До Східного міжрегіонального управління Держпраці звернулася жінка із запитанням: «Чи дозволяється прийняти на роботу працівника, який не має військового квитка, але має тимчасове посвідчення?».
Матеріальна відповідальність як різновид юридичної відповідальності передбачає обов’язок однієї зі сторін трудового договору — працівника або роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу) — відшкодувати іншій стороні збитки, завдані внаслідок винного або неправомірного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків.
Трудове законодавство не містить чітких обмежень щодо звільнення працівників у вихідний день або прийняття їх на роботу. Воно не вимагає, щоб ці процеси відбувалися виключно у робочі дні.
Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України (КЗпП), працівники зобов’язані сумлінно виконувати свої обов’язки, своєчасно і точно дотримуватись вказівок роботодавця, дотримуватись трудової та технологічної дисципліни, норм охорони праці та бережно ставитися до майна роботодавця.
Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний роботодавцем у разі змін в організації виробництва та праці, включаючи скорочення чисельності або штату працівників.
Працівник після демобілізації бажає скористатися щорічною відпусткою. Як правильно визначити середній заробіток для розрахунку відпусткових і який період враховувати при розрахунку?
Укласти договір про повну матеріальну відповідальність із водієм неможливо, оскільки він не належить до категорії працівників, з якими це дозволено відповідно до статті 135-1 КЗпП України.
Номенклатура справ — це обов’язковий документ для кожної юридичної особи. Вона являє собою систематизований список назв справ, що утворюються у процесі діловодства, із зазначенням строків їх зберігання.
Згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 р., громадяни 1 та 2 категорій, постраждалі від аварії на ЧАЕС, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 робочих днів (16 календарних) щороку.