Страхування в обліку

Витрати на страхування майна

Кожен може опинитися в ситуації, коли його майну завдано шкоду або внаслідок нещасного випадку відбувається його руйнування, знищення тощо. Убезпечити себе від усіх непередбачених ситуацій просто неможливо. Тому, як правило, власники майна вдаються до страхування ризиків його втрати, пошкодження, крадіжки тощо. Звичайно, договір страхування не попередить випадок, але дасть можливість мінімізувати збитки. І якщо пошкодження майна мало місце, то у вигіднішій ситуації буде той платник податків, у якого «на руках» виявиться страховий поліс. Тому сподіваємося на краще, але не забуваємо про страховку.

У цьому розділі розглянемо: як вписуються в податковий та бухгалтерський облік витрати на страхування майна підприємства на сьогодні.

Наталя Альошкіна, податковий експерт

Страхування — це досить специфічний вид діяльності, тому не можна не надавати значення основним термінам і принципам, що застосовуються в цій сфері. От з них і почнемо.

Основні поняття та принципи страхування

Страхова діяльність в Україні регулюється нормами Закону про страхування. Згідно зі ст. 1 Закону про страхування, страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання відповідних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. Захист майнових інтересів здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Суб’єктами правовідносин при цьому виступають страховики і страхувальники.

Страховиками, як правило, є фінансові установи або зареєстровані філії іноземних страхових компаній, що отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2 Закону про страхування).

Страхувальники — це юридичні або фізичні особи, які уклали із страховиками договір страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (ст. 3 Закону про страхування).

Майнове страхування — це галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, що здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником (ст. 4 Закону про страхування). У свою чергу, майно підприємства становлять: виробничі і невиробничі фонди (основні засоби — ОЗ), а також інші товарно-матеріальні цінності (запаси), вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (ст. 66 ГКУ).

Договір страхування обов’язково складається письмово і може засвідчуватися страховим свідоцтвом, полісом, сертифікатом, що є формами договору страхування

У такому договорі разом з іншими умовами встановлюється розмір страхової суми.

Страхова виплата — це грошова сума, що виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому страхова виплата не може перевищувати розмір страхової суми (ст. 9 Закону про страхування).

У свою чергу, страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону про страхування).

Стаття 5 Закону про страхування установлює дві форми страхування: обов’язкове та добровільне.

Страхування майна є одним із видів добровільного страхування (п. 11 ст. 6 Закону про страхування)

Очевидно, що у зв’язку з добровільністю майнового страхування страхувальник не обмежений з вибором події, від настання якої він бажає застрахувати своє майно. Як правило, страхують майно від: пожежі, стихійного лиха, пошкодження водою, протиправних дій третіх осіб (крадіжка, у тому числі під час транспортування, умисне знищення чи пошкодження), а також інших ризиків зовнішнього впливу. Перелік страхових випадків має бути чітко прописаний у договорі страхування.

Звичайно, договір страхування передбачає сплату страхувальником страхових платежів. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний унести страховику відповідно до договору (ст. 10 Закону про страхування).

З основною термінологією розібралися. Звичайно, у результаті укладення договору страхування страховик несе витрати зі сплати страхових платежів. Далі розглянемо порядок відображення таких платежів у податковому обліку страховика з січня 2015 року.

Податковий облік витрат на страхування

Податок на прибуток. Уже ні для кого не новина, що з 2015 року податковий облік повністю базується на бухгалтерському. Тобто податком на прибуток обкладається бухгалтерський фінансовий результат, а високодохідні підприємства (з річним доходом більше 20 млн грн.) або малодохідні «добровольці» (з річним доходом, що не перевищує 20 млн грн.) такий фінансовий результат до оподаткування ще коригують на податкові різниці, перелічені у ст. 138 — 140 розд. ІІІ ПКУ.

Одразу зазначимо: розділ ІІІ ПКУ не передбачає застосування податкових різниць за операціями страхування*. Тому

* Виняток установлено ст. 1231 ПКУ щодо операцій довгострокового страхування життя. Причому ця норма зазначена в розд. II ПКУ, тому стосується всіх «прибутківців», у тому числі малодохідників, які можуть не застосовувати податкові різниці з розд. III ПКУ.

витрати на страхування майна у прибутковому обліку відображаються виключно за правилами бухобліку

Страхові витрати відображає у своєму обліку той платник податків, який безпосередньо такі витрати здійснює. Причому неважливо: є таке майно власністю страхувальника чи перебуває в нього в користуванні, на зберіганні тощо. Зауважте: порядок обліку страхових платежів для цілей податкового обліку ніяк не залежить від факту використання застрахованого майна в господарській діяльності страхувальника, а також не має значення форма страхування: добровільна чи обов’язкова.

Проте акцентуємо вашу увагу на особливостях обліку невиробничих ОЗ. Річ у тім, що у високодохідників і малодохідників-«добровольців» не підлягають амортизації в податковому обліку і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання / самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (п. 138.3.2 ПКУ). Тому

витрати, які формують амортизаційну вартість невиробничого основного засобу в бухгалтерському обліку, не підлягають амортизації в податковому обліку

Загалом, пам’ятайте: якщо страхові суми потраплять до первісної вартості невиробничого ОЗ, то вони не братимуть участі в податкових амортизаційних витратах! От і все. В усьому іншому діємо чітко за правилами бухобліку. Тобто, як ви помітили, усі обмеження в податковому обліку щодо обліку страхових витрат, що існували до 01.01.2015 р., «наказали довго жити».

ПДВ. Не є об’єктом обкладення ПДВ операції з надання послуг страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів і страхових агентів (п.п. 196.1.3 ПКУ).

Це підтверджують і представники податкових органів (категорія 101.12 БЗ, див. с. 45). Тому не чекайте у складі витрат на страхування сум «вхідного» ПДВ і, зрозуміло, податкового кредиту тут не буде. Витрати на придбання страхових послуг відображаємо в рядку 10.3 декларації з ПДВ.

З податковим обліком розібралися. І оскільки для цілей податкового обліку основний акцент зроблено на бухобліку, то далі говоритимемо про відображення страхових платежів за правилами бухгалтерського обліку.

Визнання страхових витрат у бухобліку

Страхувальник здійснює страхові платежі на підставі договору, в якому прописано їх розмір, порядок та умови сплати. Якщо дія договору страхування припадає на один звітний період, то, в загальному випадку, страхові платежі включаються до складу витрат у період їх нарахування згідно з договором страхування (п. 7 П(С)БО 16) і залежно від виконуваних застрахованим майном функцій відображаються на рахунках 23, 91, 92, 93 і 94.

Важливо!

Момент визнання витрат визначається не датою сплати страхово о платежу, а періодом, за який він сплачується

Бувають ситуації, коли умовами договору страхування передбачена одноразова сплата страхових платежів при укладенні договору за весь строк страхування. У такому разі оплату страхового полісу, перераховану авансом, спочатку відображаємо за дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім списуємо на собівартість готової продукції, робіт, послуг або до витрат того місяця, до якого вони належать згідно з договором страхування (п.п. 9.2 П(С)БО 16). При цьому страхові платежі, які за датою нарахування потрапили до собівартості готової продукції, робіт, послуг, потрапляють до витрат того періоду, в якому будуть визнані доходи від реалізації такої готової продукції, робіт, послуг.

Облік вищезгаданих страхових витрат ведуть на субрахунку 655 «Розрахунки за страхуванням майна». Тут ведуть аналітичний облік у розрізі страховиків за окремими договорами страхування.

Можливі ситуації, коли витрати на сплату страхових платежів уключають до первісної вартості основних засобів або запасів. У якому випадку таке відбувається?

Страхування майна при його придбанні

Застрахувати своє майно ви маєте право в будьякий момент, у тому числі при укладенні договору купівлі-продажу (ст. 696 ЦКУ). Причому обов’язок застрахувати товар може бути покладено договором як на продавця, так і на покупця. Якщо витрати на страхування товару несе продавець, то в його бухобліку все просто: такі суми займуть місце у витратах звітного періоду на збут товару (рахунок 93). Коли витрати зі страхування майна, що придбавається, покладені договором купівлі-продажу на покупця, то можуть бути два випадки страхування: (1) страхування транспортування майна, що придбавається (страхування ризиків доставки);

(2) страхування інших ризиків (знищення, пошкодження, крадіжки тощо), що передбачене договором купівлі-продажу як обов’язкова умова придбання майна (наприклад, при купівлі у кредит нерухомості або транспортного засобу).

Зверніть увагу: при імпорті товару питання про те, хто з учасників операції нестиме страхові витрати, залежить від обраної покупцем товару умови (базису) постачання Інкотермс. Причому, у будь-якому разі, якщо ризики випадкової загибелі товару при транспортуванні несе імпортер і на нього покладено обов’язок зі страхування цих ризиків, то витрати на таке страхування обліковуватимуться в імпортера згідно з правилами бухобліку, описаними далі.

(1) Страхування ризиків доставки. Для цілей бухобліку витрати на страхування ризиків доставки об’єкта основних засобів у момент їх визнання капіталізуються в бухобліку покупця (накопичуються за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції») і включаються до первісної вартості ОЗ. Про це прямо зазначено в п. 8 П(С)БО 7. Надалі у складі вартості ОЗ такі витрати підлягають амортизації.

Аналогічно придбанню ОЗ, первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку визначається з урахуванням інших витрат, пов’язаних з придбанням. Зокрема, витрати на страхування ризиків транспортування запасів уключаються до складу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), що є складовою первісної вартості запасів (п. 9 П(С)БО 9).

Далі, залежно від прийнятого на підприємстві порядку обліку ТЗВ, витрати на страхування доставки запасів або безпосередньо збільшують їх первісну вартість, або обліковуються на окремому субрахунку (припустимо, Дт 289 «Транспортно-заготівельні витрати») з подальшим щомісячним розподілом між запасами, що залишилися та вибули протягом місяця. (2) Страхування інших ризиків майна (знищення, пошкодження, крадіжки тощо), що передбачене договором купівлі-продажу як обов’язкова умова його придбання. Ураховуючи жорстку регламентацію П(С)БО в питаннях формування первісної вартості, витрати на інше страхування майна (ОЗ, запасів) не потрапляють до складу первісної вартості ОЗ та/або запасів. І незважаючи на обов’язковість такої страховки, прописаної договором купівлі — продажі, у контексті п. 7 П(С)БО 16 такі витрати, у загальному порядку, відображаємо у складі витрат у період їх нарахування та обліковуємо залежно від напряму використання застрахованого майна (ОЗ або запасів). Це підтверджує Мінфін у листі від 21.07.2004 р. № 31-17310-01-29/13178.

Страхування власного майна

Якщо ви вирішили застрахувати вже наявне у власності майно, пам’ятайте, що витрати на його страхування за жодних умов не збільшуватимуть первісну вартість об’єкта страхування. Річ у тім, що первісна вартість — це непорушна величина, що формується у момент придбання, і вона може змінюватися у випадках, чітко прописаних П(С)БО 7 і П(С)БО 9. Зокрема, первісна вартість об’єкта ОЗ збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням (модернізацією тощо) об’єкта ОЗ, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод (п. 14 П(С)БО 7). Зрозуміло, витрати на страхування об’єкта ОЗ не належать до його поліпшень і ніяк не підвищать економічний ефект від його використання. Тому витрати на страхування майна, що вже є на балансі, визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були понесені (п. 7 П(С)БО 16).

Застраховане майно передаємо в оперативну оренду. Зазначимо: порядок відображення страхових платежів в обліку орендодавця залежатиме від того, чи є надання майна в оренду його основним видом діяльності (див. лист Мінфіну від 22.09.2010 р. № 31-34020-20-27/25329).

Якщо оренда — основний вид діяльності, то страхові платежі спочатку обліковуємо за дебетом рахунку 23, а в момент визнання доходів від здавання в оренду (Кт 703) відносимо до дебету субрахунку 903.

Якщо ні, то витрати на страхування майна, що здається в оренду, обліковуємо за дебетом субрахунку 949, а доходи від здавання майна в оренду відображаємо за кредитом субрахунку 713 «Дохід від операційної оренди» (п. 17 П(С)БО 14).

Зауважте, договір оренди може передбачати компенсацію орендарем страхового платежу. У такому разі орендодавець відображає дохід у сумі отриманої від орендаря компенсації на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Зверніть увагу на важливий момент щодо нарахування ПДВ-зобов’язань на суму отриманої компенсації. Річ у тім, що в листі ДФСУ від 19.04.2016 р. № 8813/6/99-99-19-03-02-15 податківці стверджували, що компенсуючі платежі на суми, зокрема, комунальних витрат, земельного та «нерухомого» податку не повинні обкладатися ПДВ — оскільки це не постачання, чим наробили багато галасу в бухгалтерському середовищі. На наш погляд, така позиція законодавчо не обґрунтована. Уже в листі від 04.08.2016 р. № 26595/7/99-99-15-03-02-17 контролери поспішили виправитися, повідомивши, що компенсація комунальних витрат обкладається ПДВ незалежно від того, яким чином оформлено її надання: окремим договором чи у складі основного договору оренди.

Проте, враховуючи таку невизначеність контролерів і щоб уникнути конфлікту під час перевірки, рекомендуємо або заручитися індивідуальним роз’ясненням (пп. 52.1 і 53.1 ПКУ), або не виділяти в договорі оренди окремо компенсацію страхових платежів, а включити такі витрати до складу орендної плати. У такому разі компенсація страхових платежів обкладатиметься ПДВ у складі орендної плати.

На практиці досить часто договір оренди передбачає обов’язок саме орендаря застрахувати об’єкт оренди. Як в обліку орендаря відображаються витрати на страхування майна?

Страхування орендованого майна

Дійсно, п. 2 ст. 771 ЦКУ дозволяє встановити договором оренди, а в деяких випадках законодавчо зобов’язує* орендаря укласти договір страхування майна, отриманого в оренду. У такому разі витрати зі страхування майна у своєму обліку відображатиме не власник майна, а його орендар.

* Згідно зі ст. 24 Закону України від 10.04.92 р. № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно страхується орендарем на користь такого учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкового знищення або руйнування об’єкта оренди.

