Відпустки під час воєнного стану

Щорічна основна відпустка повної тривалості 30 днів та додаткова щорічна за ненормований робочий день. Чи є обмеження під час воєнного стану?

Дійсно, під час воєнного стану діють певні обмеження щодо надання щорічних відпусток. Вони передбачені ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136.

🚨Ці норми доволі неоднозначні та спірні. Тож їх слід застосовувати виважено, аргументовано та чітко задокументовано.

Щорічна основна відпустка

Згідно зі статтею 12 Закону № 2136, роботодавець може обмежити тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік.

Якщо загальна тривалість відпустки перевищує 24 дні, то невикористані дні переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.

Тобто, це стосується тих категорії працівників, яким нормальна тривалість щорічної основної відпустки остановлена, наприклад:

28 календарних днів – зокрема, промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, працівникам лісової промисловості та лісового господарства

26 календарних днів – особам з інвалідністю III групи;

30 календарних днів -особам з інвалідністю I і II груп.

Роботодавець має право надати невикористані дні без збереження заробітної плати за власним рішенням.

📢 Важливо! Це не обов’язок, а право роботодавця. І користуватись ним слід виважено та аргументовано.

Інші відпустки

Окрім щорічної основної відпустки, у період дії воєнного стану надання будь-якого іншого виду відпустки може здійснюватися без збереження заробітної плати за рішенням роботодавця. Виняток становлять:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами,
• відпустка для догляду за дитиною до 3 років,
• відпустка у зв’язку з усиновленням дитини.

Також йдеться про те, що невикористані дні таких “зверх основних” відпусток переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Сюди можуть виноситись і щорічні додаткові відпустки (за шкідливість та особливый характер праці, в тому числі ненормований робочий день).

Право роботодавця на відмову в наданні відпустки

Роботодавець може відмовити у наданні:

1️⃣ Невикористаних днів щорічної відпустки (у період воєнного стану не застосовуються норми Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону про відпустки не застосовуються.).

2️⃣ Будь-яких інших відпусток, якщо працівник залучений до виконання робіт на:

• об’єктах критичної інфраструктури,
• підприємствах, що виробляють товари оборонного призначення,
• виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Винятки знову ж таки становлять:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами,
• відпустка для догляду за дитиною до 3 років,
• відпустка у зв’язку з усиновленням дитини.

Графік відпусток та погодження строків

За статтею 79 КЗпП, роботодавець затверджує графік відпусток за погодженням із профспілкою.
При цьому враховуються інтереси виробництва та особисті інтереси працівників.

✅ Ключові правила:

• Письмове повідомлення про початок відпустки має бути зроблене не пізніше ніж за 2 тижні до її початку.
• Поділ щорічної відпустки допускається, але одна її частина повинна бути не менше 14 календарних днів.
• Перенесення відпустки здійснюється за взаємною згодою працівника та роботодавця.

⚠️ Зауважте: роботодавець може відмовити працівнику в наданні щорічної відпустки поза графіком, або тривалістю більше 24 календарні дні.

Обов’язкове надання відпустки

Роботодавець не має права відмовити у наданні відпусток працівникам, які не залучені до критичних об’єктів, у наданні щорічних відпусток у строки, визначені графіком, тривалістю до 24 календарни днів включно. А також працівникам, які мають право на обов’язкові відпустки (наприклад, відпустки для осіб із дітьми).

Це підтверджують фахівці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.