Стажування чи випробування при прийомі на роботу: як правильно?
При прийомі на роботу часто пропонують стажування, яке, зазвичай, є безоплатним, для перевірки знань та навичок кандидата. Результати стажування визначають подальше працевлаштування. Проте, чи є такі дії роботодавця правомірними? У яких випадках стажування є законним? Що варто знати працівнику?
Що потрібно знати про стажування?
Стажування вважається правомірним лише тоді, коли воно проводиться відповідно до законодавства. Метою стажування зазвичай є набуття професійних умінь та навичок до початку самостійної роботи або підвищення рівня професійної компетентності (стаття 29 Закону України «Про зайнятість населення»).
Категорії осіб, для яких стажування є законним:
- Студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти і учні професійно-технічних навчальних закладів.
- Безробітні.
- Державні службовці (стаття 48 Закону України «Про державну службу»).
- Інші категорії осіб відповідно до окремих законодавчих актів (наприклад, прокурори, адвокати, нотаріуси).
У всіх інших випадках прийняття на стажування вважається незаконним.
Оформлення стажування
Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. За бажанням стажиста запис про проходження стажування вноситься до трудової книжки.
- Безробітні проходять стажування за індивідуальною програмою, затвердженою роботодавцем і погодженою центром зайнятості.
- Студенти та учні проходять стажування за договором про стажування, з індивідуальною програмою стажування та наказом роботодавця.
Строк стажування
Тривалість стажування залежить від категорії осіб:
- Студенти та учні професійно-технічних навчальних закладів: не більше 6 місяців.
- Безробітні: не більше 3 місяців (лист Мінсоцполітики від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16).
- Державні службовці: від 1 до 6 місяців з відривом від служби на іншій посаді в іншому державному органі або за кордоном.
Оплата стажування
Безоплатне стажування законодавством не передбачено:
- Студенти та учні професійно-технічних навчальних закладів отримують заробітну плату за встановленими на підприємстві нормами.
- Безробітним виплачується допомога по безробіттю за час проходження професійного навчання та стажування.
- Державні службовці зберігають свою посаду та заробітну плату на час стажування.
Що потрібно знати про випробування?
Випробування при прийомі на роботу встановлюється для перевірки відповідності працівника робочим завданням і повинно бути обумовлене при укладенні трудового договору.
Категорії осіб, для яких випробування не встановлюється:
- Особи до 18 років.
- Молоді робітники після закінчення навчальних закладів.
- Молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів.
- Особи, звільнені в запас з військової чи альтернативної служби.
- Особи з інвалідністю за рекомендацією медико-соціальної експертизи.
- Особи, обрані на посаду або переможці конкурсного відбору.
- Вагітні жінки та одинокі матері з дітьми до 14 років або з інвалідністю.
- Особи з строковим трудовим договором до 12 місяців.
- Внутрішньо переміщені особи.
- Інші випадки, передбачені законодавством.
Умови та оплата праці під час випробування
Під час випробування на працівників поширюється законодавство про працю, що передбачає всі гарантії та оплату праці. Умови та розміри оплати праці встановлюються колективним договором підприємства з дотриманням норм законодавства.
Закінчення строку випробування
Якщо працівник продовжує працювати після закінчення строку випробування, він вважається таким, що пройшов випробування. У разі невідповідності працівника займаній посаді, роботодавець має право звільнити працівника протягом строку випробування, письмово попередивши його за три дні.
Оскарження звільнення
Працівник має право оскаржити звільнення у суді протягом одного місяця з дня вручення наказу про звільнення, причому позивачі у таких справах звільняються від сплати судового збору.
Підсумок
Роботодавець зобов’язаний дотримуватися законодавства щодо стажування та випробувального терміну. Стажування має бути законним, а випробувальний термін – оплачуваним, з наданням усіх гарантій працівникові. Тільки таким чином можна забезпечити прозорі та справедливі умови працевлаштування.