Види відповідальності за порушення трудового законодавства

Конституцією України гарантується право на працю та рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності.

Високі стандарти умов праці та захист трудових прав працівників встановлюються трудовим законодавством. Це законодавство складається передусім з Конституції України, ратифікованих міжнародних договорів, Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), законів про працю та інших актів законодавства України.

Важливо знати, що згідно з положеннями КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують законодавство про працю, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

За порушення трудового законодавства винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, фінансової та кримінальної відповідальності.

Отже, українським законодавством передбачено різні форми юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Згідно з КЗпП України, дисциплінарна відповідальність може бути виражена у виді догани або звільнення.

За порушення трудової дисципліни проти працівника може бути застосовано лише одне з цих стягнень.

Дисциплінарні покарання накладаються органом, якому надано право приймати на роботу, обирати, затверджувати та призначати на посаду відповідного працівника.

Крім того, дисциплінарні покарання можуть накладатися органами, що мають вищу компетенцію щодо зазначених органів.

Зазвичай право прийняття та звільнення працівників належить керівнику підприємства, тому керівник має право застосовувати дисциплінарні стягнення до працівника, який порушив трудову дисципліну.

Важливо Після виявлення проступку роботодавцем важливо застосувати дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виявлення. Цей термін не включає час, коли працівник був відсутній на роботі через тимчасову непрацездатність або відпустку. Однак це стягнення не може бути застосоване пізніше шести місяців з моменту вчинення проступку.

Вибір виду дисциплінарного стягнення залежить від серйозності та обставин проступку, його наслідків та характеристики працівника.

Працівник має право оскаржити дисциплінарне стягнення у встановленому законом порядку.

Згідно з законодавством, дисциплінарна відповідальність настає за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за будь-який збиток, завданий підприємству, установі чи організації внаслідок порушення їхніх трудових обов’язків.

Ця відповідальність зазвичай обмежується частиною заробітку працівника та не перевищує повного розміру завданої шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Матеріальна відповідальність може бути застосована незалежно від того, чи притягнутий працівник до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Важливо Посадова особа на підприємстві, в установі чи організації, яка винна у порушенні трудового законодавства, може бути притягнута до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Наприклад, керівнику підприємства, його заступнику, головному бухгалтеру або його заступнику може бути застосована дисциплінарна відповідальність за одноразове серйозне порушення трудових обов’язків.

Керівнику підприємства може бути накладена матеріальна відповідальність, наприклад, за невчасне виплату заробітної плати або виплату її в меншому розмірі, ніж законом встановлено; за несплату вчасно сум, які повинні були бути виплачені працівникам; за затримку виплати заробітної плати протягом більше ніж місяць, яка спричинила компенсацію за порушення строків її виплати; за незаконне звільнення або переведення працівника, а також за затримку виконання судового рішення щодо поновлення на роботі.

Орган, який приймає цих посадових осіб на роботу, має право застосовувати до них дисциплінарне та матеріальне стягнення.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Адміністративна відповідальність посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП).

Важливо Притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі судового рішення, яке ухвалюється після розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складених уповноваженими центральним органом виконавчої влади, що відповідає за нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю – Державною службою України з питань праці (далі – Держпраці), а також іншими уповноваженими особами.

Важливо зазначити, що адміністративна відповідальність за певні порушення, пов’язані з недотриманням законодавства про працю, виникає лише у випадках, коли ці порушення та їх наслідки не мають ознак кримінального правопорушення.

Важливо Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за інші порушення трудового законодавства, зокрема: ухилення від участі у переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору чи угоди; порушення чи невиконання колективного договору чи угоди; ненадання інформації для проведення колективних переговорів та контролю за виконанням колективних договорів чи угод.

Адміністративні стягнення за ці порушення встановлені відповідними статтями КУпАП.

ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Також юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність (штраф) за порушення трудового законодавства у випадках, передбачених КЗпП України.

Штрафи, як фінансові санкції, встановлені КЗпП України, накладаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за результатами перевірки Держпраці суб’єкта господарювання чи роботодавця, у разі виявлення порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Крім того, керівники виконавчих органів міських рад можуть накладати зазначені фінансові санкції на підставі акта перевірки інспектора праці органу місцевого самоврядування.

Важливо Додатково варто звернути увагу на те, що окремі фінансові санкції, визначені КЗпП України, можуть бути застосовані Держпрацею без проведення заходу державного нагляду (контролю) за рішенням суду про оформлення трудових відносин із працівником, який працював без укладення трудового договору або працював на умовах неповного робочого часу, але фактично виконував роботу повний робочий час, що встановлений на підприємстві, в установі чи організації.

Так, юридичні та фізичні особи-підприємці, що використовують найману працю, мають зазначену фінансову відповідальність у вигляді штрафу за такі порушення:

фактичне допущення працівника до роботи без оформлення трудового договору або контракту; оформлення працівника на неповний робочий час, при цьому фактично виконуючи роботу повний робочий час, встановлений на підприємстві; виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків; повторне вчинення зазначених порушень протягом двох років з моменту їх виявлення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати та інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць або виплата їх не в повному обсязі; недотримання мінімальних державних гарантій у оплаті праці; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створення перешкод у проведенні такої перевірки; вчинення вищезазначених порушень під час проведення перевірки з питань виявлення порушень; порушення інших вимог законодавства про працю, крім тих, що передбачені вищезазначеними пунктами; повторне вчинення зазначених порушень протягом року з моменту їх виявлення.

До тих, хто застосовує спрощену систему оподаткування («єдиники» І-ІІІ групи), за неоформлених працівників, виплату «в конвертах», недотримання гарантій та пільг мобілізованим працівникам, строковикам, у разі вчинення таких порушень вперше, застосовується попередження замість штрафу.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Кримінальний кодекс України (далі – КК України) передбачає кримінальну відповідальність за серйозні порушення законодавства про працю, угод про працю, а також за невиплату заробітної плати.

Згідно з КК України, кримінальна відповідальність встановлюється у таких випадках:

незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів або через те, що він як викривач повідомив про корупційні дії, або інші порушення законодавства про працю; повторне здійснення вищезазначених дій, або їх здійснення щодо неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких батьків, матерів або осіб, які виховують дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів; серйозне порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи або організації, або окремої особи шляхом обману, зловживання довірою або примусу до виконання роботи, яка не передбачена угодою; ті ж самі дії, здійснені щодо громадянина, з яким укладено угоду про працю за межами України; неправомірне утримання заробітної плати громадянам протягом більш як одного місяця, що спричинене умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності; те ж саме, якщо це було зумовлено неправомірним використанням коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Проведення кримінального розслідування може ініціювати слідчий, прокурор на підставі заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після виявлення обставин, що можуть свідчити про його вчинення. До таких обставин можуть належати дані акта перевірки Держпраці або заяви працівників про порушення їх трудових прав службовою особою підприємства, установи або організації.

Важливо Суд приймає рішення про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

За вчинення кримінального правопорушення винній особі може бути накладено різні види покарань, такі як штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт, обмеження волі та позбавлення волі.

Наслідком того, що роботодавці все частіше порушують трудові права працівників, є звернення як працівників, так і службових осіб підприємств, установ та організацій до суду захищати свої порушені права.

Проте захист трудових прав в Україні часто виявляється надзвичайно складним або навіть неможливим.

У таких випадках особи, переконавшись у порушенні їх прав, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть звертатися до Європейського суду з прав людини.