Навчання працівників на підприємстві: організація та гарантії під час війни

Розглянемо відмінності між підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівників, а також про гарантії, які зберігаються за працівниками під час війни. Особливо актуальним є питання, чи діють ці гарантії під час воєнного стану, які пільги надаються роботодавцям, якщо вони навчають працевлаштованих ВПО (внутрішньо переміщених осіб), і чи можливе дистанційне навчання в таких умовах.

Професійне навчання на підприємстві

Через війну роботодавці змушені оновлювати свої кадри або ж формувати висококваліфікованих спеціалістів на заміну тим, хто був мобілізований чи виїхав. Професійне навчання працівників регламентується Законом України № 4312, який визначає три основні його складові:

• Первинна професійна підготовка;
• Перепідготовка;
• Підвищення кваліфікації.

Організацію навчання може здійснювати роботодавець як безпосередньо на підприємстві, так і на договірній основі з професійно-технічними та вищими навчальними закладами (ст. 6 Закону № 4312). Роботодавець також може створити окремий підрозділ для організації професійного навчання або покласти ці функції на відповідних фахівців.

Форми та методи навчання

Закон передбачає декілька форм професійного навчання:

• Денна;
• Вечірня (змінна);
• Очно-заочна;
• Дистанційна;
• Екстернатна, з відривом і без відриву від виробництва;
• За індивідуальними навчальними планами.

Для працівників робітничих професій навчання може відбуватися як у групах (курсове навчання), так і індивідуально на робочому місці під керівництвом досвідчених інструкторів. Професійне навчання буває формальним та неформальним.

Неформальне навчання

Неформальне навчання здійснюється за згодою працівника та на рішення роботодавця, який несе витрати на його організацію (ст. 6 Закону № 4312). За результатами неформального навчання видається довідка, яка підтверджує спеціальність, кваліфікацію та напрями підвищення кваліфікації (п. 2.1 Положення № 127/151). У деяких випадках може видаватися свідоцтво або сертифікат.

Порядок підтвердження результатів неформального навчання регулюється постановою КМУ від 15.05.2013 № 340.

Формальне навчання

Формальне навчання працівників базується на стандартах професійної освіти та затверджених навчальних планах. Для робітників це може включати первинну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, що здійснюється як на підприємстві, так і на договірних умовах у навчальних закладах.

Для керівників, професіоналів та фахівців формальне навчання охоплює:

• Перепідготовку;
• Стажування;
• Спеціалізацію;
• Підвищення кваліфікації.

Ці форми навчання також можуть відбуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах. Після завершення формального навчання працівнику видається документ про освіту встановленого зразка (п. 2.1 Порядку № 127/151).

Перепідготовка фахівців та керівників

Перепідготовка працівників організовується через заклади вищої або післядипломної освіти і дає можливість отримати нову спеціальність на основі попереднього рівня освіти (п. 2.6 Порядку № 127/151). Перепідготовка здійснюється за навчальними планами, узгодженими з роботодавцями.

Стажування

Стажування може проводитися як формальне, так і неформальне навчання. Воно здійснюється за індивідуальним планом, затвердженим роботодавцем, і зазвичай триває не більше 10 місяців (п. 2.7 Порядку № 127/151). Записи про стажування вносяться до трудової книжки працівника.

Спеціалізація

Спеціалізація — це форма перепідготовки, яка дозволяє поглибити знання в конкретній сфері. Від перепідготовки її відрізняє те, що записи про спеціалізацію вносяться до трудової книжки працівника (п. 2.8 Порядку № 127/151).

Підвищення кваліфікації

Підвищення кваліфікації буває короткостроковим (до 72 годин) та довгостроковим (до 500 годин). Мета такого навчання — розширити знання та навички працівників відповідно до потреб виробництва. Періодичність підвищення кваліфікації встановлюється не рідше ніж один раз на п’ять років.

Первинна професійна підготовка робітників

Первинна підготовка робітників проводиться для осіб, які не мали робітничої професії. Тривалість навчання не може перевищувати одного року. Після успішного завершення навчання працівникам присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» і видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації (п. 2.3 Порядку № 127/151).

Перепідготовка робітників

Перепідготовка робітників спрямована на оволодіння новою професією. Цей процес може здійснюватися як курсовим, так і індивідуальним методом навчання (п. 2.4 Порядку № 127/151).

Підвищення кваліфікації робітників

Підвищення кваліфікації робітників забезпечує їхнє адаптування до нових вимог виробництва. Це навчання може проводитися на виробничо-технічних курсах, тривалість яких не перевищує одного року (п. 2.5 Порядку № 127/151).

Гарантії для працівників

За працівниками, які проходять підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, зберігаються їхні робочі місця та середня заробітна плата. Також компенсуються витрати на проїзд, проживання та виплачуються добові (ст. 122 КЗпП та Постанова № 695).

Детальніше про державні мінімальні гарантії зазначено в таблиці 4, що додається до Постанови № 695.

Навчання під час війни: компенсація роботодавцям

Законом про зайнятість передбачена компенсація витрат роботодавцю, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб. У разі працевлаштування таких працівників на строк не менший за 12 місяців роботодавець має право отримати компенсацію на перепідготовку та підвищення кваліфікації цих осіб. Сума компенсації не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму (п. 21 Порядку № 696).

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання дозволяє працівникам навчатися без поїздок до місця навчання та без витрат на проживання. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки № 466, дистанційне навчання застосовується для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. Однак компенсація витрат на проїзд, добові та проживання не передбачається, якщо працівник навчається дистанційно (лист Мінекономіки від 18.06.2020 № 3511-06/37744-09).