Бухгалтерський облік таких платежів аналогічний відображенню в обліку страхових платежів власного майна. Страховий платіж орендар відображає в себе в обліку проводкою Дт 655 — Кт 311. А страхові платежі, сплачені авансом, за договором визнаються витратами майбутніх періодів, що відображається проводкою Дт 39 — Кт 655. Щомісячно частина витрат списується на витрати періоду — 23, 91, 92, 93 або 94 рахунок, залежно від напряму використання застрахованого об’єкта ОЗ, що орендується.

Згрупуємо в табл. 1 порядок відображення страхових платежів у бухобліку.

Розглянемо на числовому прикладі відображення в бухобліку страхових платежів.

Приклад. Підприємство перерахувало страховий платіж за страховий поліс:

— авансом 28800 грн. за 12 місяців за верстат, що орендується та використовується у виробництві продукції;

— 12000 грн. за страхування ризиків доставки товарів при їх придбанні;

— авансом 6000 грн. за 6 місяців за власне приміщення, що використовується в адміністративних цілях.

У бухгалтерському обліку підприємства будуть відображені такі проводки (див. табл. 2):

Таблиця 2. Бухгалтерські проводки по страхуванню майна

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Перераховано страховий платіж за договорами страхування майна (у прикладі аналітику за договорами не показуємо)	655	311	46800
2	Відображаємо витрати на страхування ризиків доставки товару у складі ТЗВ (отримано страховий поліс)	289	655	12000*
3	Віднесено страхові платежі за верстат, що орендується, на витрати майбутніх періодів (отримано страховий поліс)	39	655	28800
4	Віднесено суму страхових платежів зі страхування виробничого верстата до складу виробничої собівартості (28800 грн. / 12 міс.)	23	39	2400*
5	Віднесено страхові платежі за власний офіс на витрати майбутніх періодів (отримано страховий поліс)	39	655	6000
6	Списано до витрат суму витрат зі страхування офісного приміщення в першому місяці (6000 грн. / 6 міс.)	92	39	1000
		791	92	1000
* На фінансовий результат страховий платіж вплине в періоді визнання доходів від реалізації таких запасів у складі собівартості (п. 7 П(С)БО 16).

Як ви могли переконатися, з січня 2015 року облік страхових платежів для цілей податкового обліку значно спростився. Тепер не потрібно «морочитися» з безліччю податкових нюансів (як було раніше), важливо тільки уважно читати договори страхування і правильно класифікувати страхові платежі в бухгалтерському обліку. Бажаємо успіху і нехай ваше майно залишається цілим і неушкодженим!

Висновки

• Страхування майна є одним із видів добровільного страхування. Договір страхування обов’язково укладається письмово.
• Витрати на страхування майна в податковоприбутковому обліку відображаються виключно за правилами бухобліку.
• Якщо страхові суми формують перві ну вартість невиробничого ОЗ, то такі витра и не аморт зуються в податковому обліку.
• При придбанні ОЗ та/або запасів до первісної вартості включаються витрати на страхування ризиків їх транспортування.
• У загальному випадку витрати на страхування майна відображаються у складі витрат у період їх нарахування і обліковуються залежно від напряму використання застрахованого майна.
• Момент визнання витрат на страхування в бухобліку визначається датою їх нарахування згідно з договором страхування.

«Автоцивілку» придбали, облікували і «ни гвоздя вам, ни жезла!»*

* Гасло телепрограми для автомобілістів «Бардачок».

Вже доволі давно у нашій країні діє правило обов’язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту — ОСАЦВ). Оскільки автомобіль наразі є практично на кожному підприємстві, то питання обліку «автоцивілки» — доволі розповсюджене і актуальне. Давайте подивимося, в чому особливості ОСАЦВ як виду страхування і як воно відображається в обліку.

Максим Нестеренко, податковий експерт

Перш ніж перейти безпосередньо до обліку ОСАЦВ, давайте розберемося з його правовою природою і особливостями.

Особливості ОСАЦВ як виду страхування

Вже, власне, із самої назви зрозуміло, що ОСАЦВ є видом обов’язкового страхування. Це підтверджується внесенням його до переліку обов’язкових видів страхування (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону про страхування).

Окрім того, що про ОСАЦВ говориться у «загальному» Законі про страхування, законодавець подбав ще й про те, аби усі нюанси здійснення цього виду страхування було відрегульовано спеціальним Законом № 1961. Саме в ньому міститься надважливе правило:

Експлуатація автомобіля без поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заборонена (п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961)

Страховий поліс (сертифікат) про укладення договору ОСАЦВ повинен мати при собі кожен водій транспортного засобу (п. 21.3 ст. 21 Закону № 1961; ст. 16 Закону про дорожній рух; п.п. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху). Зверніть увагу: картка на лобовому склі автомобіля з відміткою про те, що вашу автоцивільну відповідальність застраховано, не допоможе! Потрібен саме оригінал страхового поліса.

Обов’язок застрахувати свою відповідальність покладено на всіх власників транспортних засобів. Маються на увазі як фізичні, так і юридичні особи, котрі є власниками і користувачами наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або правомірно експлуатують такі транспортні засоби на інших законних підставах (п. 1.6 ст. 1 Закону № 1961).

Зверніть увагу! Якщо ви збираєтесь придбати поліс ОСАЦВ, вам слід переконатися, що страхова компанія, яка пропонує вам свої послуги, є членом Моторного (транспортного) страхового бюро України. Бо тільки членам цього об’єднання страховиків дозволено займатися наданням послуг з ОСАЦВ (ст. 13 Закону про страхування).

Мета ОСАЦВ — забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну осіб, які потерпіли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), та водночас захистити при цьому майнові інтереси страхувальника (ст. 3 Закону № 1961).

Одна з головних особливостей ОСАЦВ полягає в тому, що у разі настання страхового випадку ( ДТ П ) страхове відшкодування отримає не страхувальник, а потерпілий. Тож фактично наявність полісу ОСАЦВ звільняє страхувальника від обов’язку компенсувати зі своєї кишені шкоду, яку він завдав іншій особі своїми помилками на дорозі.

Слід зауважити, що поліс ОСАЦВ не покриває шкоду, яку страхувальник завдав власному майну. Тобто, навіть маючи на руках поліс ОСАЦВ, страхувальник буде сам платити за ремонт свого автомобілю, який потрапив у ДТП. Аби отримати страхове відшкодування за шкоду, завдану своєму майну, потрібно мати страховий поліс КАСКО. А це вже зовсім інший вид страхування, і він не є обов’язковим.

Пам’ятайте: за відсутність або непред’явлення працівнику патрульної поліції поліса ОСАЦВ згідно зі ст. 126 КпАП передбачено штраф у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн.).

І ще. Перед тим, як укладати договір ОСАЦВ, візьміть собі до уваги такі моменти:

— договір укладається строком на один рік (не обов’язково календарний, але на строк у 12 місяців).

Договір на менший строк можна укласти щодо автомобілів: (1) які не зареєстровані — на певний час до їх реєстрації; (2) зареєстрованих тимчасово — до моменту постійної реєстрації; (3) зареєстрованих за кордоном — на час перебування на території України (п. 17.1 ст. 17 Закону № 1961);

— страхувальник має право обирати страховика на власний розсуд (п. 14.1 ст. 14 Закону № 1961);

— обов’язкові ліміти відповідальності страхувальника встановлені в розмірі (п. 1 розпорядження № 566):

а) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, — 100000 грн. на одного потерпілого;

б) за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, — 200000 грн. на одного потерпілого*.

* У ст. 9 Закону № 1961 досі значаться суми 50000 грн. і 100000 грн. відповідно.

Тут слід зауважити: якщо ви переймаєтеся, що ОСАЦВ не покриє усіх ваших витрат у випадку настання страхового випадку — зазначені ліміти відповідальності можна ще підвищити. Для цього страхові компанії сьогодні пропонують додаткове добровільне страхування автоцивільної відповідальності (так звана «автоцивілка+»);

— базовий річний страховий платіж установлено на рівні 180 грн. (п. 2 розпорядження № 566). Вартість поліса розраховується як добуток базового страхового платежу та коригуючих коефіцієнтів, наведених у зазначеному розпорядженні;

— якщо потерпілим є юридична особа, то їй відшкодовується тільки матеріальна шкода, заподіяна транспортному засобу (п. 22.2 ст. 22 Закону № 1961);

— при настанні страхового випадку страховик має право виплатити страхове відшкодування як особі, яка безпосередньо постраждала, так і (за погодженням із нею) — прямо на банківський рахунок СТО (п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961);

— розмір франшизи при відшкодуванні шкоди , заподіяної майну потерпілого, не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якої відшкодовується збиток. При відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров’ю потерпілого, франшиза не застосовується (ст. 12 Закону № 1961).

Питання франшизи є одним з найбільш важливих, тож зупинимось на ньому дещо докладніше. Нагадаємо, що франшиза — це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону про страхування). Отже, це та сума, на яку страховик має право зменшити суму страхового відшкодування.

Яка доля спіткає зазначену суму? За чий рахунок її буде відшкодовано потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди? Законодавець має на це питання доволі неприємну для страхувальника відповідь:

страхувальник зобов’язаний за свій рахунок компенсувати потерпілому суму франшизи, якщо її передбачено договором (п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961)

Отже, у тому випадку якщо у вас страховий поліс із франшизою, навіть його наявність не врятує вас від обов’язку «викласти» зі своєї кишені і виплатити потерпілому частину суми страхового відшкодування. ☺

А тепер давайте подивимося, як відображають в обліку страхові платежі за ОСАЦВ!

Облік платежів за ОСАЦВ та виплат потерпілому

У бухгалтерському обліку страхові платежі, перераховані наперед, списують до дебету рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Потім їх розподіляють відповідно до тих місяців, до яких вони належать згідно з договором «автоцивілки». До «поточних» із «майбутніх» такі витрати потрапляють через проводку Дт 23/91/92/93 — Кт 39.

Якщо дія договору страхування припадає на один звітний період (наприклад , міжнародний договір «Зелена карта»), то у вас немає потреби застосовувати рахунок 39. Такій сумі — прямий шлях «одноразово» на відповідний витратний рахунок. Отже, якщо у вас страхування на строк менше одного місяця (наприклад , якщо ідеться про страхування незареєстрованого автомобіля), то рахунок 39 не використовується.

Облік розрахунків за страхуванням ведуть на рахунку 65. Окремого субрахунку для «автоцивілки» Інструкція № 291 не передбачає. Тому підприємство має право самостійно відкрити окремий субрахунок (наприклад, 657) для обліку розрахунків за ОСАЦВ.

Якщо настав страховий випадок, і підприємство-страхувальник за свій рахунок покриває суму збитків потерпілого в частині франшизи, то така виплата відображається у складі витрат із застосуванням субрахунків 949 «Інші витрати операційної діяльності», 977 «Інші витрати діяльності».

Окрім того, не включаються до суми страхового відшкодування витрати страхувальника, які не передбачені ст. 29 Закону № 1961. Зокрема, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи, на оплату вартості послуг з оформлення та видачі довідки патрульної поліції тощо. Такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат страхувальника і оплачуються ним самостійно (див. Оглядовий лист ВГСУ від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014).

В податковоприбутковому обліку підприємства-страхувальника — жодних коригувань. Його бухфінрезультат зменшиться і на витрати у вигляді страхових платежів, і на витрати у вигляді виплат потерпілому «зі своєї кишені» у зв’язку з покриттям суми франшизи. І нехай вас не бентежить, що остання виплата завжди вважалась податківцями такою, що не пов’язана із господарською діяльністю. Бо ж зараз зв’язок із господарською діяльністю — не обов’язкова умова аби відображати витрати у податковоприбутковому обліку. Тож витрати будуть як у мало-, так і у високодохідників.

Щодо ПДВ-обліку, то тут питання про нього взагалі не стоїть. Адже

надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування не є об’єктом оподаткування ПДВ (п.п. 196.1.3 ПКУ)

Коментуючи зазначену норму, податківці зауважують: виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ. Отож операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика) (див. консультацію з БЗ, підкатегорія 101.12).

Для більшої наочності розглянемо облік виплати страхових платежів у межах договору ОСАЦВ і виплат потерпілому (в межах суми франшизи).

Приклад. Підприємство перерахувало страховий платіж за наступні 12 місяців за страховий поліс (на легковий автомобіль адміністративного призначення) на суму 840 грн. Відбувся страховий випадок, сума страхового відшкодування становить 20000 грн., франшиза — 400 грн.

Відобразимо зазначені операції в обліку.

Облік платежів за договором ОСАЦВ

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік
		дебет	кредит	сума, грн.
1	Перераховано страховий платіж	657	311	840
2	Отримано поліс ОСАЦВ	39	657	840
3	Списано на витрати суму страхового платежу за перший місяць*	92	39	70
<…>
4	Віднесено виплату потерпілому до складу витрат (на підставі страхового акта)**	949, 977	685	400
5	Сплачено потерпілому за збитки (в межах суми франшизи)	685	311	400
* Проводку відображають в останній день місяця, до якого згідно з договором страхування відноситься відповідна сума страхового платежу. ** Зауважте: витрати відображаються саме на дату, коли складено страховий акт (зафіксовано, що настав страховий випадок), а не на дату фактичної виплати.

Як бачите, ніяких складнощів з обліком ОСАЦВ не виникає. Тож переходимо до наступного матеріалу, у якій будемо розглядати, як відображається в обліку отримання страхових платежів.

Висновки

• ОСАЦВ є обов’язковим видом страхування, без якого заборонено експлуатувати автомобілі та інші наземні транспортні засоби.
• Страхові платежі, які страхувальник перераховує страховику авансом, відображаються в обліку як витрати майбутніх періодів.
• Суму збитків потерпілого, які припадають на суму франшизи, а також витрати на проведення експертизи, отримання довідок від патрульної поліції і т. п. страхувальнику доведеться оплачувати самостійно і відображати у складі своїх витрат.
• Операції з надання страхових послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ, а тому сплата страхових платежів ані у страховика, ані у страхувальника ніяк не відобразиться на ПДВ-обліку.

«Це не халепа!», або Що робити в обліку, коли настав страховий випадок?

