крім того, не забудьте призначити особу, відповідальну за зберігання, видачу та облік паливних карток.

Журнал обліку руху паливних карток може мати такий вигляд:

Виходячи з даних журналу, бухгалтерія або матеріально відповідальна особа повинні зробити вибірку витрачених коштів щодо кожного водія і щодо кожної картки. Дані журналу бухгалтерія підприємства використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів.

Відпуск палива за відомостями

Відпуск палива за відомостями АЗС здійснюють на підставі договорів, укладених з підприємствами — споживачами ПММ. При цьому

розрахунки за паливо, продане із застосуванням відомостей на відпуск нафтопродуктів, здійснюються виключно через установи банків

Відпуск палива покупцеві відображають у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП, яку наведено в додатку 16 до Інструкції № 281. У відомості фіксують кількість відпущених ПММ, яку підтверджують своїми підписами оператор АЗС та водій (п.п. 10.3.2.1 Інструкції № 281).

Зверніть увагу! Відомості ведуть безпосередньо на АЗС, і підприємство-покупець до їх оформлення жодного відношення не має.

Відпускають нафтопродукти за відомістю, як правило, у межах попередньо погоджених лімітів при пред’явленні водієм подорожніх листів.

На підставі відомостей на відпуск нафтопродуктів АЗС періодично, але не рідше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному підприємству — споживачеві ПММ.

У таких рахунках обов’язково зазначають кількість та загальну вартість відпущених нафтопродуктів за марками та цінами, встановленими протягом місяця. Також у них неодмінно наводять інформацію про суми ПДВ, включені до вартості відпущених ПММ.

АЗС проводить звіряння розрахунків зі споживачами за відпущені нафтопродукти щомісяця не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця (п.п. 10.3.2.2 Інструкції № 281).

Купівля ПММ за готівковий розрахунок

За готівку ПММ купують безпосередньо на АЗС. У цьому випадку відпуск палива та заправку автомобіля здійснюють за рахунок коштів, виданих водієві підприємства під звіт.

Первинним документом, що підтверджує факт понесених працівником витрат на придбання

ПММ, буде чек РРО, виданий на АЗС. Такий чек працівник додає до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28.09.2015 р. № 841.

Нагадаємо: у разі розрахунків готівкою такий звіт працівник повинен надати у бухгалтерію до закінчення 5-го банківського дня, наступного за днем придбання ПММ за дорученням і за кошти підприємства, що їх видало. Такий строк визначено п.п. 170.9.2 ПКУ.

Облік придбання ПММ

Бухгалтерський облік. Відповідно до Інструкції № 291 бухгалтерський облік ПММ ведуть на субрахунку 203 «Паливо». На ньому відображають наявність та рух палива, придбаного для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Надходження палива на підприємство відображають за дебетом субрахунку 203.

Аналітичний облік ведуть виходячи з потреб конкретного підприємства у розрізі видів та марок палива, а також за місцями його зберігання. Тобто на субрахунку 203 можна відкривати субрахунки другого, а у разі потреби — вищих порядків, наприклад:

— 2031 «Дизельне паливо», 2032 «Бензин А92», 2033 «Бензин А95», 2034 «Бензин А95+» тощо або

— 2031 «Паливо на складі», 2032 «Талони на паливо», 2033 «Паливо в автомобілі» тощо.

Крім того, аналітичний облік виданих ПММ ведуть за матеріально відповідальними особами — водіями автотранспорту.

Придбані ПММ відображають у складі запасів підприємства за первісною вартістю, яку формують з урахуванням витрат, передбачених п. 9 П(С)БО 9

Облік оплачених талонів на ПММ також слід вести на субрахунку 203. Це прямо передбачено Інструкцією № 291. Але, на наш погляд , діяти так потрібно лише у тому разі, коли право власності на паливо переходить до покупця до його фактичного відпуску з АЗС (одразу під час видачі покупцеві талонів). Адже якщо право власності на ПММ покупець не отримав, ми маємо справу зі звичайною передоплатою.

При цьому, як ми вже сказали, для обліку руху талонів доцільно виділити субрахунок другого порядку (наприклад , субрахунок 2032

«Талони на паливо»). З цього субрахунку вартість ПММ списують на субрахунок 2033

«Паливо в автомобілі» після того, як водій надасть до бухгалтерії звіт про використання талонів та чеки АЗС. Згодом витрачене паливо потрапить на рахунки витрат на підставі подорожніх листів або інших аналогічних документів, розроблених і затверджених на підприємстві.

Порядок бухгалтерського обліку паливних карток залежить від умов їх отримання, передбачених відповідним договором між постачальником ПММ та підприємством-покупцем.

