Трудовий договір за сумісництвом: роз’яснення Держпраці
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці пояснило, як слід приймати на роботу за сумісництвом та які є обмеження.
Що таке сумісництво
- Визначення: виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час (ст. 102¹ КЗпП, ст. 19 Закону «Про оплату праці»).
- Види:
- Внутрішнє — у того самого роботодавця.
- Зовнішнє — у іншого роботодавця.
Обмеження
Законодавство дозволяє працювати за сумісництвом на одному або кількох підприємствах, якщо інше не передбачено законом, колдоговором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).
Для окремих категорій (наприклад, посадовців) — діють обмеження згідно із Законом «Про запобігання корупції». Детально про це – у роз’ясненнях на сайті Національного агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)
З 22.11.2022 скасовано норми про ліміт 4 год/день та 0,5 місячної норми (постанова КМУ № 1306).
Ключові права та гарантії
- Кількість договорів за сумісництвом не обмежена.
- Графік за сумісництвом не повинен збігатися з графіком основної роботи.
- Примус до укладення договору без згоди сторін — заборонений (ст. 9 КЗпП).
Алгоритм оформлення на роботу за сумісництвом
- Подання документів: паспорт, трудова книжка (за наявності) або дані з реєстру застрахованих осіб, за потреби — диплом, меддовідка, військовий документ.
- Укладення трудового договору — письмова форма рекомендована, під час воєнного стану — за згодою сторін (ч. 1 ст. 2 Закону № 2136-IX).
- Наказ про прийняття на роботу (ч. 4 ст. 24 КЗпП).
- Повідомлення ДПС про прийняття до початку роботи (постанова КМУ № 413).
- Ознайомлення з умовами праці за ст. 29 КЗпП (права, обов’язки, робоче місце, графік, відпустка, охорона праці тощо).
Додаткові нюанси
- Запис про роботу за сумісництвом у трудову книжку вноситься лише за бажанням працівника (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок).
- Працівник сам визначає, яке місце роботи вважати основним (п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058-IV).
- Немає обов’язку роботодавця перевіряти або вимагати підтвердження основного місця роботи (лист Мінсоцполітики № 198/06/186-15 від 25.05.2015).
