Підстави для припинення трудового договору
Існують різноманітні підстави для припинення трудового договору, які закріплені у законодавстві. Умови трудового договору можуть бути розірвані за бажанням будь-якої із сторін.
Крім того, закон визначає інші можливі причини припинення трудового договору. Звільнення може мати місце лише на підставах, що передбачені законодавством, і не може ґрунтуватися на інших підставах.
Зміна власності або організаційної структури підприємства не призводить до автоматичного припинення трудового договору. У разі реорганізації, такої як злиття, приєднання, поділ або перетворення, звільнення може статися лише у випадку скорочення чисельності працівників або штату (згідно зі статтею 36 КЗпП).
Беззалежно від формулювання причини, в день звільнення працівника обов’язково видається копія наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми, а також проводиться остаточний розрахунок. Процедура звільнення також передбачає внесення відповідних записів до трудової книжки за вимогою працівника (згідно зі статтею 47 КЗпП).
Підстави для припинення трудового договору
- Угода сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю). У такому випадку трудовий договір припиняється у визначений сторонами строк, а скасування цієї угоди можливе лише за згодою обох сторін. Проста згода роботодавця на розірвання трудового договору у визначений працівником строк, без конкретного зазначення, що це звільнення здійснено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, не вважається розірванням договору (пункт 8 Постанови № 9).
- Завершення строку дії договору (пункт 2 статті 36 КЗпП). Ця підстава застосовується до строкових трудових договорів і договорів на виконання конкретної роботи. Якщо строк, передбачений у таких договорах, не був знятий, то трудові відносини фактично продовжуються, і жодна із сторін не вимагає їх припинення – у такому випадку договір вважається укладеним на невизначений строк, і його припинення проводиться з інших підстав.
- Призов або вступ на військову (альтернативну) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП). Виняток становлять працівники, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу тощо. Для них гарантується збереження місця роботи, посади й середнього заробітку до закінчення спеціального періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (стаття 119 КЗпП).
За вимогою профспілки (пункт 4 статті 36 КЗпП). Згідно з цією підставою, роботодавець має право на звільнення або зняття з посади керівника за умови виявлення ним порушень законодавства про працю (згідно зі статтею 45 КЗпП).
Переведення на інше підприємство або обрання на виборну посаду (пункт 5 статті 36 КЗпП).
Відмова від переведення (пункт 6 статті 36 КЗпП). Якщо працівник відмовляється від переведення, його можуть звільнити з виплатою вихідної допомоги, розмір якої становить не менше середньомісячного заробітку (згідно зі статтею 44 КЗпП). Також, підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП є випадки, коли роботодавець не може зберегти колишні умови праці, а працівник не згодний працювати в нових умовах (згідно з частиною 4 статті 32 КЗпП).
Набрання законної сили вироком суду (пункт 7 статті 36 КЗпП). У цьому випадку підставою для звільнення є набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі чи іншого покарання, що передбачає припинення трудових відносин. Працівник може бути звільнений протягом трьох днів з моменту, коли роботодавець отримує копію судового рішення. Ця підстава не застосовується до випадків звільнення від відбування покарання з умовним строком. Також працівника, якого визнано особою, що відбуває покарання у зв’язку з перебуванням під вартою, не можуть звільнити за цією підставою до набуття законної сили вироком суду (пункт 11 Постанови № 9).
Укладення трудового договору (контракту) у порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції”, які стосуються осіб, що припинили свою діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з моменту її завершення (пункт 71 статті 36 Кодексу законів про працю).
Підстави, передбачені Законом України “Про очищення влади” (пункт 72 статті 36 Кодексу законів про працю).
Набрання законної сили рішенням суду щодо визнання активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як необґрунтованих та їх конфіскації на користь держави, у випадках, визначених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України (пункт 73 статті 36 Кодексу законів про працю).
Підстави, передбачені трудовим договором з нерегулярним робочим графіком, контрактом (пункт 8 статті 36 Кодексу законів про працю).
Смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно зниклою або про оголошення її померлою (пункт 81 статті 36 Кодексу законів про працю).
Смерть працівника, його визнання судом безвісно зниклим або оголошення померлим (пункт 82 статті 36 Кодексу законів про працю).
Відсутність працівника на роботі та невідомість причин цієї відсутності протягом чотирьох місяців поспіль (пункт 83 статті 36 Кодексу законів про працю).
Прийняття на роботу особи, для якої це місце роботи буде основним. На цій підставі може бути звільнено працівника, який працює за сумісництвом, без згоди профспілки (стаття 431 Кодексу законів про працю).