Найчастіше підприємства купують смарт-карт ки. У бухобліку їх вартість відображають так:

— на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», якщо строк служби паливної  карти  не  перевищує  1  рік .  При цьому витрати, пов’язані з придбанням такої «короткострокової» смарт-картки, визнають витратами того періоду, в якому її передано в експлуатацію, залежно від напряму використання або списують на собівартість продукції (робіт, послуг);

— на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», якщо строк служби паливної картки перевищує 1 рік. Вартість такої картки амортизують.

Якщо паливна картка залишається у власності постачальника ПММ, то на балансі покупця її не відображають, оскільки вона не відповідає критеріям визнання активом. У цьому випадку отримані паливні картки слід обліковувати за балансом. Підійде для цих цілей рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні», до якого можна завести окремий субрахунок, наприклад 026 «Паливні картки». Аналітичний облік підприємство вестиме в журналі обліку руху паливних карток.

Податок на прибуток. Як відомо, нині увесь податковоприбутковий облік базується на даних бухгалтерського обліку. За правилами бухобліку фінрезультат визначають шляхом зіставлення бухгалтерських доходів та витрат підприємства за певний період. Причому ні передоплата вартості активів, у тому числі ПММ, ні вартість оприбуткованого палива до бухвитрат не потрапляють.

Звідси висновок:

попередня оплата вартості ПММ, а також їх оприбуткування на баланс підприємства на податковоприбутковий облік не впливають

Бухгалтерські, а отже, і податкові витрати виникнуть уже після використання ПММ у господарській діяльності підприємства.

ПДВ. За загальним правилом право на податковий кредит виходячи з вартості придбаних ПММ у підприємства виникає на дату першої з подій (п. 198.2 ПКУ):

— або на дату оплати ПММ;

— або на дату оприбуткування ПММ.

Проте будьте уважні! Як застерігає п. 198.6 ПКУ, до податкового кредиту не можуть бути  віднесені суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи іншими документами згідно з п. 201.11 ПКУ. З цього можна зробити два важливі висновки:

1. Для отримання права на податковий кредит факт передоплати або оприбуткування палива має бути підтверджено зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною.

2. Без податкової накладної податковий кредит можна відобразити на підставі касового чека (п.п. «б» п. 201.11 ПКУ). Проте в цьому випадку загальна вартість отриманого палива не повинна перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ), а самі касові чеки мають бути фіскальними, містити податковий номер продавця та загальну суму нарахованого ПДВ.

Причому у разі отримання підприємством чека РРО, у якому загальна сума отриманих товарів/ послуг перевищує 200 грн., воно не зможе відобразити у складі податкового кредиту ані всю суму «вхідного» ПДВ, ані її частину. Оскільки така ситуація небажана, рекомендуємо або уникати готівкових придбань ПММ на суму понад 200 грн. (без ПДВ), або попередити підзвітних осіб про необхідність вимагати від постачальника податкові накладні.

Облік використання палива

Бухгалтерський облік. З метою списання ПММ виділяють їх фактичну та нормативну витрату.

Фактичну витрату палива розраховують виходячи з пробігу автомобіля та даних про витрату палива, зафіксованих у подорожньому листі або іншому документі, що його замінює (детальніше див на с. 46). Визначити фактичну кількість палива, витраченого протягом зміни (рейсу) з урахуванням цих вимірювальних приладів автомобіля на момент закінчення зміни (рейсу) можна за формулою:

Пф = ЗПп + ЗП ЗПк,

де Пф  — фактична кількість витраченого автомобілем палива (розраховується за одним подорожнім листом);

ЗПп — залишок палива у бензобаку (у балоні,

якщо це газ) автомобіля на початок зміни (графа подорожнього листа «залишок пального при виїзді»);

ЗП — кількість палива, залитого у бензобак (заправленого у балон, якщо це газ) протягом зміни (графа подорожнього листа «видано пальне»);

ЗПк — залишок палива у бензобаку (у балоні, якщо це газ) автомобіля на кінець зміни (графа подорожнього листа «залишок пального при поверненні»).

Нормативну витрату ПММ визначають на підставі даних подорожніх листів про фактичний пробіг автомобіля за зміну з урахуванням норм витрати палива*

* Про норми витрати палива див. на с. 25.

Після того, як відповідні розрахунки виконано, підприємство має порівняти фактичну кількість витраченого автомобілем палива з нормативною витратою. Потім усю суму ПММ списують з балансу за кредитом субрахунку 203 у кореспонденції з дебетом:

— рахунків 15, 20, 23, 28, 91, 92, 93, 94 — у частині вартості ПММ у межах норм витрати палива;

— субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» — у частині суми перевитрати ПММ (перевищення суми фактичної витрати над нормативною).

Податок на прибуток. Раніше ми з вами вже з’ясували, що паливні витрати потрапляють до податковоприбуткового обліку саме на етапі використання ПММ, а точніше, в періоді, коли такі витрати буде враховано у складі бухвитрат (оскільки не завжди ці періоди збігаються).

