В умовах воєнного стану роботодавці отримали додаткові можливості для оперативного вирішення кадрових питань. Це регулюється Законом України № 2136-IX від 15.03.2022 “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
Питання невідповідності працівника займаній посаді часто викликає складнощі у роботодавців. Розберемося детально, як правильно встановити таку невідповідність та які правові наслідки це має для обох сторін трудових відносин.
Чи дійсно важливо правильно заповнювати накази з кадрових питань? Часто звучить питання, якось сприймаються помилки у номерах, строках зберігання чи нечітко прописаному змісті. Але насправді, це може мати серйозні наслідки.
Трудовий договір – це ключовий документ, що регулює відносини між працівником та роботодавцем. Він визначає обов’язки сторін, умови праці та оплати. Розглянемо основні типи трудових договорів та особливості визначення їх строків.
Робочий час є ключовим елементом трудових відносин, хоча українське законодавство не надає чіткого визначення цих термінів. Згідно з роз’ясненням Міністерства праці та соціальної політики України, робочий час – це період, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої обов’язки відповідно до трудового договору.
Основним місцем роботи вважається те, де працівник виконує свої обов’язки на підставі трудового договору, який він визначив як основний, згідно з поданою заявою (до її відкликання) та інформацією, яка міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на основі цієї заяви (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування”).
Усні трудові договори все ще є поширеною практикою, особливо в невеликих підприємствах або серед фізичних осіб, які наймають працівників для виконання різних завдань.
Суміщення професій (посад) — це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, визначеною трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою на одному і тому самому підприємстві, установі, організації.
Роботодавець має право встановити скорочений робочий час для всіх або окремих категорій працівників. Згідно з нормами Кодексу законів про працю України (ст. ст. 50, 51, 56)