Слово «страхування», яке є ключовим для теми книги,— однокореневе зі словом «страх». Визнаємо ми чи ні, але один із засадничих мотивів, який спонукає страхувати ті чи інші речі (включно з життям), — це страх, побоювання «якби чого не вийшло». І ось наш страх підтвердився, як казав біблійний мудрець, «чого я боявся, те й сталося зі мною» (Книга Йова 3:25). Коли настає страховий випадок — це завжди неприємно, адже неминуче означає матеріальні (і моральні) збитки. Звичайно, те, що ви застрахувалися, не вбереже вас від негативних емоцій. Але суттєво пом’якшить удар, принаймні в матеріальному питанні. Як обліковувати збитки від страхового випадку і їх відшкодування — саме про це будемо говорити прямо зараз!

Максим Нестеренко, податковий експерт,
Наталя Білова, експерт з питань оплати праці

На практиці підприємства найчастіше страхують свої основні засоби (ОЗ) — будівлі і споруди, обладнання, транспортні засоби тощо. Тож облік страхового випадку якнайкраще можна розглянути саме на прикладі, коли із ОЗ, що ви їх застрахували, сталося те, від чого вони застраховані. Але почнемо з того, що таке взагалі страховий випадок і які наслідки він спричиняє з правового погляду.

Що таке страховий випадок?

Страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону про страхування).

Страхові випадки, на які поширюється дія поліса , яким застраховано ОЗ , можуть бути найрізноманітнішими. Тут може йтися як про шкоду, завдану стихійним лихом (повінь, ураган, землетрус тощо), так і про шкоду, завдану діями людини (пожежа, вибух, порушення умов експлуатації тощо).

У будь-якому випадку про настання страхового випадку може йтися тільки тоді, коли ситуацію, внаслідок якої було завдано шкоди вашим ОЗ, передбачено договором страхування. Тільки тоді ви можете розраховувати на те, що страховка «спрацює» і ви отримаєте компенсацію. Перелік страхових випадків, на які поширюється дія поліса, обов’язково має міститися у договорі страхування (ст. 16 Закону про страхування).

Головне, що слід пам’ятати, —

ви як страхувальник зобов’язані повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами договору (ст. 21 Закону про страхування)

Крім того, здійснивши страхування свого ОЗ, детально вивчіть правила, які за вашим видом страхування розробив страховик. Зокрема, в цих правилах зверніть увагу на:

(1) винятки із страхових випадків і обмеження у страхуванні;

(2) ваші дії, як страхувальника у разі настання страхового випадку;

(3) перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків (ст. 17 Закону про страхування).

Після ознайомлення із цими правилами вам буде значно легше довести, що страховий випадок дійсно мав місце і страховик зобов’язаний виплатити вам компенсацію.

Причини настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків визначає аварійний комісар (ст. 25 Закону про страхування; п. 2 Положення № 8). Саме він за результатами проведеного дослідження складає спеціальний документ, на підставі якого буде здійснюватися страхова виплата, — аварійний сертифікат (п. 16 Положення № 8).

Аварійний сертифікат має бути завірено підписом і штампом саме того комісара, який займався розслідуванням конкретно цього страхового випадку. Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара (пп. 19, 20 Положення № 8). На нашу думку, складати аварійний сертифікат можна і в трьох примірниках, аби примірник документа одночасно мали і страховик, і страхувальник.

Отже, сутність та загальні принципи документування страхового випадку ми з’ясували. Тепер переходимо до власне обліку страхових випадків — страхових збитків і їх відшкодування.

Облік страхових збитків

Почнемо, ясна річ, зі збитків. Настання страхового випадку означає, що потрібно певним чином відобразити в бухобліку те, що сталося з нашими ОЗ.

Але страхові випадки відрізняються за ступенем заподіяної шкоди. Тож більш детально особливості кожного із можливих страхових випадків і їх документування в бухобліку розглянемо окремо.

Об’єкт страхування знищено. Знищення об’єкта страхування можна констатувати у тому разі, якщо внаслідок страхового випадку об’єкт пошкоджено настільки, що він не підлягає ремонту і відновленню.

ОЗ, як і будь-який інший актив, існує до того часу, допоки існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена (п. 6 П(С)БО 7).

У тому випадку, коли об’єкт ОЗ знищено, він вже не може використовуватися за первісним призначенням. Не можна його і продати на сторону.

Очевидно, що знищений ОЗ більше не є акти ом, а тому підлягає списанню з балансу (п. 33 П(С)БО 7

Підставою для такої операції може служити Акт на списання ОЗ за ф. № ОЗ-3 або Акт на списання автотранспортних засобів за ф. № ОЗ-4. У такому акті слід навести причини вибуття ОЗ, а якщо страховим випадком було стихійне лихо — додати ще й копію акта аварії, де і зазначаються обставини стихійного лиха (п. 42 Методрекомендацій № 561). Для цього, на нашу думку, цілком підійде копія аварійного сертифіката, що його склав аварійний комісар за фактом настання страхового випадку.

Нарахування амортизації за знищеним об’єктом необхідно припинити з наступного місяця після його вибуття зі складу ОЗ (п. 29 П(С)БО 7). У свою чергу, різницю між його первісною вартістю та нарахованою амортизацією (у тому числі за місяць, в якому відбулася ліквідація) слід віднести до складу інших витрат, зокрема до дебету субрахунку 976 «Списання необоротних активів».

Припустимо, що в результаті ліквідації застрахованого ОЗ вам вдалося оприбуткувати якісь ТМЦ — запчастини, брухт, відходи. Їх треба оприбутковувати на баланс із визнанням іншого доходу (п. 44 Методрекомендацій № 561). Такі ТМЦ оприбутковуються за чистою вартістю реалізації або ціною можливого використання, а їх вартість уключається до складу інших доходів із застосуванням субрахунка 746.

В податковоприбутковому обліку у малодохідних платників — все за бухобліковим фінрезультататом (п.п. 134.1.1 ПКУ). А от високодохідні платники будуть здійснювати «ліквідаційні» коригування. Тож їм до бухоблікового фінрезультату треба додати залишкову вартість знищеного об’єкта за даними бухобліку і відняти залишкову вартість цього ж об’єкта, визначену з урахуванням положень ПКУ (пп. 138.1, 138.2 ПКУ).

Окрім того, високодохідному платнику наразі немає потреби слідкувати за тим, чи не перевищує залишкова вартість об’єкта страхування суму застрахованих збитків. Все одно уся залишкова вартість списаного об’єкта страхування потрапить до витрат. Хіба що підкоригує фінрезультат, якщо за даними податкового обліку ця залишкова вартість відрізнялася від бухоблікової.

Щодо ПДВ-обліку, то

ліквідація ОЗ розглядається як його постачан я (абзац перший п. 189.9 ПКУ)

Відтак, аби не нараховувати ПДВ на залишкову вартість знищеного ОЗ — треба довести, що ліквідація відбувається внаслідок дії обставин непереборної сили або в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника. Або подати податківцям документ про знищення ОЗ, внаслідок чого він не може використовуватися за первісним призначенням (абзац другий п. 189.9 ПКУ).

У нашому випадку довести, що ліквідація є «добровільно-примусовою», доволі легко. Для цього разом із Актом за ф. № ОЗ-3 або № ОЗ-4 радимо подати податківцям також копію аварійного сертифіката, складеного аварійним комісаром. Якщо страховим випадком було стихійне лихо, підійде також сертифікат Торгово-промислової палати (див. лист МГУ ДФС — ЦО ОВП від 18.11.2015 р. № 25655/10/28-10-06-11). Подавати ці документи податківці вимагають як додаток до декларації з ПДВ за той період, у якому відбулося списання знищеного ОЗ (див. консультацію з БЗ, підкатегорія 101.06).

Чи потрібно у цьому випадку нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ? На нашу думку, ні. Бо ж знищені ОЗ вже використані в господарській діяльності страхувальника. При оприбуткуванні ТМЦ, отриманих внаслідок ліквідації ОЗ, ПДВ також не нараховується (п. 189.10 ПКУ). Але майте на увазі: у податківців інша думка. Вони наполягають, що при списанні ОЗ треба нарахувати податкові зобов’язання згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (див. консультацію з БЗ, підкатегорія 101.02).

Об’єкт страхування пошкоджено. У цьому випадку застрахований об’єкт ОЗ підлягає відновленню і після певних додаткових витрат може продовжити свою роботу за первісним призначенням. Тут можливими є дві ситуації:

1) часткова ліквідація об’єкта ОЗ;

2) ремонт об’єкта ОЗ.

При частковій ліквідації, на відміну від ліквідації повної, не будуть визначатися «ліквідаційні» різниці. Згідно з п. 46 Методрекомендацій № 561 у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта. При цьому вартість ліквідованої частини ОЗ, як правило, визначається пропорційно її площі, об’єму, довжині та іншим подібним параметрам. У разі, коли об’єкт ОЗ складається з кількох окремих компонентів (наприклад, системний блок чи монітор у комп’ютера) — списується частина первісної вартості і зносу, яка припадає на ліквідований компонент.

Для обліку витрат використовується той самий субрахунок 976 (в частині списаної залишк ової варт ості застрахованого об’єкта ОЗ). ПДВ-облік аналогічний повній ліквідації (з тією лише різницею, що застосовуються до частини, а не до всієї вартості ОЗ).

Якщо замість ліквідованої частини застрахованого ОЗ встановлено новий компонент, витрати на заміну збільшують первісну вартість об’єкта ОЗ, а вартість ліквідованої частини виключається з первісної вартості (див. абзац другий п. 46 Методрекомендацій № 561).

Ремонт застрахованого ОЗ відображається в бухобліку залежно від його характеру. Якщо ви просто вирішили відновити робочі здібності пошкодженого об’єкта — витрати на ремонт відносяться до складу поточних витрат підприємства.

Якщо ж ви, скориставшись із того, що об’єкт все одно треба ремонтувати, вирішили його поліпшити — такі витрати збільшать первісну вартість об’єкта ОЗ (пп. 14, 15 П(С)БО 7). Зауважте: якщо у вас поліпшення не вписується в один місяць — вам потрібно буде призупинити амортизацію (п. 23 П(С)БО 7). А після того, як нарахування амортизації буде відновлено, — розраховувати її вже виходячи з нової (збільшеної) вартості автомобіля.

У податковоприбутковому обліку — ніяких коригувань у зв’язку з ремонтними витратами у високодохідних платників не буде. Навіть якщо ідеться про ремонт невиробничого ОЗ. Справа в тому, що ПКУ забороняє тільки амортизувати невиробничі ОЗ. (п.п. 138.3.2 ПКУ). А якщо у вас звичайний ремонт (який відображається у поточних витратах і не збільшує первісну вартість ОЗ) — ви в будь-якому разі зможете врахувати такі витрати в податковоприбутковому обліку.

Облік страхового відшкодування

Для початку нагадаємо, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону про страхування). Розмір такої виплати не може перевищувати розміру прямих збитків страхувальника та, як правило, зменшується на суму франшизи. Якщо сума збитків менше передбаченої франшизи — страхова виплата не здійснюється.

Підставою для отримання страхового відшкодування від страховика є:

— по-перше, аварійний сертифікат, складений комісаром, який засвідчує настання страхового випадку та суму збитків;

— по-друге, заява страхувальника

У заяві обов’язково має бути зазначено дату і місце страхового випадку, відомості про настання страхового випадку, дату і місце страхування, номер поліса, завдання, яке повинен виконати аварійний комісар, дату і місце складання заяви, перелік матеріалів, що додаються (п. 13 Положення № 8).

При цьому в такій заяві страхувальник повинен також указати особу, якій при настанні страхового випадку перераховуватиметься страхове відшкодування. У випадку зі страхуванням ОЗ такою особою може бути: (1) або сам страхувальник; (2) або ремонтна організація, яка здійснює відновлення пошкодженого після страхового випадку ОЗ.

Розглянемо за чергою облік в обох випадках.

Страхове відшкодування отримує страхувальник. У бухобліку сума страхового відшкодування, отриманого від страховика, є доходом страхувальника (п. 19 П(С)БО 15). Вона відображається у складі доходів від операційної діяльності із застосуванням субрахунку 746 «Інші доходи». Кореспондуючим рахунком буде субрахунок 375 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків».

При цьому такий дохід слід урахувати вже в періоді складання аварійного сертифіката. До доходів потрапить сума, фактично отримана страхувальником — сума збитків, зазначених в аварійному сертифікаті за мінусом франшизи.

У податковоприбутковому обліку страхувальника також буде відображено дохід від отриманих страхових платежів (врахований у фінрезультаті). А от витрат на суму застрахованих збитків не буде. Натомість витрати відображаються при списанні знищених активів або при здійсненні ремонту пошкоджених активів (див. попередній підрозділ).

Виходить, що

наразі сума збитків, зазначена у аварійному сертифікаті, лише підтверджує суму страхового відшкодування, а для обліку збитків вона прямо не використовується

Що стосується ПДВ-обліку, то його тут просто немає. Адже операції з надання страхових послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ (п.п. 196.1.3 ПКУ). А отже, і операція з отримання страхових виплат не є ПДВ-об’єктною (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 101.12).

Страхове відшкодування отримує «ремонтник». Особливість зазначеного випадку полягає в тому, що сума страхового відшкодування проходить повз страхувальника та зараховується безпосередньо на рахунок ремонтного підприємства. При цьому, на наш погляд, подібний порядок розрахунків на облік жодним чином не впливає.

Річ у тім, що вигодонабувачем у такому разі залишається страхувальник, при цьому за його заявою сума відшкодування відразу ж перераховується на рахунок підприємства, яке в подальшому здійснюватиме ремонт ОЗ. Отже, страхувальник у цій ситуації має право застосовувати той самий порядок обліку, який було наведено вище. При цьому слід пам’ятати:

а) з метою правильного відображення заборгованостей страхувальнику необхідно точно знати дату надходження коштів ремонтному підприємству;

б) «ремонтник» повинен усю первинку, яка стосується ремонту застрахованого ОЗ, оформлювати на страхувальника (а не на страховика, хоча саме він перерахував гроші);

в) податківці раніше були проти такого підходу. Сподіваємося, вони змінять свою думку.