Так, залежно від цілей, на які використовують ПММ, їх вартість потрапить до складу бухгалтерських витрат, а отже, вплине на фінрезультат для цілей податковоприбуткового обліку в періоді:

— нарахування амортизації об’єкта ОЗ — у частині ПММ, використаних для заправки автомобілів, зайнятих у будівництві (створенні) об’єктів ОЗ. У момент використання такі ПММ списують кореспонденцією: Дт 15 — Кт 203;

— реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

— у частині вартості ПММ, включеної до собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а також до первісної вартості придбаних товарів. Безпосередньо у момент використання такі ПММ списують з балансу кореспонденцією: Дт 20, 23, 28, 91 — Кт 203;

— списання витрачених ПММ — у частині вартості ПММ для автомобілів, що забезпечують інші господарські потреби: адміністративні, збутові, інші операційні. Списання ПММ показують кореспонденцією: Дт 92, 93, 94 — Кт 203.

Обов’язково зверніть увагу! ПКУ на сьогодні не містить будь-яких спеціальних правил чи обмежень щодо обліку наднормативних витрат ПММ. Саме тому при визначенні фінансового результату для цілей розрахунку податку на прибуток враховують як вартість ПММ у межах Норм № 43, так і понаднормативні витрати.

На це, до речі, звертали увагу і податківці у листі ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-1901-01-15 . При цьому підприємствам-високодохідникам коригувати свій фінансовий результат до оподаткування на суму понаднормативних ПММ не потрібно. Адже ПКУ таких коригувань не вимагає.

ПДВ. Як ви пам’ятаєте, податковий кредит покупець відобразив ще за датою першої події (тобто на дату оплати або отримання палива).

У періоді використання ПММ для цілей ПДВ-обліку має значення обсяг нормативної та наднормативної витрати палива.

Щодо ПДВ, включених до податкового кредиту виходячи з вартості палива у межах норм, ніяких маніпуляцій робити не потрібно. А ось наднормативна витрата ПММ для цілей справляння ПДВ розцінюється як використання на цілі, не пов’язані з господарською діяльністю. Як наслідок, підприємству доведеться розлучитися з податковим кредитом, відображеним під час купівлі таких наднормативних ПММ. Для цього підприємство на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ повинне нарахувати «компенсаційні» податкові зобов’язання.

Крім того, не випускайте з уваги такий момент. Коли мова заходить про обов’язкове нарахування «компенсаційних» податкових зобов’язань з ПДВ, підприємство зобов’язане виписати податкову накладну. При цьому зробити це можна двома способами.

Так, зобов’язання, нараховані згідно з п. 198.5 ПКУ, можна показати у зведеній податковій накладній, яку складають не пізніше останнього дня звітного періоду. Крім того, можна складати окрему податкову накладну на кожну таку операцію.

Особливості обліку моторної оливи. Питання про облік придбаної моторної оливи постає набагато рідше. Адже більшість автомобілів здійснюють заправку та заміну оливи на СТО.

У зв’язку з цим вони просто відображають витрати на техобслуговування, не замислюючись про оприбуткування та подальший облік оливи.

Таких одразу відсилаємо до підрозділу 4.1 цієї книги, присвяченого техобслуговуванню автомобіля (див. с. 58).

Проте для тих, хто міняє оливу самостійно, стисло розповімо про облік її використання.

Після придбання оливу оприбутковують на баланс на вже знайомий вам субрахунок 203.

У періоді заміни оливи її вартість списують з балансу. Причому залежно від напряму використання автомобіля таке списання відображають кореспонденцією Дт 15, 20, 23, 28, 91, 92, 93, 94 — Кт 203 (у частині нормативного об’єму оливи) та Дт 947 — Кт 203 (у частині наднормативної витрати оливи).

Норми витрати оливи установлені з розрахунку на 100 л (або 100 м³  для газу) нормативної витрати палива (див. п. 1.10 Норм № 43). Тому спочатку слід визначити нормативну витрату палива, що працювало «у зв’язці» з маслом, від періоду заливу до періоду зливу оливи.

Нормативна витрата оливи розраховується за формулою:

Qоливи = Qнорм х Qпал : 100,

де Q_оливи — нормативна витрата оливи, л;

Q — норма витрати оливи на 100 л (100 м³)

витраченого палива;

Q_пал — нормативна витрата палива виходячи з фактичного пробігу автомобіля, л (м³).

Після відпрацювання злиті моторні оливи ще можна реалізувати. Вони відповідають критеріям визнання активом, тому їх оприбутковують на баланс за чистою вартістю реалізації (Дт 209 — Кт 719).

