Уповноважені з призначення страхових виплат: як заохотити до роботи

1 січня — переломна дата

До 01.01.2023 рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат приймала комісія (уповноважений) із соцстрахування. Цей орган створювався та діяв відповідно до вимог Положення № 13*.

* Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджене постановою правління ФСС від 19.07.2018 № 13.

У п. 1.3 цього документа сказано, що члени комісії виконують свої обов’язки на громадських засадах. Тобто їхня робота як членів комісії не оплачувалася.

З 01.01.2023 рішення про призначення страхових виплат приймає або сам страхувальник, або уповноважені ним особи*.

* Як це відбувається, читайте у статті «Призначаємо лікарняні-2023: хто замінить комісію із соцстрахування» // «Оплата праці», 2023, № 2.

Таких уповноважених осіб страхувальник призначає відповідним розпорядчим документом (наказом, розпорядженням тощо).

Але просто так призначити того чи іншого працівника (за бажанням керівника) уповноваженою особою з призначення страхових виплат не можна. Адже відповідно ст. 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Але вихід із ситуації є.

Додаємо обов’язків працівнику

На працівника можна покласти додаткові обов’язки уповноваженої особи з призначення страхових виплат за його згодою. Але роботодавець має попередньо отримати від працівника відповідну заяву.

Якщо працівник відмовляється добровільно виконувати функції уповноваженої особи, бо це не передбачено трудовим договором, то примусити його роботодавець не має права. Проте він може або заохотити працівника на виконання таких функції, або розширити його трудові обов’язки.

Адже з 1 січня 2023 року саме страхувальник визначає:

— права та обов’язки уповноважених з призначення страхових виплат;

— їх повноваження;

— порядок організації їх роботи;

— та чи буде така робота оплачуватися.

Як наслідок, страхувальник може обрати один із двох варіантів.

Варіант 1. Не оплачувати виконання працівником додаткових обов’язків. Для цього роботодавець додає відповідний вид повноважень до посадової інструкції працівника (останнього обов’язково ознайомлюють зі змінами). В такому разі це будуть його посадові обов’язки, які він повинен буде виконувати без здійснення додаткової оплати.

До речі, це істотно змінить умови праці працівника. Зазвичай про це працівника попереджують за 2 місяці. Такі вимоги прописані у ст. 32 та 103 КЗпП. Проте у період дії воєнного стану такі строки не діють (ч. 2 ст. 3 Закону № 2136*). Головне — сповістити працівника про зміну істотних умов праці до запровадження таких умов.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

Якщо працівник не погоджується із такими змінами, то він має право звільнитись на підставі п.п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП. При цьому йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

Варіант 2. Заохотити працівника матеріально. Як це зробити? Читайте далі.

Заохочуємо уповноважених

Закон про соцстрахування* не встановлює для уповноважених осіб якихось доплат (виплат) за виконання відповідних функцій. Тому роботодавець може призначити таким працівникам грошову винагороду у вигляді будь-якої стимулюючої виплати (доплати, премії тощо).

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.

Доплата. Якщо працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов’язки, не передбачені трудовим договором, наприклад, як у нашому випадку, обов’язки уповноваженої особи з призначення страхових виплат, то роботодавець може виплачувати йому доплату, компенсуючи збільшення обсягу робіт та витрачений час.

Розмір доплати у кожному конкретному випадку роботодавець встановлює самостійно з урахуванням положень колективного договору, положення про оплату праці та відображає його у відповідному наказі (розпорядженні).

Така доплата:

— включається до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.1 Інструкції № 5* (як доплата за збільшення обсягу робіт);

— оподатковується ПДФО та ВЗ у складі заробітної плати;

— є базою для нарахування ЄСВ.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

Премія. Премія — основний вид додаткової винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством.

Підприємство самостійно визначає критерії призначення премії та умови оцінки результатів праці для їх виплати. Такі показники та розмір премій відповідно до рівня їх досягнення (у відсотках або у фіксованому розмірі) прописують у положенні про преміювання працівників (воно може бути невід’ємною частиною колективного договору, положення про оплату праці або окремим документом).

Наприклад, за збільшення навантаження, інтенсивності праці за рахунок додаткової роботи можна встановити додаткове щомісячне преміювання.

Конкретні розміри премій затверджуються відповідними наказами (розпорядженнями).

Такі щомісячні премії:

— входять до фонду оплати праці як складова фонду додаткової зарплати (п.п. 2.2.2 Інструкції № 5);

— оподатковується ПДФО та ВЗ у складі заробітної плати;

— є базою для нарахування ЄСВ.