Насамкінець закріпимо наші знання про облік страхового випадку на прикладі.

Приклад. У підприємства внаслідок стихійного лиха знищено застрахований автомобіль (первісна вартість — 80000 грн., нарахований знос — 20000 грн.). Суму застрахованих збитків встановлено у розмірі 60000 грн., франшиза — 3000 грн. Окрім того, внаслідок цього ж страхового випадку у підприємства пошкоджено офісну будівлю і склад. Витрати на поточний ремонт офісу — 18600 грн. (у тому числі ПДВ — 3100 грн.), на поточний ремонт складу — 20400 грн . (у тому числі ПДВ — 3400 грн.). Страхова компанія компенсує збитки (по офісу франшиза 500 грн., по складу — без франшизи). За ремонт складу підприємство сплачує самостійно, за ремонт офісу кошти ремонтній організації перераховує страховик.

Відобразимо операції в обліку.

Отримувач страхового відшкодування — фізична особа

Якщо страхове відшкодування за до гово ром страхування майна від страховика отримує безпосередньо фізособа — страхувальник такого майна, орієнтуємося на норми п.п. «б» п.п. 165.1.27 ПКУ. Про що вони говорять? А ось про що.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи сума страхового відшкодування не потрапляє

Але (!) тільки якщо вона не перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами* на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

* Під звичайною ціною п.п. 14.1.71 ПКУ розуміє ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

А якщо перевищує? Тоді страховик, який у цій ситуації виступає податковим агентом фізособи-страховика, з суми такого перевищення утримує і сплачує (перераховує) до бюджету ПДФО за ставкою 18 %. За ПДФО, як ниточка за голочкою, тягнеться й ВЗ. Ставка стандартна — 1,5 %.

У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ страховик показує:

— неоподатковувану суму (її частину) виплаченого страхового відшкодування з ознакою доходу «151»;

— оподатковувану суму (її частину) — на наш погляд, з ознакою доходу «127».

Що стосується ЄСВ, то про нього тут можна і не згадувати. Адже така виплата не є ані заробітною платою, ані винагородою за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг).

Тому справляти з неї ЄСВ підстав немає.

Висновки

• Страховий випадок — це подія, настання якої обумовлює обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування. Розмір збитків від такого випадку визначає аварійний комісар.
• В обліку збитки від страхово о випадку відображаються як: (1) повна ліквідація ОЗ (якщо об’єкт знищено), (2) як часткова ліквідація ОЗ (якщо списується частина об’єкта або ж замінюється пошкоджений компонент на інший) або (3) як ремонт ОЗ (якщо страхувальни несе витрати на відновлення експлуатаційних можливостей ОЗ).
• На суму отриманого страхового відшкодування (сума збитків за мінусом франшизи) страхувальник відображає дохід.
• Облік ремонту за рахунок страхового відшкодування не залежить від того, чи надходить таке відшкодування страхувальнику або ж безпосередньо ремонтній організації.
• Сума страхового відшкодування не є ні зарплатою, ні винагородою за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг), тому ЄСВ з неї не справляють.

Страхування та відрядження

Авансові звіти про кошти, витрачені на відрядження, дуже люблять перевіряти контролюючі органи. Не так оформлений чи загубився документ, компенсували те, що компенсації не підлягає, і ось уже дивишся, на чималий штраф назбиралося.

Знаючи про таку «любов», бухгалтери ретельно перевіряють кожен документ, підколений до авансового звіту відрядженого працівника, кожну суму, зазначену в ньому. Досить часто в таких документах мелькають суми страховки. Чи можна їх «безподатково» відшкодовувати працівнику? Давайте розбиратися.

Марія Соломіна, експерт з питань оплати праці

Звернемося до першоджерела, тобто до ПКУ. Перелік витрат, понесених працівником у відрядженні, які в разі їх компенсації роботодавцем не включаються до його оподатковуваного доходу, наведено в п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ. Серед них названі витрати на обов’язкове страхування, підтверджені документально.

Давайте ж поглянемо, чи можна віднести до таких витрат, що компенсуються без податкових наслідків, витрати на страхування на транспорті і в готелі в разі відрядження по Україні, а також страхування при відрядженнях за кордон.

У відрядженні по Україні…

… витрати на страхування в транспорті. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті віднесене п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону про страхування до обов’язкових видів страхування. Порядок здійснення такого страхування щодо пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, у порту, на станції, пристані прописано в Положенні № 959.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно, поїзд, в автобус або інший транспортний засіб і до моменту завершення поїздки.

Страховий платіж з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті утримує з пасажира перевізник, що діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення.

Кожній застрахованій особі перевізник, який є агентом страховика, видає страховий поліс. Цей поліс може бути оформлено або на окремому бланку, або на зворотному боці квитка. У страховому полісі, серед іншого, зазначають вид обов’язкового страхування, розміри страхового платежу та страхової суми.

Підіб’ємо підсумок?

Транспортний квиток — це документ, що одночасно підтверджує витрати відрядженої особи як на проїзд, так і на особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Якщо такі витрати будуть визнані пов’язаними з відрядженням (це відбувається в момент затвердження керівником авансового звіту), підприємство має повне право компенсувати працівнику суму страхових платежів. У цьому випадку сума страхового платежу з обов’язкового особистого страхування на транспорті не потрапить до оподатковуваного доходу працівника.

… витрати на страхування в готелі. Цей вид страхування не названо серед обов’язкових у Законі про страхування. Але! У п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ йдеться про обов’язкове страхування відповідно до закону. А закони бувають різні ☺. Наприклад, Закон про туризм. До чого тут туризм?

Річ у тім, що зазначений Закон трактує туризм як тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових та інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає.

А туристами він вважає осіб, які здійснюють, зокрема, подорож по Україні з незабороненою метою без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений термін. Тобто практично наш випадок ☺.

Так-от,

ч. 1 ст. 16 Закону про туризм страхування туристів (медичне і від нещасного випадку) віднесене до обов’язкових

Забезпечується воно суб’єктами туристичної діяльності на підставі договорів із страховиками.

Готелі, як інші суб’єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), вважаються суб’єктами туристичної діяльності (див. ст. 1 і 5 Закону про туризм).

Причому відряджена особа, що прибула до іншого населеного пункту і тимчасово проживає при цьому в готелі*, зважаючи на ч. 1 ст. 16 цього Закону не може уникнути необхідності застрахуватися як турист.

* Щоправда, не в кожному, а тільки в тих, що є суб’єктами туристичної діяльності.

Обов’язкове (медичне і від нещасного випадку) тур-страхування здійснює безпосередньо готель як агент страховика. Документом, що підтверджує статус застрахованої особи (страховим полісом), є готельний рахунок. У ньому страховий платіж виділено окремим рядком.

Отже, ми з’ясували, що витрати на страхування входять до вартості готельних послуг. Вони безпосередньо пов’язані з відрядженням, і їх неможливо уникнути.

Ідемо далі. Статтею 121 КЗпП установлено, що працівники мають право на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у зв’язку зі службовим відрядженням. Отже, підприємство зобов’язане відшкодувати відрядженому працівнику витрати на страхування, виділені в готельному рахунку (зрозуміло, за наявності документів в оригіналі, що підтверджують суму таких витрат). Розглядати таку компенсацію як дохід працівника не потрібно.

У відрядженні за кордон…

…витрати на медичне страхування та страхування від нещасного випадку. Ми впевнені, що для цілей застосування п.п. 170.9.1 ПКУ під обов’язковим страхуванням слід розуміти також страхування, обумовлене правилами оформлення документів на виїзд в закордонне відрядження.

Простіше кажучи,

якщо для отримання візи наявність медичної страховки є обов’язковою умовою, то витрати на її придбання мають бути компенсовані працівнику

за умови, звичайно, що вони належним чином документально підтверджені.

А якщо медична страховка для в’їзду до зарубіжної країни не потрібна? Тоді, на жаль, працівник не має права на компенсацію понесених ним витрат на її оформлення. Якщо ж роботодавець (з панського плеча) вирішить таки відшкодувати йому витрати на необов’язкову страховку, то їх сума перетвориться для працівника на оподатковуваний дохід. Який саме? На наш погляд, вартість страховки у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат увійде до складу заробітної плати (див. п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). А отже, «привіт» ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Детальніше див. матеріал на с. 22.

Чим же підтвердити обов’язковість медичної страховки? На наш погляд , буде достатньо пред’явити перевіряючим перелік документів, необхідних для оформлення дозволу на в’їзд (візи) до країни відряджання.

Умови компенсації зазначених витрат роботодавці-небюджетники встановлюють самостійно в документі, регулюючому порядок відряджання працівників за кордон, наприклад, у Положенні про відрядження.

При розробці такого Положення ви використовували норми Інструкції № 59? Тоді зверніть увагу на такі вимоги, що прописані в ній. Можливо, ви їх також продублювали у своєму Положенні про відрядження.

Якщо правилами в’їзду та перебування в державі, до якої відряджається страхувальник, установлено вимоги щодо розміром страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому строк дії договору страху

вання повинен відповідати строку відрядження.

Якщо в державі, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового полісу не відшкодовується. З інформацією про надання медичних послуг громадянам України за кордоном і про країни, при відряджанні до яких громадянам України надається невідкладна медична допомога на безоплатній основі, можна ознайомитися, наприклад, на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України (http://moz.gov.ua/ua/portal/ sogl_med.html).

…витрати на страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Тут наш головний орієнтир — ст. 16 Закону про страхування. Нею встановлено: при виїзді зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої держави — члена міжнародної системи автострахування «Зелена карта», власник такого транспортного засобу зобов’язаний:

1) укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни;

2) отримати від страхувальника — повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена карта» єдиного зразка, який прийнятий у всіх країнах — членах цієї міжнародної системи страхування.

Контроль за наявністю «Зеленої карти» при виїзді зареєстрованого в Україні транспортного засобу за кордон покладено постановою КМУ від 06.07.98 р. № 1024 на прикордонслужбу. Тобто поліс страхування «Зелена карта» формально обов’язковий і без нього до країн — учасників цієї системи страхування виїхати не можна.

Таким чином, якщо

відрядження здійснюється з використанням транспортного засобу підприємства до країн, що беруть участь у системі страхування «Зелена карта», воно зобов’язане придбати страховий поліс «Зелена карта»

Якщо ж «Зелену карту» придбав працівник за рахунок коштів, виданих йому на відрядження, то її вартість має бути компенсована йому підприємством, знову-таки якщо понесені витрати належним чином документально підтверджені.

А якщо працівник вибуває у відрядження до країни, де обов’язково має бути такий страховий поліс, на власному автомобілі? Як це не сумно, але якщо роботодавець компенсує йому витрати, понесені у зв’язку з отриманням «Зеленої карти», то у працівника виникне дохід.

Сума компенсації вартості страховки автомобіля буде для працівника заробітною платою (див. п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). Отже, з неї потрібно буде утримати ПДФО, ЄСВ і нарахувати на неї ЄСВ.

Тож будьте уважні, коли бачите в авансовому звіті відрядженого працівника витрати на страховку.

Висновки

• Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті — це вид обов’язкового страхування. Тому ви рати відрядженого працівника на таке страхування підлягають компенсації і не є його оподатковуваним доходом.
• Підприємство зобов’язане відшкодувати відрядженому працівнику витрати на страхування, виділені в готельному рахунку. Розглядати таку компенсацію як дохід працівника не потрібно.
• Якщо медична страховка для в’їзду до зарубіжної країни не потрібна, то працівник не має права на компенсацію понесених ним витрат на її оформлення.

Добровільне медичне страхування працівників: пам’ятайте про податкові наслідки

Більшість іноземних роботодавців уже давно зрозуміли, що головний фактор успіху їх компаній — збереження здоров’я співробітників. А що краще сприяє цьому процесу? Тільки медичне страхування. Проте якщо за кордоном забезпечення медстраховками працівників — процедура в основному обов’язкова, то українські працівники наразі можуть розраховувати тільки на добру волю своїх босів. При цьому трудівників чекають ще й певні податкові наслідки. Хочете знати, які саме? Зараз розповімо.

Наталя Білова, експерт з питань оплати праці

Закордонна статистика стверджує, що чим більше фірма допомагає своєму персоналу з підтримкою здоров’я, тобто оплачує витрати, пов’язані з відвідуванням лікаря чи профілактикою хвороб, тим вище продуктивність праці працівників. Ясно як білий день, що зрештою від цього виграє й сама фірма.

Розуміють це й чимало українських роботодавців, тому все частіше укладають із страховими компаніями договори добровільного медичного страхування (далі — ДМС).

Програми ДМС традиційно включають такі опції: «поліклініка», «стаціонар», «невідкладна медична допомога» і «стоматологія».

Хоча деякі підприємства не відмовляються від пропозицій доповнити медичні пакети для співробітників новими опціями. Так, наприклад, до медичної страховки можуть входити вакцинація від простудних та інфекційних захворювань, індивідуальні програми оздоровлення або зниження ваги, консультації з дієтологом і психотерапевтом.

У чому ж суть договорів ДМС? А ось у чому.

Добровільне медстрахування: штрихи до портрета

Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) є одним з видів добровільного страхування (п. 3 ч. 4 ст. 6 Закону про страхування).

Добровільне страхування — це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування. Їх страховик установлює самостійно відповідно до положень Закону про страхування. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Договори страхування між страхувальником і страховиком укладаються відповідно до ст. 979 — 999 ЦКУ і ст. 354 ГКУ у письмовій формі.

Сторонами корпоративного ДМС виступають роботодавець (страхувальник), страховик і застрахована особа — працівник

Схема ДМС виглядає так, як показано на рисунку:

Розмір страхових платежів (внесків, премій), які страхувальник-роботодавець перераховує страховику на підставі ДМС, залежить від обраного варіанта страхування. Вони, залежно від умов договору, можуть перераховуватися: (а) одноразово за весь строк страхування або (б) періодично. На практиці договори ДМС укладаються, як правило, на один рік, а страховий платіж за ними вноситься одноразово.