Продаж відпрацьованих олив спецпідприємствам відображають як реалізацію звичайних запасів. Сума, за яку вони продані (без ПДВ), потрапляє до складу доходів, а собівартість, за якою вони оприбутковані, — до складу витрат, як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Приклади відображення в обліку придбання та використання ПММ

Приклад 3.1. Придбання ПММ за талонами. Підприємство уклало договір з АЗС на придбання 500 л бензину марки А95 за ціною 24,00 грн. за літр на загальну суму 12000 грн., у тому числі:

—  « роздрібний »  акциз  на  пальне — 597,72 грн.*;

— ПДВ 20 % — 1900,38 грн.;

— сума постачання без ПДВ та акцизу — 9501,90 грн.

*      Тут і далі сума акцизу умовна.

Після отримання 100 % передоплати постачальник надав підприємству талони на бензин (право власності на паливо перейшло покупцеві) та одночасно прийняв ПММ на відповідальне зберігання.

Для обліку талонів на паливо підприємство використовує субрахунок 2032 «Талони на паливо», а для обліку палива у баках автомобілів — субрахунок 2033 «Паливо в автомобілі».

Протягом місяця водієві для заправки було видано талони на 150 л бензину, що було відображено у відомості обліку талонів на бензин.

Усі талони були використані для заправки автомобіля ПММ. Автомобіль використовували для збуту продукції.

Фактична витрата бензину за місяць становить 120 л, тоді як витрата палива за нормами мала б становити 115 л. Тобто виникла перевитрата ПММ у розмірі 5 л.

У бухгалтерському обліку такі операції відображають такими записами (див. табл. 3.3 на с. 44):

Таблиця 3.3. Облік придбання та використання ПММ (за талонами)

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
Придбання ПММ
1	Перераховано постачальнику передоплату за ПММ	371	311	12000,00
2	Відображено суму ПДВ (до отримання зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної)	644/1	644	1900,38
3	Відображено податковий кредит з ПДВ (отримано податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН)	641/ПДВ	644/1	1900,38
4	Відображено надходження талонів на бензин (12000,00 грн. 1900,38 грн.)	2032	631	10099,62
5	Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ	644	631	1900,38
6	Відображено залік заборгованостей	631	371	12000,00
Використання талонів для заправки автомобіля
1	Відображено заправку автомобіля паливом (150 л х 10099,62 грн. : 500 л)	2033	2032	3029,89
Використання ПММ
1	Списано вартість фактично використаного автомобілем бензину у межах норм (115 л х 10099,62 грн. : 500 л)	93	2033	2322,91*
* У періоді використання ПММ їх вартість включається до складу бухгалтерських витрат на збут, а отже, зменшує об’єкт обкладення податком на прибуток.
2	Відображено суму перевитрати бензину (5 л х 10099,62 грн. : 500 л)	947	2033	101,00*
* Зверніть увагу: ПКУ не містить обмежень щодо включення до податкових витрат вартості наднормативно використаного бензину. А отже, такі суми також зменшують об’єкт обкладення податком на прибуток.
3	Нараховано «компенсаційні» податкові зобов’язання з ПДВ (9501,90 грн.: 500 л х 5 л х 20 % : 100 %)	947	641/ПДВ	19,00
4	Віднесено на фінансовий результат:
	— вартість витраченого бензину у межах норм	791	93	2322,91
	— вартість перевитрати бензину з урахуванням ПДВ	791	947	120,00

Приклад 3.2. Придбання ПММ за паливною карткою. Підприємство уклало договір з АЗС на придбання 500 л бензину марки А95+ за ціною 26,00 грн. за літр на суму 13000,00 грн., у тому числі:

— «роздрібний» акциз на пальне — 597,72 грн.;

— ПДВ 20 % — 2067,05 грн.;

— сума постачання без ПДВ та акцизу — 10335,23 грн.

Вартість бензину без ПДВ, але з урахуванням акцизного податку становить: 10335,23 грн. + 597,72 грн. = 10932,95 грн.

Відпуск бензину водіям здійснюється з використанням смарт-картки. На отримання паливної  картки  було  оформлено  заявку.

Вартість виготовлення смарт-картки — 12,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 2,00 грн.), строк її дії — 1 рік. Автомобіль призначений для адміністративних цілей. За умовами договору право власності на ПММ переходить до покупця після заправки автомобіля.

Паливо, яке є у баках автомобілів, підприємство обліковує на субрахунку 2033 «Паливо в автомобілі».

Протягом місяця водієві підприємства за паливною карткою відпущено 200 л бензину. За даними подорожніх листів фактична витрата бензину за місяць становить 165 л. Фактична витрата палива збігається з нормативною.

