Позовна давність повертається: що з цим робити

З 4 вересня 2025 року позовна давність повертається. За Законом № 4434 буде поновлено перебіг строків позовної давності, заморожених ще під час карантину. Розкажемо, як діяти?

⏳ Поновлення строків позовної давності: як працювати?

⏳ Позовна давність – 2025: карантинне + воєнне призупинення строків скасують

Тема позовної давності, про яку ми майже забули за останні п’ять років, збирається дуже голосно про себе нагадати.
Так, ми давно відклали цю умовну папку з написом «Сумнівні борги». Але тепер час звернути увагу на старі борги.
Одразу зафіксуємо, що зараз мова НЕ йде про строки давності для податкових перевірок, це НЕ про періоди, за які податківці можуть перевіряти, це НЕ про строки оскарження і таке інше.
Ми говоримо про ті самі три роки, протягом яких кредитор може піти до суду і вимагати повернути борг. Але для нас важливий не похід до суду, а інше.

Коли цей строк спливає, заборгованість раптом перетворюється на… безнадійну. Як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. А це, як ви добре знаєте, завжди викликає наслідки: списання в бухобліку, виникнення доходів чи витрат, можлива поява податкових різниць, і, звісно, куди ж без нього, ПДВ (податку на додану вартість).

Для деяких платників єдиного податку, до речі, списання кредиторки — це прямий шлях до доходу.

Ми пам’ятаємо, що вже 5 років позовна давність не спливала. Вона була на паузі. Спочатку через карантин, а потім — воєнний стан.

Незабаром це закінчиться. Причому ще до завершення воєнного стану.

📅 Отже, ключова дата — 4 вересня 2025 року. Саме з цього дня замороження позовної давності офіційно скасовується.

Годинник знову починає цокати. Розберемо на пальцях, як саме він буде цокати.

Два основні сценарії

ВАРІАНТ 1️⃣ Старі, «ДОкарантинні» борги.

Це борги, які виникли ще до 12 березня 2020 року, тобто до карантину, і які досі на балансі. Тобто вони ще не сплачені, не прощені чи не списані в той чи інший спосіб.
Тут логіка проста: ми беремо той шматок строку, який встиг спливти до «заморозки» — тобто рахуємо, скільки часу минуло до карантину — і до цього періоду додаємо решту строку, що залишився від трьох років, починаючи з 4 вересня 2025-го.

Наприклад: термін оплати був у березні 2019-го, до карантину минув один рік. Тож після 4 вересня у нас залишиться скільки? Правильно, ще два роки. Тобто списання цього боргу через сплив позовної давності відбудеться десь у вересні 2027 року.

ВАРІАНТ 2️⃣ Борги, що виникли під час «заморозки».

Тобто будь-коли у період з 12 березня 2020-го до 4 вересня 2025 року. Тут усе ще простіше. Для них повний трирічний строк позовної давності стартує з нуля. Саме з 4 вересня 2025 року. І закінчиться, відповідно, 4 вересня 2028-го.

Уявіть собі. Оце буде дата! Адже саме в цей день спливе строк давності за всіма заборгованостями, які виникали протягом останніх п’яти років…

Добре. Що ми маємо? Як бачите, все доволі просто. Якщо борги ДОкарантинні, за якими строк давності тоді не сплив, — дивимося, скільки минуло до карантину, і з 4 вересня продовжуємо відлік до трьох років. Якщо борги виникли після початку карантину і до 4 вересня, то, відповідно, строк давності спливе через три роки, починаючи з 4 вересня 25 року. Якщо борги виникнуть після 4 вересня, то рахуємо по них строк давності без жодних перехідних особливостей.
Звісно, як завжди у розрахунку позовної давності є багато нюансів. Це лише загальна картина.

Наприклад, є обставини, які переривають строк позовної давності. Скажімо, визнання боргу. Це може звучати складно, але воно НЕ обов’язково потребує якогось окремого документа зі словами «визнаю борг». Ні, часто достатньо складання акта звірки.