Страховик згідно з умовами договору ДМС може здійснювати страхові виплати:

а) або медустанові, що надала застрахованому працівнику медичні послуги (медикаменти),

б) або безпосередньо застрахованому працівнику, якщо він самостійно сплатив вартість медичних послуг (медикаменти).

Розмір таких страхових виплат залежить від вартості спожитих застрахованим працівником послуг, але не може перевищувати встановлену в договорі планку.

Працівнику, звичайно, така турбота роботодавця в радість. Але є й маленька ложка дьогтю в цій бочці меду — необхідність оподаткування сплачуваних роботодавцем страховику страхових платежів (внесків, премій). Дивіться, в якому порядку це відбувається.

Оформили договір ДМС — показуємо дохід працівника

ПДФО. Суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачені роботодавцем за договорами ДМС, п.п. 164.2.16 ПКУ приписує включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника. А тому ці суми підлягають обкладенню ПДФО за ставкою 18 %.

При цьому враховуючи, що такий дохід працівник отримує в натуральній формі, до бази оподаткування він має потрапити в сумі, що дорівнює сумі страхового платежу (внеску, премії), збільшеній на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ). Розмір цього коефіцієнта у 2016 році — 1,219512.

Важливо! Сума страхових платежів за договорами ДМС не підпадає під визначення заробітної плати для цілей ПКУ, оскільки вона виділена окремо як складова загального місячного оподатковуваного доходу (п.п. 164.2.16 ПКУ — страхові внески за ДМС, а п.п. 164.2.1 ПКУ — заробітна плата). У зв’язку з цим

страхові платежі за ДМС не враховують при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу

У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ суму нарахованого/виплаченого доходу у вигляді сплаченого страхового полісу та утриманого з нього ПДФО відображайте з ознакою доходу «126». Так закликають робити контролери в консультації у підкатегорії 103.02 БЗ (див. с. 47).

А як бути при настанні страхового випадку? Чи не буде сума страхової виплати, перерахована страховиком працівнику (застрахованій особі), оподатковуваним доходом останнього? Не хвилюйтеся, не буде. Підтвердження тому знаходимо в абзаці четвертому п.п. «а» п.п. 165.1.27 ПКУ. Єдиний нюанс — таку виплату страховик зобов’язаний відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «151».

Військовий збір. На нашу думку, до бази обкладення ВЗ дохід фізособи у вигляді суми страхових платежів повинен увійти з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта. Адже саме в такій сумі він буде нарахований в бухобліку. Застосування окремого «натурального» ВЗ-коефіцієнта для військового збору ПКУ не передбачено. Ставка збору — 1,5 %.

Та ось невдача: у податківців щодо порядку визначення бази обкладення ВЗ інша думка. У своїх роз’ясненнях (див. підкатегорію 103.25 БЗ) вони зазначають, що базою обкладення ВЗ є вартість доходу в негрошовій формі, що розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлені ПКУ, і відображається в рядку «Військовий збір» розділу II Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, без урахування коефіцієнта, визначеного п. 164.5 цього Кодексу.

Ви налаштовані визначати базу обкладення ВЗ саме так? Тоді радимо отримати у своїй податковій інспекції індивідуальну податкову консультацію. Якщо висновок такої консультації збіжиться з тим, що наведений у БЗ (припускаємо, що так і буде), можете запросто утримувати ВЗ із суми страхових платежів, визначеної за звичайними цінами, незважаючи ні на які «натуральні» коефіцієнти (тобто з «чистої» суми негрошового доходу). Така індивідуальна податкова консультація буде вашим захистом від претензій тих же податківців, якщо вони раптом згодом передумають.

Ще одна проблема пов’язана зі сплатою ВЗ. Оскільки дохід ви виплачуєте в натуральній формі, а застосування «натурального» ВЗ-коефіцієнта ПКУ не передбачено, у вас, як у податкового агента, немає джерела утримання ВЗ. Як же бути?

У своїх усних консультаціях податківці пропонують попросити отримувача такого доходу внести до каси (на поточний рахунок) підприємства суму ВЗ, що підлягає перерахуванню. Після чого підприємство — податковий агент цю суму перерахує до бюджету. А ось ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у себе на сайті рекомендує податковим агентам сплачувати ВЗ з негрошових доходів за рахунок власних коштів*.

* Див.: http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/258484.html.

Суму нарахованого доходу та утриманий із нього ВЗ відобразіть у розділі II Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за рядком «Військовий збір»

ЄСВ. Страхові внески, які роботодавець сплачує за договорами ДМС, не включаються до фонду оплати праці, тобто не входять до складу заробітної плати. Про це прямо говорить п. 3.5 Інструкції № 5.

Крім того, такі платежі значаться в п. 2 розд. II Переліку № 1170 серед виплат, з яких не справляють ЄСВ.

Про що це свідчить? Про те, що ЄСВ із суми доходу працівника у вигляді страхових платежів за ДМС не справляється. Підтверджує це й ДФСУ в листі від 12.05.2016 р. № 10396/6/99-99-13-0203-14 (див. с. 43).

До речі, такий самий порядок оподаткування страхових платежів діє і в тому випадку, якщо підприємство укладає договір ДМС щодо непрацівника.

Що в обліку підприємства?

Податковоприбутковий облік. Тут усе так, як прописав бухоблік (п.п. 134.1.1 ПКУ). А в бухобліку суми страхових платежів за договорами ДМС підприємство включає до складу інших витрат операційної діяльності і відображає їх на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності». Так пропонує діяти Мінфін у листі від 22.03.2010 р.

№ 31-34000-20-10/6144. Хоча не буде помилкою, якщо такі суми ви відобразите у складі своїх витрат залежно від того, до якого підрозділу приписаний працівник — застрахована особа.

Увага! Стаття 1231 ПКУ передбачає певні дії в тому випадку, якщо порушуються вимоги договору ДМС (самі вимоги встановлено в п.п. 14.1.521 цього Кодексу). Причому, на нашу думку, перша частина абзацу першого цієї статті (зокрема, умова про розірвання договору протягом перших 5 років) до таких договорів не застосовується.

На цю думку наштовхує конструкція абзацу першого і зворот «а також», що відділяє договори ДМС від решти договорів, зазначених у цій статті.

Отже, які саме дії потрібно зробити в разі порушення вимог договору ДМС? А ось такі:

1) збільшити фінрезультат звітного періоду таких раніше сплачених платежів;

2) нарахувати пеню в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, в якому розірвано договір.

Добре хоч штрафні санкції за заниження оподатковуваного прибутку до підприємства в цьому випадку не застосовуються.

Таке коригування відобразіть у ряд. 4.1.8 Додатка РІ до декларації з податку на прибуток

Проте для відображення суми пені у декларації місця немає.

А якщо працівник звільняється, але при цьому договір ДМС, укладений на його користь, між підприємством і страховою компанією не розривається? Тоді підстав для коригування фінрезультату немає, — заспокоює ДФСУ в листі від 10.06.2016 р. № 12974/6/99-99-15-02-02-15 (див. с. 42).

ПДВ. Операції з ДМС працівників за рахунок коштів роботодавця не є об’єктом обкладення ПДВ. Це випливає з абзацу першого п.п. 196.1.3 ПКУ.

Операції, пов’язані з придбанням страхових полісів для працівників, підприємство-страхувальник, якщо воно зареєстроване платником ПДВ, відображає в рядку 10.3 декларації з ПДВ.

А тепер — приклад.

Приклад. Підприємство у вересні 2016 року уклало договір ДМС зі страховою компанією на користь свого працівника — менеджера зі збуту Титаренка С. П. (реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізособи — 3036894271). Строк дії договору — 1 рік.

Згідно з договором ДМС сплата страхового внеску здійснюється підприємством-страхувальником одноразово і становить 5000 грн.

Щомісячно на витрати звітного періоду підприємство списуватиме частину страхового платежу в розмірі 1/12.

У своєму обліку ці операції підприємство відображає так, як показано в таблиці нижче:

Облік страхових платежів за договором ДМС

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	2	3	4	5
1	Перераховано страховій компанії страховий внесок за договором ДМС	654	311	5000
2	Нараховано дохід працівника у вигляді страхового внеску за договором ДМС (5000 грн. х 1,219512)	39	663	6097,56
3	Утримано з нарахованої суми доходу:
	— ПДФО (6097,56 грн. х 18 % : 100 %)	663	641/ПДФО	1097,56
	— ВЗ (6097,56 грн. х 1,5 % : 100 %)	663	642/ВЗ	91,46

1	2	3	4	5
4	Унесено працівником до каси підприємства суму ВЗ, утриманого із суми нарахованого йому доходу	301	654	91,46
5	Здійснено залік заборгованостей	663	654	4908,54
6	Сплачено до бюджету:
	— ПДФО	641/ПДФО	311	1097,56
	— ВЗ	642/ВЗ	311	91,46
7	Списано на витрати звітного періоду (щомісячно) суму страхового платежу (1/12 частина) (6097,56 грн. : 12 міс.)	949 (93)	39	508,13
8	Віднесено на фінансовий результат витрати, пов’язані з договором ДМС	791	949 (93)	508,13

Підіб’ємо підсумки?

Висновки

• Медичне страх вання (безперервне страхування здоров’я) є одним з видів добровільного страхування.
• Суми страхових платежів, сплачені за договорами ДМС, уключайте до загального оподатков ваного доходу працівника.
• ЄСВ із суми доходу працівника у вигляді страхових платежів за ДМС не справляється.
• Операції з ДМС працівників за рахунок кошт в роботодавця не є об’єктом обкладення ПДВ.

Думаємо про пенсію змолоду — укладаємо договір пенсійного страхування

Ви, напевно, багато чули про європейських бабусь і дідусів, які ледь вийшовши на пенсію, вирушають подорожувати по всьому світу. Чи можуть наші літні люди дозволити собі таку розкіш? Так, якщо своєчасно поклопоталися про накопичення недержавної пенсії. Причому допомогти їм у цьому може роботодавець. Цікаво, які податкові наслідки для обох сторін супроводжують таку благу справу? Зараз дізнаємося.

Анастасія Богданова, податковий експерт

На що ми житимемо після виходу на пенсію? Чому дорівнюватиме розмір пенсії? Чи зможемо ми зберегти звичний рівень життя після того, як перестанемо працювати? Ці запитання, думаємо, хвилюють практично кожного українця працездатного віку.

Допомогти нашим громадянам забезпечити собі безбідну старість покликана система недержавного пенсійного забезпечення (далі — НПЗ). Розповімо стисло, що це таке. А потім перейдемо до порядку оподаткування внесків на НПЗ.

Система НПЗ: що до чого?

Система НПЗ — складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення. Її мета — отримання учасниками НПЗ додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Усі питання, пов’язані із НПЗ, регулює Закон № 1057. Згідно з п. 3 ст. 2 цього Закону НПЗ здійснюють такі структури (див. рисунок на с. 27).

Тому, щоб забезпечити працівників додатковою пенсією, роботодавець може укласти договори з:

— недержавним пенсійним фондом і перераховувати йому внески;

— страховою компанією та сплачувати їй страхові внески;

— банком і розміщувати в ньому пенсійні вклади.

Усі ці платежі далі у матеріалі ми називатимемо внесками на НПЗ.

Фізичні особи, на користь яких перераховуються внески на НПЗ та які мають право на нього, є учасниками такого НПЗ

Розглянемо порядок оподаткування внесків на НПЗ, що сплачуються роботодавцем за своїх працівників.

Внески на НПЗ: що з доходом працівника?

ПДФО. Порядок обкладення ПДФО внесків на НПЗ визначено в п.п. 164.2.16 ПКУ.

Так, на підставі п.п. «в» цього підпункту не включають до оподатковуваного доходу суми внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного страхування платника податку при одночасному виконанні двох умов. Що за умови? Сума таких внесків не повинна перевищувати за кожен місяць, за який сплачується внесок:

1) 15 % зарплати, нарахованої працівнику цим роботодавцем протягом такого місяця. Зверніть увагу: для розрахунку 15 % межі слід ураховувати всі виплати, що включаються до поняття «Заробітна плата» для цілей ПКУ, у тому числі й лікарняні (п.п. 14.1.48 ПКУ);

2) 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом*. У січні — квітні 2016 року ця величина становила 6890 грн. (1378 грн. х 5), з травня 2016 року — 7250 грн. (1450 грн. х 5), а з грудня 2016 року буде 8000 грн. (1600 грн. х 5).

* У 2016 році мінімальна зарплата дорівнює: з 1 січня по 30 квітня — 1378,00 грн., з 1 травня по 30 листопада — 1450,00 грн., з 1 грудня — 1600,00 грн.

А якщо обидві наведені вище умови або хоча б одна з них не виконується?

Тоді сума, що перевищує менший з двох обмежуючих показників, стане оподатковуваним доходом працівника

Причому до бази оподаткування вона має потрапити з урахуванням «натурального» коефіцієнта, передбаченого п. 164.5 ПКУ.

Як це працює? Пояснимо на прикладах.

Приклад 1. Заробітна плата працівника — 6500 грн. Сума внесків на НПЗ на місяць становить 800 грн.

У цьому випадку сума внесків не перевищує:

1) 15 % нарахованої заробітної плати (6500 грн. х 15 % : 100 % = 975 грн.);

2) 5-кратний розмір мінзарплати (див. вище).

Тобто обидві умови, установлені п.п. 164.2.16 ПКУ, виконуються, тому вся перерахована сума внесків на НПЗ не підлягає обкладенню ПДФО.

Приклад 2. Припустимо, що при тій же сумі внесків на НПЗ (800 грн.) заробітна плата працівника становить 4500 грн.

Тут не виконується перша умова: сума внесків перевищує 15 % нарахованої заробітної плати (4500 грн. х 15 % : 100 % = 675 грн.). Це означає, що до оподатковуваного доходу працівника не потрапить тільки частина суми внесків на НПЗ у розмірі 675 грн. Сума, що перевищує менший обмежуючий показник (800 грн. 675 грн. = 125 грн.), підлягає обкладенню ПДФО.

Приклад 3. Заробітна плата працівника — 8500 грн. Сума внесків на НПЗ за вересень 2016 року становить 7500 грн. (фантастика! ☺).