У бухгалтерському обліку перелічені операції відображають так (див. табл. 3.4):

Таблиця 3.4. Облік придбання та використання ПММ (за паливною карткою)

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
Придбання паливної картки
1	Перераховано постачальнику ПММ передоплату за паливну картку	371	311	12,00
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	644/1	644	2,00
		641/ПДВ	644/1	2,00
3	Оприбутковано паливну картку	22	631	10,00
4	Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ	644	631	2,00
5	Відображено залік заборгованостей	631	371	12,00
6	Передано паливну картку водієві	92	22	10,00
7	Віднесено на фінансовий результат витрати на придбання паливної картки	791	92	10,00
Придбання ПММ
1	Перераховано постачальнику передоплату за ПММ	371	311	13000,00
2	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі передоплати за ПММ	644/1	644	2067,05
		641/ПДВ	644/1	2067,05
3	Відображено заправку автомобіля бензином (200 л х 10932,95 грн. : 500 л)	2033	631	4373,18
4	Списано відображену раніше суму податкового кредиту з ПДВ  (2067,05 грн. : 500 л х 200 л)	644	631	826,82
5	Відображено залік заборгованостей	631	371	5200,00
Використання ПММ
1	Списано вартість фактично використаного автомобілем бензину (165 л х 10932,95 грн. : 500 л)	92	2033	3607,87*
* У періоді використання ПММ їх вартість включається до складу бухгалтерських витрат, а отже, зменшує об’єкт обкладення податком на прибуток.
2	Віднесено на фінансовий результат вартість витраченого бензину	791	92	3607,87

Приклад 3.3. Придбання моторної оливи. Підприємство придбало 20 л моторної оливи загальною вартістю 3600,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 600,00 грн.). У автомобіль Hyundai Tucson адміністративного призначення було залито 4 л оливи. Пробіг автомобіля на цій оливі — 6000 км. Норма витрати палива становить 8.8 л на 100 км пробігу, а тимчасова норма витрати оливи — 0,9 л на 100 л нормативної витрати палива. Після відпрацювання було злито 3,8 л моторної оливи, які підприємство здало спецпідприємству за ціною 0,96 грн./л (у тому числі ПДВ 20 % — 0,16 грн.).

Норма витрати оливи становить: 0,9 х (8,8 :  100 х 6000) : 100 = 4,75 (л).

Тобто фактична витрата оливи під час попередньої заправки (4 л) була менша, ніж за нормою.

Операції з придбання, використання та передачі на утилізацію оливи в обліку відображають так (див. табл. 3.5):

Таблиця 3.5. Облік придбання та використання моторної оливи

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Оприбутковано придбану моторну оливу	203	631	3000,00
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	644/1	631	600,00
		641/ПДВ	644/1	600,00
3	Залито 4 л оливи в автомобіль (4 л х 3000 грн. : 20 л)	92	203	600,00
4	Злито з автомобіля 3,8 л відпрацьованої оливи (3,8 л х 0,8 грн./л)	209	719	3,04
5	Здано відпрацьовану оливу на спецпідприємство (3,8 л х 0,96 грн./л)	361	712	3,65
6	Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ	712	641/ПДВ	0,61
7	Списано з балансу вартість відпрацьованої оливи	943	209	3,04
8	Отримано оплату від спецпідприємства	311	361	3,65
9	Сформовано фінансовий результат	719	791	3,04
		712	791	3,04
		791	92	600,00
		791	943	3,04

3.3. Документальне оформлення роботи автомобіля

Усім відомий жартівливий вираз: «Без бумажки ты — букашка, а с бумажкой — человек». Але, як це часто буває, за жартівливою формою криється глибокий сенс. Будь-яка операція для того, щоб її можна було провести в обліку, має бути відповідним чином оформлена документально. І облік роботи автомобіля тут не виняток. А отже, дуже важливо знати: яким спеціальним документом можна підтвердити факт експлуатації автомобіля та звідки взяти інформацію про його пробіг для цілей списання

ПММ? Чим засвідчити обсяг виконаних робіт із перевезення вантажів та як оформити відповідний первинний документ? Про це зараз і поговоримо.

Подорожній лист

Одразу скажемо, що нині нормативно встановлених форм подорожніх листів не існує. Проте вести облік витраченого пального, як і раніше, потрібно. І для цього, на наш погляд, якнайкраще підходять саме подорожні листи. Як же бути?

Оскільки обов’язкової форми цього документа немає, роль подорожнього листа може виконувати документ, розроблений підприємством самостійно

Зверніть увагу: цей висновок стосується як «легкового», так і «вантажного» подорожнього листа. Такий «саморобний» подорожній лист затверджують наказом керівника підприємства.

Єдина умова — у ньому мають бути присутні усі обов’язкові реквізити, властиві первинному документу та перелічені в ст. 9 Закону про бухоблік.

