Витяг з реєстру обтяжень рухомого майна: для чого потрібен, як отримати?

Сам термін “обтяження” відомий в правовій науці протягом тривалого часу. Однак українське законодавство відносно нове, що стосується цього терміну. Наприклад, у Цивільному кодексі Української РСР це поняття зовсім не згадувалося. Цей кодекс був діючим до початку 2004 року.

Сутність обтяження

Спочатку обтяження було введено для нерухомого майна, і, відповідно, існували деякі недоліки в його визначенні. Наприклад, згідно з Указом Президента України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно” від 16.06.1999 р. № 666/99 (який так і не набрав чинності), “обтяження” визначалося як “заборони, що стосуються розпорядження нерухомим майном шляхом його відчуження, встановлені на підставі актів відповідних органів державної влади”.

Крім того, слід зазначити, що обтяження, за цим визначенням, застосовувалося виключно до нерухомості та могло виникати лише на підставі актів державних органів. Фактично, це призвело до змішування понять “обмеження” та “обтяження” протягом тривалого часу. Ілюстрацією цьому може бути назва Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV (надалі – Закон № 1952), який на самому початку (протягом кілька років!) назвався “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Універсальне визначення обтяження на сьогодні наведено в пункті 5 частини 1 статті 2 Закону № 1952. Згідно з цим визначенням, обтяження є забороною або обмеженням розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановленими законом, актами уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такими, що виникли з правочину. Проте це визначення зосереджене на нерухомості. У разі рухомого майна застосовується інше визначення: “Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов’язує виникнення прав і обов’язків щодо рухомого майна” (стаття 3 Закону № 1255). В більшості випадків обтяження виникає від правочинів (договорів), а не від актів суб’єктів владних повноважень, оскільки у правозастосовчій практиці зазвичай більше розглядаються відносини між боржником і кредитором, а не між боржником і обтяжувачем.

Які види рухомого майна можуть бути обтяжувані?

Згідно зі статтею 5 Закону № 1255, обтяження може бути налагоджене на рухоме майно, яке не вилучене з цивільного обороту і може підлягати стягненню згідно з відповідним законодавством.

Для кращого розуміння, розглянемо простий приклад. Чи можна обтяжувати новенький iPhone? Відповідь залежить від того, чи у вас є інше рухоме майно, таке як стара Nokia 3310. Якщо так, то iPhone може бути обтяженим. Однак, якщо iPhone є вашим єдиним мобільним телефоном, то його не можна обтяжувати (див. Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами – додаток до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII).

Рухоме майно може бути обтяжене, навіть якщо воно стане власністю боржника у майбутньому. Наприклад, майбутній врожай може бути обтяженим як заставою.

Рухоме майно може бути обтяженим кількома обтяженнями, якщо це не заборонено законом або правочином, на підставі якого було наложене попереднє зареєстроване обтяження. Наприклад, автомобіль, що перебуває під заставою, може бути обтяженим вторинною заставою. Проте перший заставодержатель має перевагу в задоволенні своїх вимог за рахунок предмету застави згідно зі статтею 18 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII та статтею 14 Закону № 1255.

Отже, обтяження може бути налагоджене на різноманітне рухоме майно, яке не вилучене з цивільного обороту та підлягає стягненню. При цьому власником такого майна може бути боржник або обтяжувач, а обтяження може виникати як згідно з законодавством, так і на підставі договору, судового рішення або інших дій фізичних або юридичних осіб. Крім того, одне рухоме майно може бути обтяжене декількома обтяженнями, за умови, що це не заборонено законом або попереднім обтяженням.

Важливо мати на увазі, що ці відомості є загальними принципами, і в конкретних випадках слід дотримуватись відповідних законодавчих норм та рішень суду.

Різновиди обтяжень

Обтяження рухомого майна можна поділити на дві категорії: публічні та приватні обтяження, згідно зі статтею 4 Закону № 1255.

Публічні обтяження виникають відповідно до закону або рішення суду і є загальнообов’язковими для всіх сторін.