У цьому випадку не виконуються обидві умови: сума внесків перевищує і 15 % заробітної плати (1275 грн. (8500 грн. х 15 % : 100 %)), і 5-кратний розмір мінзарплати (7250 грн.).

А оскільки так, то під обкладення ПДФО у вересні потраплять внески в сумі, що перевищує менший (1275 грн.) з двох обмежуючих показників. Розрахуємо її: 7500 грн. 1275 грн. = 6225 грн.

І не забуваємо про «натуральний» коефіцієнт.

Цікаво, як бути, якщо суму внесків за договорами НПЗ роботодавець сплачує авансом за весь рік і при цьому перерахована сума в місяці сплати перевищує обмеження, установлене п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ?

Податківці вважають (див. консультацію в підкатегорії 103.02 БЗ), що в цьому випадку не потрапить під оподаткування сума внесків за рік, що не перевищує 15 % нарахованої таким роботодавцем суми зарплати тільки того місяця, в якому перераховуються ці внески, але не більше 5 розмірів мінзарплати в розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Ми з таким підходом не згодні. На наш погляд , тут логічніше було б «прив’язуватися» до звітного місяця, за який перераховано внески.

Тоді, якщо внески ви сплачуєте за майбутні місяці, за які зарплата ще не нарахована, ПДФО не утримуєте виходячи з суми, що дорівнює 5-кратному розміру мінзарплати за кожен сплачений місяць. Потім, при нарахуванні зарплати за відповідний місяць, визначаєте 15 % від її суми.

Якщо сума перерахованих внесків перевищує розраховану 15 % межу, то різницю обкладайте ПДФО.

Проте, ураховуючи досить жорстку позицію податківців у цьому питанні, краще сплачувати внески щомісячно.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ оподатковувані суми внесків на НПЗ відображайте з ознакою доходу «124», а неоподатковувані — з ознакою доходу «125».

А як бути, якщо підприємство вирішило поклопотатися про недержавну пенсію фізичних осіб , що не перебувають з ним у трудових відносинах (наприклад, засновників, членів їх сімей тощо)?

Тоді

уся сума внесків за договорами недержавного пенсійного страхування, сплачена за непрацівника підприємства, буде для нього оподатковуваним доходом

Військовий збір. Суми внесків на НПЗ, що потрапили до доходу фізособи, оподатковуваного ПДФО, обкладаються й ВЗ. Про це нагадують і контролери (див. лист ГУ ФСУ у Чернігівській області від 16.02.2016 р. № 566/10/25-04-17-01-10).

Окремого «натурального» коефіцієнта для визначення суми ВЗ при виплаті негрошових доходів законодавством не передбачено. При цьому, на наш погляд, ВЗ логічно утримувати з суми доходу, нарахованого в бухобліку, тобто з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта. Проте податківці вважають (див., зокрема, листи ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24759/6/99-99-17-02-01-15 і від 27.11.2015 р. № 25405/6/99-99-17-02-01-15, консультацію в підкатегорії 103.25 БЗ), що коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ, у випадку з ВЗ не застосовують. Ураховуючи непостійність фіскалів, визначати ВЗ виходячи з «чистої» суми негрошового доходу до отримання індивідуальної консультації з цього питання ми б не рекомендували.

ЄСВ. Із сум внесків на НПЗ, що сплачуються підприємством за договорами НПЗ за своїх працівників, ЄСВ не справляється. Причина проста — ці виплати відповідно до п. 3.5 Інструкції № 5 не включаються до фонду оплати праці. З цим згодні й податківці (див. лист ГУ ФСУ у Чернігівській області від 16.02.2016 р. № 566/10/25-04-17-01-10, а також консультацію в підкатегорії 301.03 БЗ).

Також не потрібно нараховувати ЄСВ на суми внесків за договорами недержавного пенсійного страхування, сплачені за непрацівників підприємства. Адже, як ми з вами вже з’ясували, ця виплата не входить до фонду оплати праці і не є винагородою за виконані роботи (надані послуги) за договорами цивільно-правового характеру.

Внески на НПЗ в обліку підприємства

Податковоприбутковий облік. Підприємство, яке сплачує за рахунок власних коштів внески на НПЗ за своїх працівників на підставі укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму цих платежів у повному обсязі (п. 141.7 ПКУ). Тобто тут сумових обмежень, подібних тим, що встановлені п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ в ПДФО-цілях, немає.

Дані про таку пільгу не забувайте показувати в «пільговому» Звіті з ознакою «11020305»

Щоправда, сенс цієї пільги не зовсім зрозумілий. Адже підприємство за бухгалтерськими правилами і без п. 141.7 ПКУ легко може врахувати витрати на НПЗ у складі своїх витрат. Але оскільки в Довіднику пільг така виплата названа пільгою, давайте покажемо її в «пільговому» Звіті.

А якщо застрахований працівник звільняється? Що робити з сумами, сплаченими за період, що залишився до закінчення строку дії договору НПЗ, які підприємство раніше включило до своїх бухвитрат? Усе просто: ст. 1231 ПКУ в цьому випадку приписує підприємству:

1) збільшити фінрезультат звітного періоду таких сплачених платежів;

2) нарахувати пеню в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, в якому розірвано договір.

Але здійснювати ці дії необхідно в тому випадку, якщо порушено вимоги договору НПЗ. Тобто, наприклад, при розірванні такого договору протягом перших 5 років, а також при порушенні інших умов, характерних для договору НПЗ, установлених п.п. 14.1.522 ПКУ.

Причому такий неприємний обов’язок «коригування» поширюється на всіх платників податку на прибуток, у тому числі й на малодохідників.

Ви виконали всі ці приписи? Чудово! Живіть спокійно: штрафні санкції за заниження оподатковуваного прибутку вам не загрожують.

Не забудьте таке коригування фінрезультату відобразити в ряд. 4.1.8 Додатка РІ до декларації з податку на прибуток.

А ось для відображення суми пені за такою операцією в декларації з податку на прибуток місця немає.

А якщо працівник звільняється, але договір НПЗ із страховиком ви не розриваєте, а тільки функції страхувальника за цим договором передаєте новому роботодавцю працівника, який звільнився, на підставі тристороннього договору? Тут жодних коригувань фінрезультату.

ПДВ. Операції з надання послуг, пов’язаних з НПЗ, не є об’єктом обкладення ПДВ. Про це свідчить абзац другий п.п. 196.1.3 ПКУ.

Такі операції підприємство-страхувальник, якщо воно зареєстроване платником ПДВ, відображає в рядку 10.3 декларації з ПДВ.

Усе зазначене вище проілюструємо на прикладі. Приклад 4. Підприємство в серпні 2016 року уклало зі страховою компанією договір недержавного пенсійного страхування бухгалтера Василенка В. П. (реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізособи — 2957596391).

Згідно з договором страхувальник зобов’язаний щомісячно перераховувати на користь застрахованої особи внески на НПЗ. Сума внесків за вересень — 700 грн.

Заробітна плата працівника — 4000 грн.

Сума внесків (700 грн.) перевищує 15 % нарахованої заробітної плати (4000 грн. х 15 % : 100 % = 600 грн.), але не перевищує 5-кратний розмір мінзарплати, установленої на вересень 2016 року (7250 грн.).

У зв’язку з цим з-під оподаткування буде виведено тільки частину суми внесків на НПЗ у розмірі 600 грн. Сума перевищення в розмірі 100 грн. (700 грн. 600 грн.) підлягає обкладенню ПДФО і ВЗ.

Причому до бази оподаткування такий дохід має потрапити збільшеним на «натуральний» коефіцієнт: 100 грн. х 1,219512 = 121,95 грн.

Визначимо суми, що підлягають утриманню з оподатковуваного доходу:

— ПДФО — 21,95 грн. (121,95 грн. х 18 % : 100 %);

— ВЗ* — 1,83 грн. (121,95 грн. х 1,5 % : 100 %).

* При розрахунку суми ВЗ ми дотримувалися думки, що такий збір слід сплачувати з суми доходу працівника, нарахованої в бухобліку.

Припустимо, що суму утриманого ВЗ працівник вносить до каси підприємства, а підприємство перераховує її до бюджету.

У своєму обліку ці операції підприємство відображає так:

Облік внесків на НПЗ

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Перераховано внесок на НПЗ страхової компанії за вересень 2016 року	654	311	700
2	Нараховано дохід працівника (600 грн. + 121,95 грн.)	92	663	721,95
3	Утримано з оподатковуваної частини суми внесків на НПЗ:
	— ПДФО (121,95 грн. х 18 % : 100 %)	663	641/ПДФО	21,95
	— ВЗ (121,95 грн. х 1,5 % : 100 %)	663	642/ВЗ	1,83
4	Унесено працівником до каси підприємства суму ВЗ, утриманого з оподатковуваної частини суми внесків на НПЗ	301	654	1,83
5	Здійснено залік заборгованості	663	654	698,17
6	Сплачено до бюджету:
	— ПДФО	641/ПДФО	311	21,95
	— ВЗ	642/ВЗ	311	1,83
7	Віднесено на фінансовий результат витрати, пов’язані зі сплатою внесків на НПЗ	791	92	721,95

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ підприємство оподатковувану суму внесків на НПЗ (121,95 грн.) відображає з ознакою доходу «124», а неоподатковувану (600 грн.) — з ознакою доходу «125».

З договором НПЗ розібралися. Переходимо до податкових нюансів договору довгострокового страхування життя. Це теж важливо та цікаво.

Висновки

• Мета системи НПЗ — отримання її учасниками додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
• Якщо с ма внесків на НПЗ, які роботод вець сплачує за свого працівника, не перевищує одночасно 15 % нарахованої зарплати і 5-кратний розм р мінзарплати, то ПДФО і ВЗ така виплата не обкладається.
• Суми вне ків на НПЗ підприємство-роботодавець включає до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) у повному обсязі.

Довгострокове страхування життя: особливості обліку

Один відомий письменник зазначив: «Найдорожче в людини — це життя». Тому недивно, що багато роботодавців укладають зі страховими компаніями договори довгострокового страхування життя своїх працівників. Про порядок оподаткування страхових внесків за такими договорами і піде мова в цьому матеріалі.

Наталя Білова, експерт з питань оплати праці

У всьому світі довгострокове страхування життя — найважливіший елемент фінансового захисту громадян від непередбачених і найчастіше небажаних обставин. Пам’ятаєте, як говорив персонаж неперевершеного роману «Майстер і Маргарита»:

«Так, людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що інколи вона раптово смертна, ось у чому штука!»?

Ось і в нашій країні довгострокове страхування життя набуває все більшої популярності.

Довгострокове страхування життя: знайомимося з поняттям

Страхування життя — це вид особистого страхування (див. ст. 6 Закону про страхування). Воно передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у випадку:

— смерті застрахованої особи;

— якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку;

— нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

А що є довгостроковим страхуванням життя в податкових цілях? Давайте з’ясуємо. Для цього звернемося до п.п. 14.1.52 ПКУ. Він називає такі ознаки договору довгострокового страхування життя:

(1) строк дії договору — не менше 5 років;

(2) страхова виплата — одноразово або у вигляді періодичних ануїтетних платежів після того, як працівник або благополучно доживе до закінчення строку страховки, або досягне віку, визначеного договором, або з ним станеться страховий випадок;

(3) відсутність страхових виплат протягом перших 5 років строку дії договору, крім тих, які здійснюють у разі смерті або хвороби застрахованої особи, або у зв’язку з нещасним випадком, що призвів до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи або до встановлення інвалідності особі, яка не досягла 18 років, або… /;

(4) роботодавець не може бути вигодонабувачем за таким договором.

Якими ж податками/внесками обкладають платежі за договором довгострокового страхування життя? Зараз дізнаємося.

Застрахували життя працівника? Не забудьте про ЄСВ, ПДФО і ВЗ

ЄСВ. Суми страхових внесків, сплачені за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 відносить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що входять до складу заробітної плати. Що це означає? А те, що

з сум страхових внесків за договорами довгострокового страхува ня життя працівників слід справляти ЄСВ

Підтверджують це й податківці (див. листи ДФСУ від 21.03.2016 р. № 6049/6/99-99-19-02-02-15, від 12.05.2016 р. № 10396/6/99-99-13-02-03-014 (див. с. 41 та 43 відповідно), а також консультацію в підкатегорії 301.03 БЗ).

З приводу бази нарахування ЄСВ. Працівник отримує дохід у негрошовій формі.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими здійснюється нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Із наведеної норми можна зробити висновок, що до бази нарахування ЄСВ негрошовий дохід потрапить у сумі, нарахованій у бухобліку. Ідемо далі.

У бухобліку зарплатний дохід працівника у вигляді страхового внеску буде нараховано з урахуванням «натурального» ПДФО-коефіцієнта (про нього ми поговоримо нижче). Саме тому ми вважаємо, що до бази нарахування ЄСВ такий дохід також повинен увійти збільшеним на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт.

Водночас із листів Пенсійного фонду, який раніше адміністрував ЄСВ, випливало, що до бази нарахування ЄСВ негрошовий дохід має потрапляти в «чистій» сумі (див. листи від 20.03.2012 р. № 6288/03-30, від 16.09.2011 р. № 19693/03-30).

ДФСУ наразі з цього приводу не висловлювалася. А якщо підприємство застрахувало непрацівника?

Тоді ЄСВ на суму страхового платежу нараховувати не потрібно

Адже ця виплата здійснена не в межах трудового договору і не є винагородою за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг).

ПДФО. Нагадаємо, що до 01.01.2015 р. сума страхових платежів, сплачених роботодавцем-резидентом за договором довгострокового страхування життя, на підставі п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ не підлягала обкладенню ПДФО, якщо з розрахунку на місяць одночасно не перевищувала:

— 15 % нарахованої працівнику заробітної плати за місяць, за який вноситься страховий платіж;

— 5-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на відповідний рік.

До оподатковуваного доходу працівника потрапляла тільки сума страхового платежу, що перевищила встановлені межі, збільшена на «натуральний» коефіцієнт.

Проте з 01.01.2015 р. внески роботодавців за своїх найманих працівників за договорами довгострокового страхування життя більше не значаться серед неоподатковуваних згідно з п.п. «в» п.п. 164.2.16 ПКУ.