До речі, для розроблення власної форми подорожнього листа нам нічого не заважає взяти за основу старі, такі, що втратили чинність, але вже звичні форми. При цьому ви можете прибрати з них зайві, на ваш погляд, реквізити і додати свої, нові. Показово, що дозволяють це й контролюючі органи (див. лист Мінінфраструктури від  23.04.2013 р. № 4492/25/10-13, лист ДФСУ від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

І ще один важливий момент, пов’язаний із застосуванням подорожнього листа. Якщо ви все-таки вирішите використовувати цю форму в роботі, тоді перед виїздом водія в рейс у подорожному листі слід проставити відмітку про передрейсовий медогляд. Нагадаємо: абзац третій п. 4.6 Положення № 65/80 передбачає, що за наявності дорожнього листа медичний працівник робить у ньому запис про результат контролю за станом здоров’я водія автотранспортного засобу.

Отже, якщо є подорожній лист — у ньому мають бути відповідні відмітки. Немає подорожнього листа — для оформлення результатів проведеного передрейсового медогляду достатньо заповнити Журнал щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв (додаток 3 до Положення № 65/80). Детальніше про порядок проведення медоглядів водіїв див. на с. 101.

Товарно-транспортна накладна

Поруч із подорожнім листом одним з найважливіших «транспортних» документів є товарно-транспортна накладна (далі — ТТН). Незважаючи на те, що цей документ стосується не стільки автомобіля, скільки вантажу, що перевозиться, скажемо кілька слів і про нього. І найперше питання:

Чи обов’язково зараз оформляти ТТН?

Так, обов’язково!

ТТН, як і раніше, залишається основним документом, який оформляють при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Наявності ТТН вимагають Правила № 363. Як обов’язковий документ вона згадується в п. 1 Переліку № 207.

Крім того, серед документів водія хоче бачити ТТН і ст. 48 Закону № 2344.

Виходить, що ТТН все ще залишається одним з обов’язкових для заповнення документів. У той же час ТТН потрібна тільки у разі, коли вантаж перевозять із залученням сторонніх осіб (перевізників) на підставі договору перевезення. А це означає, що виписувати чи не виписувати ТТН потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку залежно від того, хто здійснює транспортування.

Так, якщо для перевезення вантажу ви залучаєте транспортну компанію (тобто у випадках, коли автомобіль, на якому перевозиться вантаж, і сам вантаж належать різним особам), то виписувати ТТН слід обов’язково. Скажемо більше: за роз’ясненнями податківців, відсутність ТТН обернеться неприємностями у вигляді невизнання транспортних витрат за замовником транспортних послуг (див. категорію 102.21 БЗ). Проте, на наш погляд, податківці в цьому випадку зовсім не обґрунтовано позбавляють платників податків права на витрати. Насправді врахувати транспортні витрати у складі бухгалтерських і податкових витрат дозволить будь-який первинний документ, наприклад акт наданих транспортних послуг.

А от якщо ви вирішите використовувати для доставки вантажів власний автотранспорт, то ТТН, суворо кажучи, не обов’язкова. Замість ТТН водієві достатньо мати товарну накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж. Підтверджує це і п. 2 Переліку № 207.

Але, як кажуть, не все так однозначно. Під час перевірок фіскали нерідко виходять з того, що ТТН підтверджує не лише факт та вартість наданих транспортних послуг, а й сам факт постачання в цілому. Тому ті платники податків, які не бажають вступати в дебати з податківцями, вважають за краще підстрахуватися і оформляють ТТН навіть при «самотранспортуванні».

А тепер що стосується форми ТТН. Тут усіх замовників транспортних послуг (вантажовідправників) чекають приємні новини.

З 18.03.2016 р. набув чинності наказ № 26, яким

Мінінфраструктури дозволило суб’єктам господарювання разом з типовою формою № 1-ТН (додаток 7 до Правил № 363) застосовувати ТТН довільної форми

Головна умова застосування «довільної» ТТН — вона повинна містити набір обов’язкових реквізитів, перелічених в абзаці другому п. 11.1

Правил № 363. Обов’язковою для ТТН є така інформація:

— назва документа («Товарно-транспортна накладна»);

— дата і місце його складання;

— найменування (П. І. Б.) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;

— найменування та кількість вантажу;

— основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати вантаж;

— марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа;

— пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси;

— посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Виходить, що сьогодні ви вже не «прив’язані» до типової форми № 1-ТН, наведеної в Правилах № 363. Будь-яке підприємство цілком може, узявши її за основу, розробити свою персональну ТТН виходячи з власної специфіки діяльності. Так, ви можете відмовитися від зайвих у вашому випадку реквізитів, на приклад , «Транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником», «Переадресація вантажу» або «Навантажувально-розвантажувальні роботи». В той же час ніхто не забороняє наводити в ТТН додаткові відомості про вантаж або його вартість.