Він перериває строк позовної давності за певних умов.

По-перше, його має бути складено до закінчення позовної давності. Тобто якщо давність вже сплила — «оживити» заборгованість за допомогою акта звірки неможливо.

По-друге, самого лише підпису бухгалтера на акті недостатньо. Визнати заборгованість може лише уповноважена особа, яка своїми діями може створювати зобов’язання для підприємства. Зазвичай це директор, але можуть бути й інші особи, уповноважені на укладання договорів.
І, звісно, має бути чітке зазначення суми заборгованості.

Так от, якщо ми підписали зі своїм боржником чи кредитором такий документ, то вважайте, що натиснули кнопку «перезавантаження» та перервали строк давності. І він почав рахуватися заново, з нуля. Звичайно, з урахуванням усіх правил про заморозку.

Тобто, наприклад, якщо визнання боргу відбулося минулого грудня за зобов’язанням 2022 року, то на розрахунок позовної давності це не вплине. Заборгованість виникла в період «заморозки», та й визнання відбулося тоді ж. ТОМУ позовну давність ми так чи інакше рахуватимемо з 4 вересня 2025 року…

Якщо ж визнання боргу відбулося минулого грудня за зобов’язанням, скажімо, 2018 року, то це інша справа. Оскільки позовна давність почала обчислюватися ДО карантину, а потім була призупинена. І вже протягом цієї паузи ми визнали борг. Тому позовна давність після РАЗмороження (тобто після 4 вересня) буде обчислюватися з нуля…

Тож подивіться на свої акти звірки — вони можуть подарувати кілька додаткових років очікування за давніми заборгованостями, які виникли ще до карантину. Ну і, звісно, якщо у майбутньому ви складатимете акти звірки, то вони й надалі обнулятимуть строк позовної давності.
Коли ми кажемо про визнання боргу, то це може бути не лише акт звірки, але й, наприклад, листування з проханням про відстрочення платежу. Тобто якщо сторона письмово визнає суму боргу та звертається з проханням перенести на майбутнє строк платежу, то це класичне визнання боргу для строку позовної давності.

Проте варто попередити, що на перевірках податківці інколи не визнають переривання строків і намагаються донарахувати податок на прибуток та ПДВ… Але судова практика, зокрема й на рівні Верховного Суду, загалом позитивна.
Якщо є бажання уникнути спливу строку давності, то найнадійніший варіант — просто перенести строк платежу додатковою угодою. Особливо, якщо йдеться про розрахунки в межах групи власних компаній чи ФОПів.

Обережно з ЗЕД-договорами

Але врахуйте, що всі ці правила далеко НЕ завжди стосуються зовнішньоекономічної діяльності. З іноземними контрактами історія зовсім інша. Вітчизняні правила «заморозки» строку позовної давності далеко не завжди застосовні. Тут треба дивитися на міжнародні договори, наприклад, на Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу. А там свій строк — 4 роки. І ніякої автоматичної «заморозки» через наш карантин там немає.

Але ця Конвенція до нашого договору може не застосовуватися. Наприклад, якщо у нас не купівля-продаж товарів або країна контрагента не є учасником Конвенції. Тоді треба спочатку з’ясувати, право якої країни застосовується до договору, а вже потім — застосовувати норми відповідного законодавства.

Тобто головна ідея щодо заборгованостей за ЗЕД-договорами така: вітчизняні правила «заморозки» до них автоматично не застосовуються. Тут треба розбиратися в кожному випадку окремо.

📝 Тож план дій з урахуванням повернення позовної давності. Піднімаємо старих дебіторів та кредиторів. Розділяємо борги на «ДОкарантинні» та «післякарантинні». З’ясовуємо, чи не було актів звірки, які все «обнулили». Дивимося, чи потрібно щось пролонгувати. І окремо розбираємося із ЗЕД-заборгованостями.