Будемо говорити про ФОПів, які одночасно є найманими працівниками. Почнемо з тих рідкісних випадків, коли статус ФОПа конфліктує з трудовою діяльністю.
На деяких посадах займатися підприємницькою діяльністю заборонено.
Це – державні службовці, посадові та службові особи органів прокуратури, СБУ, судді, поліцейські тощо. А ось, наприклад, якщо особа працює на державному підприємстві, але вона не є державним службовцем, то бути ФОПом вона може.
А якщо ФОПом захоче стати директор товариства? Чи можна йому це зробити?
Так, але є нюанс. Директор не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради п. 1 ч. 5 ст. 40 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII здійснювати господарську діяльність як ФОП у сфері діяльності товариства. Тобто якщо директор у якості ФОП планує займатись тими ж видами діяльності, як і товариство, він повинен отримати на це згоду загальних зборів учасників.
Ось такі обмеження. В інших випадках суміщати підприємництво з трудовою діяльністю можна.
Чи треба про свій ФОП-статус повідомляти роботодавця?
Ні. Повідомляти роботодавця, що ви є ФОПом не треба. У вас такого обов’язку нема.
Чи правда, що ФОПа мають оформлювати саме як сумісника?
Дивіться яка справа. Багато хто вважає, що підприємництво – то є основна робота. І мовляв тому ФОПа можна брати на роботу лише як сумісника. Це абсолютно хибна точка зору. Бо такі поняття як «основне місце роботи» та «сумісництво» — це про роботу на підставі трудового договору. Підприємництво тут ні до чого. Тож якщо воно від чогось і залежить (приймати людину як за основним місцем роботи, чи як за сумісництвом), то явно не від наявності ФОП-статусу.
Тобто правильна відповідь така: людина, яка має статус ФОП, у рівній мірі має повне право бути працевлаштована як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Чи можуть бути проблеми у роботодавця, якщо працівника-ФОП без основного місця роботи прийнято за сумісництвом?
Тут спочатку нагадаємо про принцип визначення основного місця роботи. Основне місце роботи там, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору + визначив його основним у заяві про прийняття на роботу. Тобто все залежить від того, що працівник вказав у заяві про прийняття на роботу.
Наразі трудове законодавство
Лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15 не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце. Тому претензій з боку Держпраці тут бути не повинно.
Інша річ, що за відсутності у працівника основного місця роботи може виникнути питання щодо правильності нарахування ЄСВ. Але вважаємо: якщо працівник самостійно зазначив у заяві про прийняття на роботу про своє бажання бути працевлаштованим сумісником, то вини підприємства в можливій недоплаті ЄСВ немає. Відповідно і санкції за таку недоплату до роботодавця застосовуватися не можуть.
Йдемо далі, розгрібаємо питання подвійного статусу.
Чи не буде у роботодавця проблем, якщо працівник поєднуватиме роботу з підприємництвом?
Розпочнемо з того, що роботодавець може взагалі не знати про те, що його працівник — ФОП.
Але навіть якщо якимось чином контролери дізнаються, що працівник у робочий час займався своїми ФОПівськими справами, то зобов’язати роботодавця покарати працівника за недотримання трудової дисципліни вони не мають права. Також не можуть притягнути до відповідальності роботодавця за нереагування.
А зовсім зняти питання поєднання роботи і підприємництва, якщо ця проблема хвилює роботодавця, також можна. Для цього встановлюємо працівникові гнучкий режим робочого часу або укладаємо договір про дистанційну роботу, коли працівник розподіляє робочий час на власний розсуд.
Чи може ФОП працювати найманим працівником на підприємстві і одночасно закуповувати продукцію свого підприємства і реалізувати її через свої точки продажу?
Відповідь очевидна: так, тут немає жодних проблем. ФОП може таке робити.
Чи може ФОП отримати лікарняні/декретні, якщо, крім бізнесу, він працює за трудовим договором?
Якщо у ФОП є основне місце роботи і роботодавець сплачує за нього ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску, то ФОП може отримати лікарняні або декретні тільки як найманий працівник за місцем основної роботи. Отримати їх як ФОП він не може, бо з 1 січня 21 року у такій ситуації він не може сплачувати підприємницький ЄСВ «за себе» навіть добровільно.
А якщо так сталося, що ФОПа оформлено за сумісництвом, а основного місця роботи за фактом немає? Тут пам’ятаємо, що від сплати ЄСВ «за себе» звільнені лише ті ФОП, які працюють за основним місцем роботи. Тож якщо такого місця роботи немає, то ФОПівській ЄСВ «за себе» слід сплачувати на загальних підставах.
Тому у такий ситуації треба дивитись, чи сплачує ФОП ЄСВ «за себе» чи ні. До війни така сплата була обов’язковою для більшості ФОП. Тому і право на лікарняні та декретні як ФОП вони мали.
А от з 1 березня 2022 року (тобто зі сплати за березень) усі ФОП, незалежно від системи оподаткування, можуть не сплачувати ЄСВ «за себе». Цим звільненням можна скористатися, а можна й ні.
Якщо ФОП вирішив не сплачувати ЄСВ «за себе», він позбавляється права на лікарняні чи декретні як ФОП. Якщо, попри звільнення, він все одно сплачує ЄСВ (добровільно) — право на отримання виплат як ФОП в нього є.
Чи може жінка-ФОП, яка ще офіційно працює як найманий працівник і збирається йти у декрет, продовжувати працювати ФОП?
Так, вона може продовжувати працювати як ФОП. Для цього немає жодних перешкод.
А чи може ФОП оформити сам себе на роботу і сплачувати собі заробітну плату?
А от так робити не можна. ФОП сам собі не може бути найманим працівником ні за яких умов.
І наостанок таке цікаве питання.
Якщо найманий працівник зареєструє ФОП, чи може начальство за бажання якось дізнатися про це?
Так, дізнатися про це можливо, навіть якщо начальству про це не розкажуть по секрету колеги. Наразі доступ до публічних електронних реєстрів обмежений, але за звичайних умов всього «за пару кліків» можна розшукати потрібне «прізвище» і у ЄДР, і у Реєстрі платників єдиного податку.
На цьому у нас все. Бережіть себе та свої родини.
