Оформлюємо роботу за сумісництвом правильно

Законодавство в Україні, зокрема, постанова Кабінету Міністрів “Про роботу за сумісництвом працівників державних установ і підприємств” від 3 квітня 1993 року № 245 та Положення про умови роботи за сумісництвом, схвалене наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, встановлюють правила для виконання роботи за сумісництвом.

Сумісництво означає виконання працівником, на додачу до його основної роботи, іншої оплачуваної роботи за умовами трудового договору у час, коли він вільний від основного працевлаштування, на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або для приватної особи чи підприємця за наймом.

Сумісництво може бути внутрішнім, якщо працівник працює за основним місцем роботи і за сумісництвом на тому ж підприємстві, або зовнішнім, коли він працює на різних підприємствах.

Для роботи за сумісництвом не потрібно отримувати згоду власника або уповноваженого ним органу основного місця роботи.

Однак існують обмеження, які визначені в постанові № 245 та Положенні № 43, щодо того, хто може працювати за сумісництвом.

Обмеження, що стосуються:

1. Керівників державних підприємств, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів і їхніх заступників, за винятком наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності.
2. Працівників, які зайняті на важких або небезпечних роботах, додаткова зайнятість яких може загрожувати їхньому здоров’ю або безпеці виробництва, перелік яких визначений колективним договором.
3. Осіб, які не досягли 18 років та вагітних жінок.

Додаткові обмеження щодо роботи за сумісництвом передбачені в законах про запобігання корупції, про прокуратуру та про нотаріат.

Законодавство України не обмежує роботу за сумісництвом на підприємствах недержавної форми власності.

Оформлення трудового договору з працівником-сумісником

Всі працівники-сумісники, навіть якщо вони вже працюють у вас за основним місцем роботи, повинні укласти трудовий договір.

Цей договір має бути оформлений наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

У ньому вказується посада та умови оплати праці.

Працівник подає заяву про бажання працювати за сумісництвом.

На підставі цієї заяви видаватиметься наказ про прийняття на роботу за сумісництвом.

Трудовий договір щодо сумісництва може бути укладений на невизначений термін, на певний строк або на час виконання певної роботи.

Індивідуальна карта працівника-сумісника

Для працівників, які працюють за сумісництвом, ведеться індивідуальна карта типової форми П-2, навіть якщо вони мають основне місце роботи на тому ж підприємстві.

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу чи організацію, повинен пред’явити паспорт власнику або уповноваженому ним органу. Якщо для роботи потрібні спеціальні знання, вимагається пред’явлення диплома або іншого документа про освіту або професійну підготовку.

Випробувальний термін для сумісників

Як і для основних працівників, для сумісників може бути встановлено випробувальний термін. Умови трудового договору для роботи за сумісництвом повинні бути узгоджені між сторонами і зазначені у наказі про прийняття на роботу.

Обов’язки роботодавця стосовно працівника-сумісника

Перед початком роботи роботодавець має забезпечити:

• Роз’яснення прав та обов’язків працівника і проінформувати його про умови праці, наявність небезпечних умов праці та їхні можливі наслідки для здоров’я.
• Ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
• Призначення робочого місця та забезпечення необхідними засобами для роботи.
• Інструктаж з техніки безпеки, санітарії та протипожежної безпеки.

Ведення робочого часу для працівників-сумісників

Робочий час сумісників обліковується в табелях обліку робочого часу. Заробітна плата розраховується окремо для роботи за основною посадою та за сумісництвом. Графік роботи за сумісництвом може відрізнятися від графіку основного місця роботи.

Особова справа працівника-сумісника

Оскільки робота за сумісництвом передбачає окремий трудовий договір, працівник-сумісник має окрему особову справу, яка ведеться відповідно до вимог Переліку типових документів.

Відпустки працівникові-сумісникові

Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на річну відпустку, як і ті, хто працює лише на основному місці роботи. Це право гарантується статтею 2 Закону України “Про відпустки”. Згідно з Постановою № 245, відпустка за сумісництвом надається одночасно з відпусткою на основному місці роботи.

Також, згідно зі статтею 10 цього закону, працівнику-суміснику у перший рік роботи на підприємстві може бути надана повна тривалість щорічної відпустки до досягнення шестимісячного терміну роботи. Якщо тривалість відпустки на основному місці роботи перевищує час відпустки за сумісництвом, працівнику можуть бути надані додаткові дні відпустки за його бажанням до завершення відпустки на основному місці роботи.

Листки непрацездатності для працівника-сумісника

Згідно зі статтею 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, у разі, коли застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати проводиться окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період визначається за кожним місцем роботи окремо.

Звільнення працівника-сумісника

Якщо працівник вирішує покинути основне місце роботи, але продовжить працювати за сумісництвом, йому достатньо лише оформити звільнення з основної роботи. Відповідний запис робиться у трудовій книжці. Проте, якщо в подальшому він вирішить припинити роботу й на посаді за сумісництвом, новий роботодавець вносить відповідний запис на підставі копії наказу про звільнення з роботи за сумісництвом або довідки з підприємства, де працював за сумісництвом.

Для працівника-сумісника, який припиняє основне місце роботи, робота за сумісництвом може стати його новим основним місцем роботи. Оскільки така робота ґрунтується на трудовому договорі, згідно з його заявою цей договір розривається, і укладається новий договір про роботу на підприємстві на певній посаді. На підприємстві видано наказ про це, як це підтверджує лист Мінсоцполітики України від 28 березня 2013 року № 2-1/06/187-13.

Оскільки трудові договори за основним місцем роботи і за сумісництвом є окремими, їх припинення також проводиться окремо в разі наявності законних підстав.

Підстави звільнення, визначені в статтях 36, 38, 39, 40, 41, 45 КЗпП, можуть стосуватися як припинення трудових договорів за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Додаткові підстави для звільнення сумісників визначено в статті 431 КЗпП і пункті 8 Положення № 43:

• звільнення з роботи за сумісництвом через прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником;
• звільнення з роботи за сумісництвом через обмеження роботи за сумісництвом, передбачене законодавством.

Звільнення працівників як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом може відбуватися як одночасно, так і в різний час, з однаковими чи різними підставами.

Необхідно враховувати! Одночасне звільнення з роботи за сумісництвом і за основною роботою оформлюється окремими наказами.