Тому із зазначеної дати такі внески включаються до загального доходу оподаткування застрахованих працівників і оподатковуються за ставкою 18 % незалежно від розміру цих внесків. Говорить про це й ДФСУ в листі від 21.03.2016 р. № 6049/6/99-99-19-02-02-15 (див. с. 41).

Як ми зазначили вище, страхові внески за договорами довгострокового страхування життя входять до складу заробітної плати. Хоча, щоб контролери не знайшли привід засумніватися у правильності визначення виду доходу для цілей ПКУ, передбачте можливість такої виплати в колективному (індивідуальному трудовому) договорі в розділі «Оплата праці».

Як ви, очевидно, вже зрозуміли,

суму страхових платежів за договором довгострокового страхування життя уключають до оподатковуваного доходу працівника, збільшеною на «натуральний» коефіцієнт

Нагадаємо, що зараз для доходів, що оподатковуються за ставкою 18 %, він дорівнює 1,219512.

Цікаво, як відобразити ці суми в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ? Дуже просто — покажіть їх з ознакою доходу «101» у складі заробітної плати працівника.

Військовий збір. Згідно з п.п. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ ВЗ обкладають, у тому числі, але не виключно, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховують (виплачують, надають) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.

Платежі за договором довгострокового страхування життя є частиною заробітної плати працівника і пов’язані із стосунками трудового найму, тому з них потрібно утримувати ВЗ. Причому, на нашу думку, до бази обкладення ВЗ їх суми мають потрапити збільшеними на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт.

Обґрунтування див. на с. 22.

Страхові внески в обліку підприємства

Податковоприбутковий облік. Об’єктом обкладення податком на прибуток є фінансовий результат, обчислений за бухгалтерськими правилами (п.п. 134.1.1 ПКУ).

У бухобліку ж суми страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя підприємство включає до своїх витрат залежно від того, в якому підрозділі працюють працівники — застраховані особи. Такий висновок можна зробити з П(С)БО 16.

Ваш працівник звільняється і ви достроково розриваєте із страховиком договір довгострокового страхування життя, унаслідок чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми або повне припинення зобов’язань страховика?

Увага! Якщо ви раніше сплатили страхові внески за довгостроковим страхуванням життя за період, що залишився до закінчення строку дії договору, і включили ці суми до своїх бухвитрат, то тепер зобов’язані на підставі ст. 1231 ПКУ:

1) збільшити фінрезультат звітного періоду таких раніше сплачених платежів;

2) нарахувати пеню в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, в якому розірвано договір.

Але здійснювати ці дії необхідно в тому випадку, якщо порушені вимоги договору довгострокового страхування життя. Тобто, наприклад, при розірванні такого договору протягом перших 5 років, а також при порушенні інших умов, що характерні для договору довгострокового страхування життя, встановлених п.п. 14.1.52 ПКУ (див. вище).

Причому такий неприємний обов’язок «коригування» поширюється на всіх платників податку на прибуток, у тому числі і на малодохідників

Зазначене коригування фінрезультату податківці рекомендують відображати в ряд. 4.1.8 Додатка РІ до декларації з податку на прибуток (див. консультацію в підкатегорії 102.20 БЗ).

А ось для відображення суми пені за такою операцією в декларації з податку на прибуток місця немає.

Тішить, що штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування на прибуток через таке коригування до підприємства не застосовуються.

Важливо! Жодні інші нарахування за розірваним договором довгострокового страхування життя, зокрема ЄСВ, ПДФО і ВЗ, коригуванню не підлягають.

А якщо ваш працівник звільняється, але при цьому договір довгострокового страхування життя на його користь зі страховою компанією ви не розриваєте? Тоді фінрезультат ви не коригуєте. Те саме стосується і ситуації, коли свої функції страхувальника ви передаєте новому роботодавцю працівника, який звільнився, на підставі тристороннього договору (між вами, новим страхувальником і застрахованою особою).

ПДВ. Операції з довгострокового страхування життя працівників за рахунок коштів роботодавця не є об’єктом обкладення ПДВ. Це випливає з абзацу першого п.п. 196.1.3 ПКУ.

Такі операції підприємство-страхувальник, якщо воно зареєстроване платником ПДВ, відображає в рядку 10.3 декларації з ПДВ.

Гарненько розібратися з податковими нюансами договору довгострокового страхування життя нам з вами допоможе приклад.

Приклад. Підприємство уклало із страховою компанією договір довгострокового страхування життя заступника директора з комерційних питань Половецького С. М. (реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізособи — 2116387542).

Згідно з договором довгострокового страхування життя страхувальник зобов’язаний щомісячно перераховувати на користь застрахованої особи страхові внески в розмірі 2000 грн.

Заробітна плата працівника становить 7000 грн.

У цьому випадку місячний оподатковуваний дохід працівника становить:

7000 + 2000 х 1,219512 = 9439,02 (грн.).

Визначимо суми, які мають бути сплачені з суми страхового внеску:

— ПДФО — 439,02 грн. (2000 грн. х 1,219512 х 18 % : 100 %);

— ВЗ — 36,59 грн. (2000 грн. х 1,219512 х 1,5 % : 100 %).

Крім того, із суми страхового внеску справляємо ЄСВ. Його розмір дорівнює:

2000 грн. х 1,219512 х 22 % : 100 % = 536,58.

У своєму обліку ці операції підприємство відображає так:

Облік страхових внесків за договором довгострокового страхування життя

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	2	3	4	5
1	Перераховано страховій компанії страховий внесок на довгострокове страхування життя за серпень 2016 року	654	311	2000
2	Сплачено до бюджету при перерахуванні страхового платежу:
	— ПДФО*	641/ПДФО	311	439,02
	— ВЗ*	642/ВЗ	311	36,59
	— ЄСВ	651	311	536,58
* Оскільки працівнику виплачується дохід у негрошовій формі, то ВЗ і ПДФО з його суми можна сплатити протягом банківського дня, що настає за днем такого надання (п.п. 168.1.4 ПКУ). Проте ми для зручності передбачимо, що ВЗ і ПДФО з суми страхового внеску були сплачені одночасно з ЄСВ у день перерахування страхового внеску страховій компанії.
3	Нараховано заробітну плату за серпень 2016 року*	92	661	9439,02
* Для спрощення прикладу проводки з виплати авансу ми не наводимо.
4	Нараховано ЄСВ на зарплату (9439,02 грн. х 22 % : 100 %)	92	651	2076,58
5	Утримано із зарплати:
	— ПДФО (9439,02 грн. х 18 % : 100 %)	661	641/ПДФО	1699,02
	— ВЗ (9439,02 грн. х 1,5 % : 100 %)	661	642/ВЗ	141,59
6	Сплачено:
	— ЄСВ, нарахований на зарплату (2076,58 грн. 536,58 грн.)	651	311	1540
	— ПДФО, нарахований на зарплату (1699,02 грн. 439,02 грн.)	641/ПДФО	311	1260
	— ВЗ, нарахований на зарплату (141,59 грн. 36,59 грн.)	642/ВЗ	311	105
7	Здійснено залік заборгованостей	661	654	2000
8	Виплачено заробітну плату (9439,02 грн. 1699,02 грн. 141,59 грн. 2000 грн.)	661	311	5598,41

1	2	3	4	5
9	Віднесено на фінансовий результат:
	— витрати, пов’язані зі сплатою страхового внеску	791	92	2439,02
	— заробітна плата за серпень 2016 року	791	92	7000
	— ЄСВ, нарахований на зарплату	791	92	2076,58

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ підприємство суму страхових внесків на довгострокове страхування життя відображає з ознакою доходу «101» у складі заробітної плати.

Ось такий порядок оподаткування страхових внесків на довгострокове страхування життя. Як бачите, нічого складного. Бажаємо вам здоров’я та довголіття!

Висновки

• Суми страхових внесків, сплачені за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, входять до складу заробітної плати та включаються до бази справляння ЄСВ.
• Внески за договорами довгострокового страхування життя у складі заробітної плати обкладайте ПДФО за ставкою 18 % і ВЗ за ставкою 1,5 % незалежно від розміру цих внесків.
• У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ суму страхових внесків на довгострокове страхування життя відображайте з ознакою доходу «101» у складі заробітної плати.

Страхування від нещасних випадків на транспорті: відображаємо в обліку

Коли у людини все добре, вона навіть не замислюється про жодні непередбачувані події, які в одну мить можуть порушити перебіг її життя, викликати проблеми зі здоров’ям та фінансові труднощі. Часто такі неприємності пов’язані з транспортом. Захистом від них, як переконують страховики, є особисте страхування від нещасного випадку на транспорті. Давайте, друзі, з’ясуємо, що це за вигляд страхування і як витрати на нього підприємства відображають у своєму обліку.

Анастасія Богданова, податковий експерт

Страхування від нещасних випадків належить до особистого страхування фізичних осіб. Його основна мета — відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та життю застрахованої особи в результаті непередбачених та випадкових подій.

Цей вид страхування відповідно до Закону про страхування може бути добровільним та обов’язковим.

Серед обов’язкових видів особистого страхування значиться особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (див. п. 6 ст. 7 Закону про страхування). А отже, виступати в ролі страхувальників тут повинні суб’єкти господарювання, які мають стосунок до транспорту. Проте чи всіх власників транспортних засобів стосується ця вимога?

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: для кого обов’язкове?

Порядок та умови здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті регулює Положення № 959.

Відповідно до цього документа обов’язковому особистому страхуванню на транспорті підлягають працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності і видів діяльності, безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Цікаво, які підприємства вважаються транспортними? Відповідь знаходимо у ст. 6 Закону України «Про транспорт» від 01.11.94 р. № 232/94-ВР. З цієї статті випливає, що до підприємств транспорту належать підприємства, що займаються перевезенням пасажирів, вантажів, багажу, пошти, наданням інших транспортних послуг, у яких такі види діяльності прямо передбачені статутом.

Ваше підприємство потрапило до їх числа? Тоді врахуйте таке.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, які володіють транспортними засобами або експлуатують їх та уклали зі страховиком договори страхування.

Страховий платіж з обов’язкового особистого страхування водіїв на автомобільному транспорті визначено в розмірі до 0,18 % страхової суми за кожного застрахованого (п. 4 Положення № 959).

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 нео одатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 102000 грн.)

Важливо! Застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки (п. 2 Положення № 959).

На кожен нещасний випадок, що стався із застрахованим водієм на транспорті, підприємство складає Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1. Цю форму ви знайдете в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженому постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232.

Хочете знати, на підставі яких документів страховик виплачує страхову суму застрахованій особі (її сім’ї чи спадкоємцям)? Відповідь на це запитання — на рисунку на с. 37.

А якщо суб’єкт господарювання, який має транспортні засоби, не належить до категорії транспортних підприємств? Тоді особисте страхування від нещасних випадків на транспорті його водіїв буде добровільним.

А як ідуть справи з оподаткуванням страхових платежів за договорами особистого страхування від нещасних випадків на транспорті? Розповідаємо.

У працівника — застрахованої особи

ПДФО і ВЗ. Повторимо: особисте страхування водіїв (працівників) від нещасних випадків на транспорті є обов’язковим видом страхування тільки для транспортних підприємств (п. 6 ст. 7 Закону про страхування).

Суми страхових платежів, перераховані підприємством за своїх працівників за договорами обов’язкового страхування, не включають до оподатковуваного доходу таких працівників на підставі п.п. 165.1.5 ПКУ.

Також не потрібно з них утримувати ВЗ (див. пп. 1.2 і 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Таким чином,

суми страхових внесків за договорами особистого обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті не є об’єктом обкладення ПДФО і ВЗ

Однак такі суми роботодавець відображає в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ (у розділі I з ознакою доходу «132»).

Проте знайте: якщо водій працює у вас на підставі договору цивільно-правового характеру, то вся сума страхових внесків за таким видом страхування буде його оподатковуваним доходом у вигляді додаткового блага. Адже в цьому випадку страхування перетворюється з обов’язкового на добровільне. А оскільки так, то обкладення цих сум ПДФО і ВЗ вам не уникнути.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ страхові платежі — додаткове благо — відображайте з ознакою доходу «126».

Тепер поговоримо про водіїв нетранспортних підприємств. Для них таке страхування вважається добровільним. Тому вся сума страхових платежів зі страхування від нещасних випадків на транспорті буде для них оподатковуваним доходом у вигляді зарплати (див. п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). А отже, тут «світять» ПДФО і ВЗ.

Такі добровільні платежі показуйте в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «101». А ще майте на увазі: до бази оподаткування сума оподатковуваних страхових платежів має потрапити збільшеною на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт.

ЄСВ. Страхові внески, які роботодавець сплачує за договорами обов’язкового страхування, не зазначені в Інструкції № 5 у числі виплат, що входять до фонду оплати праці. Тобто ці виплати не мають жодного стосунку до заробітної плати, тому ЄСВ з них не справляють.

А якщо страхування від нещасних випадків — добровільне? Тоді пам’ятайте ось про що. Якщо роботодавець застрахував:

— працівника підприємства, то сума страхового платежу увійде до бази нарахування ЄСВ у складі зарплати (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). А отже, доведеться нарахувати на неї ЄСВ. Про порядок нарахування ЄСВ на доходи, що виплачуються в натуральній формі, читайте на с. 31;

— особу, яка виконує роботи за цивільно-правовим договором, то сума такого платежу не потрапить до бази нарахування ЄСВ. Чому? Усе просто: ця виплата здійснена не в межах трудових відносин і не є винагородою за виконані роботи (надані послуги).

У підприємства-страхувальника

Податковоприбутковий облік. Ви, звичайно, вже вивчили напам’ять, що об’єктом обкладення податком на прибуток є фінансовий результат, обчислений за бухгалтерськими правилами. Так розпорядився п.п. 134.1.1 ПКУ.

У бухобліку ж суми страхових внесків за договорами страхування підприємство включає до своїх витрат (П(С)БО 16). При цьому транспортні підприємства відображають такі суми у складі загальновиробничих витрат на рахунку 91 (п. 15.7 П(С)БО 16).

Увага! Якщо страхові платежі ви сплачуєте раз на квартал або на рік, відносьте їх на витрати не одразу одним махом, а частинами до витрат відповідних періодів (місяців дії договору страхування).