Отже, вибирайте самі: застосовувати вам форму № 1-ТН чи довільну форму ТТН. Але якщо ви обираєте другий варіант, то пам’ятайте:

самостійно розроблену форму ТТН потрібно затвердити наказом керівника  або іншим розпорядчим документом по підприємству

В іншому ж правила заповнення ТТН не змінилися. Як і раніше, її виписує замовник транспортних послуг (як правило, це вантажовідправник) у кількості не менше 4 примірників. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий примірник дістається вантажоодержувачу. Ну, а третій і четвертий — отримує перевізник (пп. 11.4 — 11.6 Правил № 363).

Заповнювати ТТН (і типової, і довільної форми) дозволено як друкарським способом, так і вручну. Більш того, не заборонено застосування комбінованого способу, коли частину реквізитів віддруковано на принтері, а частину заповнено від руки (див. лист Мінінфраструктури від 11.03.2014 р. № 2455/25/10-14).

І останнє, на що хотілося б звернути увагу. Спрощення форми ТТН не стосується тих суб’єктів господарювання, які перевезення вантажів оформляють спецТТН. Так, за встановленими формами з обов’язковим дотриманням усіх правил їх складання ТТН оформляють вантажовідправники (замовники транспортних послуг):

— спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв (форми № 1-ТН/спирт/, № 1-ТН/вкд/, № 1-ТН /алкогольні напої/ відповідно, затверджені наказом Мінтрансзв’язку від 28.04.2005 р. № 154);

— нафти і нафтопродуктів (форма № 1-ТТН (нафтопродукт), затверджена спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв’язку, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155);

— хлібобулочних виробів (форма № 1-ТТН (хліб), затверджена наказом Мінагрополітики від 06.06.2001 р. № 153);

— молочної сировини (форма № 1-ТН (МС), затверджена наказом Мінагрополітики від 01.12.2015 р. № 457);

— деревини (форма ТТН-ліс, затверджена наказом Мінінфраструктури та Мінагрополітики від 29.11.2013 р. № 961/707).

3.4. Транспортний податок

З 1 січня 2015 року у складі податку на майно з’явився транспортний податок (ст. 267 ПКУ). У поточному році порядок його сплати зазнав деяких змін. У цьому підрозділі поговоримо про те, хто ж на сьогодні зобов’язаний його сплачувати і в яких випадках.

Платники податку

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, щодо яких виконуються дві умови (п.п. 267.1.1 ПКУ):

— вони мають у власності легковий автомобіль;

— такий автомобіль зареєстровано в Україні згідно з чинним законодавством.

Але не хвилюйтеся! Підприємству не доведеться сплачувати цей податок за старенький «Запорожець». Адже не всі «легковики» уключаються до об’єкта оподаткування. Давайте поглянемо, за які ж автомобілі доведеться розщедритися.

Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування є легковий автомобіль, що відповідає двом критеріям (п.п. 267.2.1 ПКУ):

1) з року його випуску минуло не більше 5 років (включно);

2) середньоринкова вартість автомобіля вище 750 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня звітного року (у 2016 році — 1033500,00 грн.).

Рік випуску визначено датою виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік). Якщо календарну дату виготовлення автомобіля встановити неможливо, її визначають як 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах (п.п. 14.1.220 ПКУ). Таким чином, у 2016 році об’єктом оподаткування можуть стати автомобілі, що були випущені не раніше 2011 року.

Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей обчислення транспортного податку затверджено постановою КМУ від 18.02.2016 р. № 66. Але платнику податків не потрібно самостійно здійснювати жодних розрахунків для свого автомобіля. Такий розрахунок здійснює Мінекономрозвитку і розміщує інформацію на своєму офіційному сайті (див. <a href = “http://www.me.gov/ ” title = “www.me.gov.” target = “_blank”>www.me.gov.</a> ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA). Щоб отримати відомості про середньоринкову вартість вашого автомобіля, слід обрати у відповідній комірці розміщеного на цьому сайті калькулятора тип транспортного засобу, його марку, модель, рік випуску та пробіг.

Якщо ваше підприємство — щасливий власник легкового автомобіля, що потрапив до об’єкта обкладення транспортним податком, то наступна інформація для вас.

Порядок обчислення і сплати податку

Ставка транспортного податку встановлена у фіксованому розмірі і становить 25000,00 грн. на рік за кожен легковий автомобіль, який є об’єктом оподаткування (п. 267.4 ПКУ).

Наприклад , за наявності в підприємства трьох таких автомобілів річна сума транспортного податку становитиме 75000,00 грн. (25000,00 грн. х 3).

Платник податку — юридична особа розраховує суму податку самостійно станом на 1 січня звітного року

У вашого автомобіля цього року 5-річний ювілей? Пам’ятайте: транспортний податок сплачується до початку місяця, що настає за місяцем, в якому автомобіль досяг 5-річного віку (п.п. 267.6.7 ПКУ).