Приватні обтяження можуть бути двох типів: забезпечувальними та іншими договірними обтяженнями. Забезпечувальні обтяження встановлюються для забезпечення виконання зобов’язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Інші договірні обтяження виникають при передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.

Статтею 21 Закону № 1255 наведено невичерпний перелік забезпечувальних обтяжень, до яких належать:

• Застава рухомого майна, встановлена на підставі договору.
• Право застави рухомого майна згідно зі статтею 694 Цивільного кодексу України, що застосовується при продажу товарів у кредит.
• Право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України.
• Право довірчої власності на рухоме майно.
• Право зворотного викупу повністю оплаченого рухомого майна, фінансових інструментів, валюти чи прав грошової вимоги.

Договірні обтяження, які не входять до категорії забезпечувальних обтяжень, наведені у статті 34 Закону №1255, можуть бути різними. Ось лише декілька прикладів:

Резервне право викупу рухомого майна – це обтяження, за якого обтяжувач має право викупити рухоме майно, яке перебуває у володінні боржника, за певних умов і за визначеною ціною.

Обтяження з правом першочергового задоволення вимог – це обтяження, за якого обтяжувач має перевагу перед іншими кредиторами у задоволенні своїх вимог з рухомого майна боржника. Це може бути встановлено за домовленістю сторін або згідно з законом.

Обтяження з обмеженою власністю – це обтяження, за якого обтяжувач має обмежене право власності на рухоме майно, що належить боржнику. Наприклад, обтяження може включати право використовувати майно або отримувати прибуток від нього, але без можливості розпоряджатися ним повністю.

Обтяження забороною подальшого розпорядження – це обтяження, за якого обтяжувач може заборонити боржнику розпоряджатися рухомим майном. Це може бути встановлено згідно з договором або рішенням суду.

Це лише кілька прикладів договірних обтяжень, які можуть виникати у відносинах між боржником і обтяжувачем. Важливо зазначити, що перелік не є вичерпним, і можуть існувати інші форми обтяжень відповідно до законодавства та домовленостей сторін.

Чому потрібні обтяження

Найголовнішою причиною встановлення обтяжень є забезпечення виконання зобов’язань перед обтяжувачем, зазвичай кредитором. Це випливає навіть з назви Закону № 1255. Зокрема, коли зміст зобов’язання (правочину) передбачає, що виконання буде здійснено у майбутньому.

Реєстрація обтяжень. Згідно зі статтею 11 Закону № 1255, “обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом”. Хоча обтяження можуть бути зареєстровані, це не є обов’язковою вимогою. Наприклад, застава може бути здійснена без реєстрації. Однак, очевидно, що обтяжувач (кредитор) зацікавлений у реєстрації обтяження, оскільки саме ця реєстрація гарантує його права та сприяє виконанню зобов’язання боржником.

З моменту набуття чинності правочином, що викликало виникнення обтяження, виникають взаємні права та обов’язки між обтяжувачем і боржником. З моменту реєстрації обтяження, воно набуває сили щодо сторонніх осіб.

«Інформація щодо обтяжень рухомого майна внесена до Реєстру на підставі заяви, поданої обтяжувачем або його уповноваженою особою у електронній або паперовій формі» (пункт 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2004 р. № 830, надалі – Порядок № 830). За цей реєстр відповідають державне підприємство «Інформаційний центр» Мін’юсту та його філії, державні нотаріальні контори, банки, інші фінансово-кредитні установи державної форми власності. Ці організації, уклавши договори з адміністратором Реєстру (ДП «Інформаційний центр»), виконують такі функції:

• проводять державну реєстрацію інформації про виникнення, зміну або припинення обтяжень, а також про стягнення предмета обтяження;
• приймають заяви обтяжувачів;
• видавати офіційно засвідчені витяги з Реєстру та здійснювати інші функції, передбачені Порядком.

Найпростіше зареєструвати обтяження, що виникає на підставі договору, який підтверджується нотаріусом. У цьому випадку нотаріус реєструє обтяження одразу після посвідчення договору. Детальний опис процедури реєстрації обтяжень наведений у Порядку № 830.