Придбали генератор? Як облікувати, оподаткувати та ліцензувати
Останнім часом, внаслідок тривалих перебоїв у електропостачанні через воєнний стан, придбання генератора стало актуальним. Це необхідно для забезпечення безперебійного електропостачання під час відключень. Процес придбання генераторів потребує уваги до бухгалтерського обліку, податкових аспектів та, часто, митного оформлення. Давайте розглянемо ці питання детальніше.
Генератор як об’єкт обліку та оподаткування
Згідно з Державним класифікатором України “Класифікація основних фондів” (ДК 013-97), затвердженим наказом Держкомстандарту України від 19.08.1997 р. № 507, генератори класифікуються під кодом 310800 “Двигуни, генератори і трансформатори електричні” та загалом належать до коду 310000 “Машини та устаткування”.
Також, для митного оформлення генераторів застосовується Український Кодекс товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). Наприклад, електрогенераторні установки класифікуються під кодом 8502. У разі їх ввезення з-за кордону, такі генератори можуть бути звільнені від сплати ввізного мита, а також операції з їх постачання на митну територію України можуть бути звільнені від ПДВ. Докладніші відомості про це будуть надані нижче.
Бухгалтерський облік
Генератор, який має термін служби понад 1 рік, відповідно класифікується як основний засіб згідно з пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (НП(С)БО 7). Проте, за своєю вартістю генератори також можуть відноситися до категорії малоцінних необоротних матеріальних активів згідно з підпунктом 5.2.2 НП(С)БО 7. Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) входять до складу інших необоротних матеріальних активів. Для обліку МНМА передбачений субрахунок 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.
Згідно з НП(С)БО 7, підприємства самостійно встановлюють вартісні ознаки для предметів, які включаються до складу МНМА. Вони також можуть обліковувати необоротні активи зі строком використання понад рік як основні засоби, без виділення їх в окрему категорію МНМА. Згідно з пунктом 5 НП(С)БО 7, підприємство може встановити різні вартісні ознаки для різних видів необоротних активів з метою їх класифікації як основних засобів чи МНМА. На практиці багато підприємств враховують пункт 14.1.138 Податкового кодексу України (ПКУ), згідно з яким для податкового обліку основних засобів встановлено межу в 20 000 гривень. Отже, генератори, вартістю менше 20 000 гривень, для підприємства вважаються малоцінними необоротними матеріальними активами з погляду бухгалтерського та податкового обліку. Якщо ж генератор відповідає всім критеріям основного засобу, то його обліковують на субрахунку 104 “Машини та обладнання”.
При придбанні генератора підприємство може зазнати витрат, пов’язаних з приведенням цього об’єкта необоротних активів до стану, придатного для експлуатації. Згідно з пунктом 8 НП(С)БО 7, всі понесені витрати накопичуються на наступних підрахунках:
Субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”, якщо генератор відноситься до основних засобів.
Субрахунок 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів”, якщо генератор відноситься до малоцінних необоротних матеріальних активів.
У випадку, якщо генератор імпортується з-за кордону, то до початкової вартості основного засобу або малоцінного необоротного матеріального активу включаються також митні платежі, сплачені при митному оформленні.
Для введення генератора в експлуатацію підприємство повинно скласти відповідний акт введення в експлуатацію. Для цього можна скористатися формою № ОЗ-1 “Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” (згідно з наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352). Варто зауважити, що цей наказ втратив чинність, проте це не заважає використанню вищезгаданої форми. Підприємство також може розробити власну форму акту введення в експлуатацію основних засобів або скористатися Актом введення в експлуатацію основних засобів, затвердженим наказом Мінфіну України від 13.09.2016 р. № 818.
У бухгалтерському обліку введення генератора в експлуатацію відображається наступним чином:
Для генератора Дт 104 Кт 152, коли мова йде про його використання в обчислювальних цілях, вважають основним засобом, якщо його вартість перевищує 20 000 грн і очікуваний термін служби становить більше одного року (або операційний цикл, якщо він триває довше одного року), згідно з пунктом 14.1.138 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 138.3.3 Податкового кодексу України, генератор відноситься до групи 4 “Машини та обладнання”. Тому термін його експлуатації повинен становити не менше п’яти років з моменту введення в експлуатацію.
Щодо ввезення генератора в Україну, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2022 р. № 1260, ввезення та постачання електрогенераторів з кодом УКТ ЗЕД 8502 на територію України звільняється від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) і сплати мита. Для застосування звільнення потрібно надати документи, які засвідчують відповідність вимогам технічних регламентів, які поширюються на такі товари, а також зазначити на товарі знак відповідності до технічних регламентів згідно з правилами і умовами, визначеними цими технічними регламентами, або надати повідомлення Міністерству енергетики про введення в обіг таких товарів, щодо яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Держспоживслужба надала пояснення щодо придбання генераторів електричного струму. Згідно з цим поясненням, генератори електричного струму повинні відповідати вимогам нормативних документів, зокрема Технічному регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1077 (надалі – Технічний регламент).
Облік витрат пального
На підприємстві необхідно вести облік споживання пального для дизель-генераторів. Виникає питання: чи має цей облік базуватися на фактичних витратах або встановлених нормативах? Стосовно нормативів, слід зазначити, що на сьогодні існує один документ – “Норми паливно-мастильних матеріалів для спеціального рухомого складу”, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.03.2008 р. № 244 (надалі – Норми № 244).
Варто зауважити, що Норми № 244 застосовуються до підприємств, які належать до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України. Для інших підприємств вони не є обов’язковими.
Проте, підприємство, яке є платником податку на додану вартість (ПДВ), повинно пам’ятати про так звані негосподарські витрати, які можуть обмежити можливість отримання податкового кредиту за придбане пальне для генератора. Зайві витрати є улюбленою темою податківців, які застосовують до них пункт 198.5 Податкового кодексу України.
Отже, підприємству варто забезпечити запобігання непотрібному використанню пального.
У пункті 1.9 Норм № 244 вказано, що норми витрат пального на роботу устаткування (генераторів, компресорів, насосів тощо) спеціалізованих транспортних засобів (майстерень для діагностування, технічного обслуговування, ремонту тощо), що працюють від двигуна внутрішнього згорання, встановлюються в розмірі 0,04 кг на кожен кіловат номінальної потужності двигуна на одну годину роботи устаткування.
Підприємство може скористатися цими нормами, або ж використовувати норми витрачання пального, вказані в технічному документі на генератор. Останні норми є базовими для відповідного обліку.
Крім того, можна встановити норми витрачання пального шляхом проведення експериментальних досліджень, тобто визначити об’єм пального, що витрачається за певний період роботи генератора. Встановлені норми витрачання пального закріплюються наказом керівника підприємства, а їх списання підтверджується складанням акту на списання пального (у формі, визначеній власним розпорядженням). Рекомендується складати такий акт щомісячно.