Приклад 3.4. Підприємство є власником легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить 1630000,00 грн. Місяць випуску автомобіля — лютий 2011 року.

У цьому випадку підприємство зобов’язане було нарахувати транспортний податок за 2 місяці — січень і лютий 2016 року. Сума транспортного податку за 2016 рік за цим автомобілем становитиме:

25000,00 грн. : 12 міс. х 2 міс. = 4166,67 грн.

Зрозуміло, що протягом року підприємство може придбати новий транспортний засіб або продати наявний. Як тоді визначати суму податку?

У разі переходу права власності на автомобіль від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється (п.п. 267.6.5 ПКУ):

— попереднім власником — за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений автомобіль;

— новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув права власності на цей автомобіль.

За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, що залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (п.п. 267.6.6 ПКУ).

Ще одна цілком життєва ситуація — автомобіль викрали. Порядок дій у цьому випадку законодавець передбачив у п.п. 267.6.8 ПКУ. Так, сплата транспортного податку припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому мало місце незаконне заволодіння вашим транспортом.

При цьому такий факт обов’язково має бути підтверджено відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

Сталося диво, і викрадений автомобіль вам повернули? Повертається і обов’язок зі сплати транспортного податку. Робити це слід з місяця, в якому автомобіль був повернений відповідно до постанови слідчого, прокурора або рішення суду.

При цьому платник зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

На жаль, законодавець не прописав порядок сплати транспортного податку, якщо протягом року автомобіль був списаний з балансу у зв’язку з ліквідацією (наприклад, після ДТП). На наш погляд, у цьому випадку підприємство також має право перерахувати (зменшити) суму податку, адже об’єкт оподаткування перестав існувати. Логічно буде припинити сплату транспортного податку з місяця, що настає за місяцем зняття автомобіля з реєстрації. Тобто діємо так само, як у випадку з досягненням автомобілем 5-річного віку. Обережним платникам податків порекомендуємо отримати письмову податкову консультацію з цього питання.

А тепер про порядок перерахування податку до бюджету.

Річна сума податку, зазначена в декларації, сплачується авансовими внесками щокварталу до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом

Причому майте на увазі: якщо строк сплати припадає на вихідний або святковий день, податок слід перерахувати напередодні.

Таким чином, останній день строку сплати транспортного податку за 2016 рік:

— за I квартал — 29.04.2016 р.;

— за II квартал — 29.07.2016 р.;

— за III квартал — 28.10.2016 р.;

— за IV квартал — 27.01.2017 р.

Сплата транспортного податку здійснюється за місцем реєстрації автомобіля за кодом класифікації доходів бюджету 18011100 «Транспортний податок з юридичних осіб» і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п. 267.7.1 ПКУ).

Декларування

Звітний період з транспортного податку дорівнює календарному року.

Юридичні особи декларують свої зобов’язання до 20 лютого звітного року. При цьому річну суму податку наводять з поквартальним розподілом.

Декларацію подають до контролюючого органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування (п.п. 267.6.4 ПКУ).

Як ми згадували, податок розраховують виходячи з кількості легкових автомобілів, що підпадають під об’єкт оподаткування, станом на 1 січня звітного року. Проте протягом року можуть відбуватися зміни: поповнення або зменшення парку оподатковуваних автомобілів. У цьому випадку податкові зобов’язання слід уточнити.

Наразі при декларуванні використовують форму, затверджену наказом № 415. Хоча зауважимо: вона не цілком відповідає вимогам ст. 267 ПКУ. Зокрема, в ній відсутня колонка для відображення середньоринкової вартості автомобіля. На нашу думку, до зміни форми звітності цей показник має сенс зазначати в колонці 6 «Обсяг циліндрів двигуна, см³», яка тепер залишається незадіяною.

Згідно з абзацом другим п.п. 267.6.4 ПКУ щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року

підприємство подає декларацію з транспортного податку протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт

Особливості подання декларації під час переходу права власності на об’єкт обкладення транспортним податком контролери прописали в консультації, розміщеній у категорії 111.05 БЗ.

Так, якщо суб’єкт господарювання вперше подає декларацію за новопридбаним об’єктом оподаткування, то в полі «Тип декларації» він ставить відмітку в комірці «Звітна».

Якщо платник податку на поточний рік уже подавав звітну податкову декларацію, то до закінчення граничного строку її подання подають декларацію з типом «Звітна нова». Якщо ж цей строк минув, подають уточнюючу декларацію. Як зазначають фіскали, в такій декларації слід урахувати показники останньої поданої декларації, що уточнюється. Таким чином, у ній відображають податкові зобов’язання в цілому за рік (як за новими об’єктами оподаткування, так і за тими, що були у власності підприємства на 1 січня звітного року).