Надаємо благодійну допомогу військовій частині. Які наслідки?

Вихідна допомога для осіб, які звільняються з роботи у зв’язку з призовом на військову службу, регулюється статтею 21 Закону № 2232. Згідно з цією статтею, громадянам України, які звільняються з роботи у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів, що встановлені для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ця допомога виплачується на підставі рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, яке визнало неконституційною норму щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох мінімальних заробітних плат працівникам у разі призову або вступу на військову службу. Таким чином, на сьогодні за працівниками, призваними на військову службу, місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються до закінчення особливого періоду або до фактичного звільнення з військової служби.

Порядок виплати вихідної допомоги встановлено постановою № 587.

Вихідна допомога виплачується працівникам при звільненні з певних підстав. Згідно з українським законодавством, вихідна допомога може бути виплачена у таких випадках:

1. При звільненні з ініціативи власника (ст. 44 КЗпП): Якщо працівник звільняється з роботи з ініціативи роботодавця, йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

2. Призов на військову службу: У разі звільнення з роботи у зв’язку з призовом на військову службу або прийняттям на неї, працівнику належить вихідна допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

3. Інші випадки: У разі інших підстав для звільнення, передбачених колективним або трудовим договором, розмір вихідної допомоги може бути визначений окремо.

Виплата вихідної допомоги оформлюється наказом про звільнення, в якому вказується сума допомоги. Працівнику зазвичай виплачується вихідна допомога одночасно з іншими розрахунковими виплатами при звільненні.

Згідно з українським законодавством, працівники, які були призвані на військову службу в період мобілізації, мають певні гарантії. Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП), за такими працівниками зберігаються:

1. Місце роботи та посада: Роботодавець не має права звільняти таких працівників на підставі скорочення штату під час їх служби.

2. Середній заробіток: За ними зберігається середній заробіток на весь період служби.

Таким чином, працівників, які призвані на військову службу під час мобілізації, не можна звільнити на підставі скорочення штату. Вони мають право повернутися на свою посаду після завершення служби з усіма відповідними компенсаціями та гарантіями.

Згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), якщо витрати на пальне та мастильні матеріали (ПММ) для поїздок фінансового директора обумовлені колективним договором, це може вплинути на їх оподаткування.

Важливо розглянути наступні аспекти:

1. Витрати, пов’язані з господарською діяльністю: Якщо поїздки фінансового директора безпосередньо пов’язані з виконанням службових обов’язків, тоді витрати на ПММ можуть розглядатися як такі, що не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором. Це передбачено п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ, якщо такі витрати підтверджені документально і обґрунтовані як службові.

2. Підзвітна особа та документальне підтвердження: Важливо, щоб витрати були задокументовані належним чином, а фінансовий директор виступав підзвітною особою, яка звітує про використані кошти у встановлені строки. Якщо ж витрати не будуть оформлені належним чином, вони можуть вважатися додатковим благом з відповідним оподаткуванням.

Таким чином, якщо витрати на ПММ документально підтверджені як пов’язані з господарською діяльністю, і директор виступає підзвітною особою, вони можуть не підлягати оподаткуванню ПДФО і військовим збором. У разі відсутності належного документального підтвердження, такі витрати можуть бути визнані додатковим благом і підлягати оподаткуванню.

Для того щоб витрати на пальне та мастильні матеріали (ПММ) не вважалися додатковою заробітною платою, важливо правильно відобразити їх у колективному договорі та забезпечити належне документальне підтвердження. Ось як це можна зробити:

1. Вказати у колективному договорі: Витрати на ПММ мають бути чітко прописані як частина службових обов’язків, тобто їх використання має бути пов’язане з виконанням професійних функцій директора. В тексті договору необхідно зазначити, що такі витрати є необхідними для виконання службових завдань.

2. Підтвердження витрат: Важливо мати документи, які підтверджують, що використання ПММ пов’язане з господарською діяльністю підприємства. Це можуть бути звіти про поїздки, накази на відрядження, акти виконаних робіт, в яких зазначається зв’язок поїздок з робочими обов’язками.

3. Неоподатковуваний характер витрат: Якщо компанія безпосередньо придбаває ПММ і передає їх для службового використання, а не відшкодовує витрати працівнику, такі витрати можуть не вважатися доходом працівника. Це допоможе уникнути оподаткування як додаткового блага.

4. Коректне документування: Усі витрати повинні бути ретельно задокументовані, що включає первинні документи на придбання ПММ, шляхові листи, які підтверджують використання ПММ для службових потреб, а також накази і звіти про виконану роботу.

Такі процедури допоможуть уникнути класифікації витрат на ПММ як додаткової заробітної плати та відповідного оподаткування.

Матеріальна допомога працівнику може бути як оподатковуваною, так і неоподатковуваною залежно від її розміру та характеру.

Неоподатковувана допомога:

Згідно з Податковим кодексом України, нецільова матеріальна допомога, надана протягом року у сумі, що не перевищує 1,4 розміру місячного прожиткового мінімуму на 1 січня звітного року, не оподатковується ПДФО та військовим збором. У 2020 році цей неоподатковуваний розмір складав 2940 грн. Якщо сума допомоги перевищує цей поріг, різниця підлягає оподаткуванню.

Оподатковувана допомога:

1. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО): 18% на суму, що перевищує неоподатковуваний поріг.
2. Військовий збір (ВЗ): 1,5% також на суму перевищення.
3. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) не нараховується на разову матеріальну допомогу, оскільки вона не входить до фонду оплати праці.

Отже, для матеріальної допомоги у розмірі 17,000 грн:

• Неоподатковуваний поріг (наприклад, 2940 грн) не оподатковується.
• Сума перевищення (17000 грн – 2940 грн = 14,060 грн) підлягає оподаткуванню ПДФО та ВЗ.

Це означає, що з суми перевищення потрібно сплатити 18% ПДФО та 1,5% ВЗ.

Для точних розрахунків та актуальних даних рекомендую перевірити розмір неоподатковуваної суми на поточний рік.

Підприємство може надати працівнику поворотну фінансову допомогу. Основна сума такої допомоги не включається до оподатковуваного доходу працівника. Це означає, що на таку фінансову допомогу не нараховуються податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ).

Основні аспекти оподаткування поворотної фінансової допомоги:

1. Відображення в звітності: Сума виданої поворотної фінансової допомоги має бути відображена у формі 4ДФ з ознакою доходу «197». При цьому графи, що стосуються утриманого ПДФО та ВЗ, не заповнюються, оскільки ці податки не утримуються.

2. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ): На суму поворотної фінансової допомоги ЄСВ не нараховується, оскільки вона не входить до фонду оплати праці.

3. Прощення боргу: Якщо підприємство вирішує пробачити борг працівнику, то ця сума може бути включена до оподатковуваного доходу працівника. Якщо сума прощеного боргу перевищує певний неоподатковуваний поріг, вона підлягає оподаткуванню як додаткове благо.

Таким чином, надання поворотної фінансової допомоги не створює податкових зобов’язань для працівника, якщо вона повертається у встановлений строк. Проте прощення боргу може призвести до виникнення податкових зобов’язань.