Заздалегідь такі суми відображайте на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». А вже надалі в кожному місяці дії договору страхування суми з рахунка 39 списуйте до витрат звітного періоду.

ПДВ. Операції зі страхування життя та здоров’я працівників за рахунок коштів роботодавця не є об’єктом обкладення ПДВ. Так стверджує п.п. 196.1.3 ПКУ.

Тепер — саме час для прикладу.

Приклад. Транспортне підприємство у вересні 2016 року уклало на 1 рік договір особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія Мірошниченка В. П. (реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізособи — 2363874935). Водій безпосередньо зайнятий на транспортних перевезеннях.

Сума страхового платежу в розмірі 360 грн. сплачена одноразово за весь рік. Щомісячно на витрати звітного періоду підприємство списуватиме частину страхового платежу в сумі 30 грн. (360 грн. : 12 міс.).

У своєму обліку ці операції підприємство відображає так:

Облік страхових платежів за договором обов’язкового страхування

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Перераховано страховій компанії страховий внесок за договором страхування	654	311	360
2	Отримано від страхової компанії страховий поліс	39	654	360
3	Списано на витрати звітного періоду (щомісячно) суму страхового платежу (1/12 частина)	91	39	30
4	Віднесено на фінансовий результат витрати, пов’язані з договором страхування	791	91	30

Ну ось, друзі, ми з вами й розібралися в особливостях особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Бажаємо всім водіям ні гвіздка, ні жезла ☺!

Висновки

• Обов’язковому особисто у страхуванню на транспорті підлягають працівники підприємств, безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.
• Застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки.
• Страхові платежі, перераховані підприємством за своїх працівників за договорами обов’язкового страхування, не в лючаються до оподатковуваного доходу таких працівників.

Страхове відшкодування отримує «єдиноподатник» — чи треба обкладати єдиним податком?

У зв’язку з настанням страхового випадку (автомобіль потрапив у ДТП) страхова компанія, згідно з договором страхування, перерахувала нам на розрахунковий рахунок суму страхового відшкодування. Наше підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група). Чи потрібно обкладати таку суму страхового відшкодування єдиним податком? (м. Київ)

Почнемо з того, що для платника єдиного податку — юридичної особи до доходу, що обкладається єдиним податком, належить будь-який дохід, уключаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом звітного періоду у формі: (1) грошовій (готівковій та/ або безготівковій), (2) матеріальній або (3) нематеріальній (п. 292.1 ПКУ). Причому до суми доходу за формами (2) і (3) належать операції, перелічені в п. 292.3 ПКУ: безоплатно отримані товари/роботи (послуги), кредиторська заборгованість зі строком давності, що минув, тощо. Ваша ситуація не стосується безоплатного отримання товарів, робіт (послуг), а тим більше списання кредиторки, тому далі мова піде виключно про грошову форму доходу.

Важливо! Для юрособи — платника єдиного податку дохід визначається на підставі даних спрощеного бухгалтерського обліку про доходи та витрати з урахуванням приписів пп. 44.2, 44.3 ПКУ (пп. 292.13 і 296.1.3 ПКУ). Тобто, обчислення об’єкта оподаткування єдиноподатник здійснює, орієнтуючись на дані бухобліку. Для доходу, визначеного у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата доходу визначається датою отримання платником єдиного податку грошових коштів (п. 292.6 ПКУ). Причому єдиноподатнику заборонена інша форма розрахунків за відвантажені товари, роботи (послуги) — крім грошової (п. 291.6 ПКУ).

Тобто за загальним правилом, у єдиноподатників-юросіб до об’єкта обкладення єдиним податком потрапляє будь-який дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, отриманий грошовими коштами. Не включаються до доходу єдиноподатника суми отриманих коштів, зазначені в пп. 292.10, 292.11 ПКУ.

Тепер розберемося, як обліковуються суми страхового відшкодування в бухгалтерському обліку?

У разі настання страхового випадку, згідно з умовами страхування майна, страхова компанія виплачує постраждалому так звану суму страхового відшкодування. Ця виплата здійснюється в межах страхової суми і не повинна перевищувати розміру прямого збитку за вирахуванням франшизи (у разі її наявності) (ст. 9 Закону про страхування). Розмір збитку визначається страховим комісаром (ст. 25 Закону про страхування) і зазначається у страховому акті (аварійному сертифікаті).

Ось і у вашій ситуації «спрацювала» страховка, тобто настав страховий випадок (ДТП): підприємство зазнало збитків, і згідно з договором страхування ви отримали страхове відшкодування. Дохід слід визнати і відобразити в бухобліку за датою погодження суми страхового відшкодування, тобто за датою складання страхового акта.

При цьому в переліку отриманих грошових коштів, що не враховуються в доходах єдиноподатника (пп. 292.10, 292.11 ПКУ), таку виплату не зазначено.

А отже, сума страхового відшкодування включається до доходу, що обкладається єдиним податком.

Причому датою отримання доходу є дата отримання єдиноподатником сум страхового відшкодування.

Такої самої позиції дотримуються контролери (див. підрозділ 108.01.02 БЗ на с. 47).

Наталя Альошкіна, податковий експерт

Компенсуємо страхові платежі банку і відображаємо в обліку

Підприємство взяло в банку автомобіль у фінансову оренду. Страхові платежі (КАСКО) сплачує банк, але за лізинговим договором підприємство компенсує банку ці платежі. Як відобразити в обліку таку компенсацію? (м. Дніпро)

Давайте спочатку згадаємо, що фінансовий лізинг (оренда) — це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу (п.п. «б» п.п. 14.1.97 ПКУ).

Об’єкт, одержаний у фінлізинг у лізингоотримувача (орендаря), відображається у бухгалтерському обліку одночасно як актив і як зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів (п. 5 П(С)БО 14).

Відтак, за фактом передачі автомобіля у фіноренду, його буде оприбутковано на баланс лізингоотримувача (підприємства) і списано з балансу лізингодавця (банку).

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоотримувач, якщо інше не встановлено договором (ст. 13 Закону про фінлізинг).

Згідно з п. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо

пов’язані з виконанням договору лізингу. Компенсація страхових платежів, як правило, потрапляє саме в останню складову.

Фактично будь-які компенсації включаються в лізинговий платіж і таким чином покривають витрати лізингодавця.

Яким чином враховувати таку компенсацію?

На наш погляд , компенсація страхових платежів відображається в бухгалтерському обліку лізингоотримувача як витрати періоду в залежності від характеру використання об’єкта — за дебетом рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (по суті списуємо в дебет тих самих рахунків, куди списується нарахована амортизація) в кореспонденції з кредитом рахунку 685.

Втім, це не єдино можлива точка зору. Деякі фахівці вважають, що такі суми компенсації слід враховувати як фінансові витрати. Якщо ви вирішили дотримуватися цієї точки зору — списуйте ці суми в дебет рахунку 952 «Інші фінансові витрати» в кореспонденції з кредитом того самого рахунку 685.

Ніяких коригувань у зв’язку з цією операцією для високодохідників податковоприбутковий облік не передбачає. А в ПДВ-обліку лізингоодержувача такий платіж буде обкладатися в загальному порядку, як і будь-яка компенсація. Тобто давати право на податковий кредит.

Максим Нестеренко, податковий експерт

ДОКУМЕНТИ

Cуми внесків за договорами довгострокового страхування життя оподатковуються ПДФО

Лист Державної фіскальної служби України від 21.03.2016 р. № 6049/6/99-99-19-02-02-15

<…>

Відповідно до пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, в редакції, чинній з 01.01.2015, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонд у банківського управління, сплачена будь-якою особою — резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним із членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відс. нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’ять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Згідно із п. 167.1 ст. 167 Кодексу у редакціях, що діяли протягом 2015 року, ставка податку на доход и фізичних осіб становила 15 відс . бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Кодексу, щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

З 01.01.2016 р. набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі — Закон № 909) яким, зокрема, встановлено, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.5 цієї статті).

Отже, суми страхового внеску, перераховані роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за працівника, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою ст. 167 Кодексу (у 2015 році — 15 (20) відс., 2016 році — 18 відсотків).

<…>

Різниця з податку на прибуток по договорах добровільного медичного страхування

Лист Державної фіскальної служби України від 10.06.2016 р. № 12974/6/99-99-15-02-02-15

ДФСУ розглянула лист щодо застосування коригування фінансового результату до оподаткування договорів добровільного медичного страхування у разі припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою — працівником та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон) договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

<…>

Відповідно до п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Згідно зі ст. 1231 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку, або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Таким чином, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то коригування, передбачене ст. 1231 Кодексу, не застосовується.

Коригування, передбачене ст. 1231 Кодексу, застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оподаткування внесків за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування

Лист Державної фіскальної служби України від 12.05.2016 р. № 10396/6/99-99-13-02-03-14

<…>

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон № 108).

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників регулюються Законом № 108 та іншими законодавчими та нормативними актами, у тому числі розробленими відповідно до Кодексу законів про працю та Закону № 108, Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 визначено види виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна).

Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії (пп. 2.3.4 п. 2 Інструкції № 5).

Розділом 3 Інструкції № 5 встановлені інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, зокрема внески підприємств згідно з договорами пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей (п. 3.5 Інструкції № 5).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, відповідно до п. 2 розділу II якого платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування єдиного внеску.

Отже, сума страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас внески, сплачені роботодавцем на користь працівника за договором недержавного пенсійного забезпечення, не є базою нарахування єдиного внеску.

<…>

Згідно з п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Кодексу до загальнодержавних податків належить, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків (п. 136.1 ст. 136 Кодексу).

Відповідно до п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 частини другої ст. 671 цього Кодексу) належать, зокрема, 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного п. 18 частини першої ст. 64, п. 12 частини першої ст. 66 та п. 2 частини першої ст. 69 цього Кодексу).

Таким чином, податок на прибуток сплачується платниками до державного бюджету.

Виходячи з викладеного, роботодавець не має права перераховувати податок на прибуток в рахунок страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування, що були укладені в порядку корпоративного страхування.

Крім того, відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено різниць щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суми страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування, що були укладені в порядку корпоративного страхування.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

<…>

Разом з тим повідомляємо , якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, коригуванню не підлягають (ст. 1231 Кодексу).

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб страхового відшкодування (страхової виплати) за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування

Згідно з п.п. 164.2.15 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, у випадках та розмірах, визначених п.п. 170.8.2 п. 170.8 ст. 170 Кодексу.

Щодо права платника податку на податкову знижку

Відповідно до п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Кодексу платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до п.п. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу такого платника за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року, зокрема, суми витрат на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом такого платника податку, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування) суму, визначену в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

При цьому до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166

Кодексу).

<…>

Перший заступник Голови С. В. Білан

ОФІЦІЙНА ДУМКА

Страхові виплати не є об’єктом оподаткування ПДВ

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?

Згідно з п.п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 7 березня

1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», зі змінами та доповненнями, страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).

За матеріалами Бази знань (категорія 101.12)

Ліквідація основних засобів: коли можна не нараховувати ПДВ

В якому звітному періоді та яким чином платник ПДВ, який з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів, повинен подати до контролюючого органу відповідний документ про їх знищення, розібрання або перетворення?

Згідно з п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ), у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби (далі — ОЗ) ліквідуються за самостійним рішенням платника податку на додану вартість (далі — ПДВ), така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких ОЗ за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли ОЗ ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення ОЗ, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник ПДВ подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення ОЗ у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з п. 41 та п. 43 Методичних рекомендацій з обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003

№ 561, із змінами та доповненнями, для визначення непридатності ОЗ до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія:

— здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

— установлює причини невідповідності критеріям активу;

— визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

— визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

— складає і підписує акти на списання основних засобів.

Складені комісією акти на списання ОЗ відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством (статутом підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів ОЗ.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення ОЗ, є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми.

Ураховуючи зазначене, якщо з незалежних від платника ПДВ обставин ОЗ (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник ПДВ змушений відмовитися від їх використання внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, то такий платник ПДВ, на підставі наказу керівника підприємства у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, здійснює їх ліквідацію та подає до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення ОЗ у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

За матеріалами Бази знань (категорія 101.06)

Сума страхового відшкодування обкладається єдиним податком

Чи включаються до доходу ЮО — платника ЄП третьої гр упи суми страх ового відшкодування за пошкоджені ОЗ?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будьякий дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Згідно зі ст. 9 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», зі змінами та доповненнями, страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Отже, у випадку отримання юридичною особою — платником єдиного податку третьої групи страхового відшкодування за пошкоджені основні засоби, суми страхового відшкодування включаються до доходу такого платника податку у податковому періоді їх отримання.

За матеріалами Бази знань (категорія 108.01.02)

Добровільне страхування не оподатковується ПДФО за певних умов

Чи оподатковується ПДФО сума страхових внесків, сплачених суб’єктом господарювання за добровільне страхування (у т. ч. медичне страхування) найманих працівників, та як вона відображається в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ?

<…>

Згідно з п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до бази оподаткування ПДФО відноситься сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою — резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним із членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Ураховуючи викладене вище, сума страхових внесків, сплачена суб’єктом господарювання за добровільне страхування на користь найманих працівників (крім випадків, зазначених у абз. «а» — «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ), вважається додатковим благом фізичної особи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах та відображається в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «126».

За матеріалами Бази знань (категорія 103.02)

Перелік основних документів, що використовуються у книзі

ПКУ — Податковий кодекс України.

ЦКУ — Цивільний кодекс України.

ГКУ — Господарський кодекс України.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

Закон про страхування — Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.

Закон про дорожній рух — Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про фінлізинг — Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.

Закон про туризм — Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР.

Закон № 1057 — Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-IV.

Закон № 1961 — Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV.

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Положення № 8 — Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затверджене постановою КМУ від 05.01.98 р. № 8.

Положення № 959 — Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою КМУ від 14.08.96 р. № 959.

Правила дорожнього руху — Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.

П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246.

П(С)БО 14 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181.

П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290.

П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р № 291.

Розпорядження № 566 — Розпорядження Держкомфінпослуг «Про деякі питання здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09.07.2010 р. № 566.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.