Надбавка за роз’їзний характер роботи: чи включати до середньої?

Роз’їзний характер роботи

Чинне трудове законодавство не дає визначення поняттю «роз’їзний характер роботи». Тому звертаємось до старої постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 № 169/10-87, яка продовжує діяти на підставі постанови ВРУ від 12.09.91 № 1545-XII.

Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (див. листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 № 491/13/116–13 та Мінпраці від 17.11.2006 № 307/13/133-06).

Перелік посад, робіт, професій працівників, робота яких здійснюється в дорозі або має роз’їзний характер, роботодавець установлює самостійно в колективному договорі або іншому локальному нормативному акті (див. листи Мінпраці від 13.09.2006 № 905/13/84-06 та Мінфіну від 16.02.2017 № 31-08030-16-10/4313).

Службові поїздки працівників з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженням (п. 2 розд. I Інструкції № 59*), відповідно, добові їм не виплачуються. Водночас таким працівникам може бути встановлено відповідну надбавку.

* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59.

Розмір надбавки

При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою № 490*. У цьому документі граничний розмір надбавки прив’язаний до граничного розміру добових, установлених КМУ для відряджень (п. 1 постанови № 490). А його Кабмін затвердив тільки для бюджетних установ.

* Постанова КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490.

Тож як бути госпрозрахунковим підприємствам? Вважаємо, що як граничний розмір надбавок вони можуть використовувати суму неоподатковуваних добових, установлену п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ для відряджених працівників (розміри таких сум для 2023 року наведено у «Довіднику зарплатних показників — 2023» // «Оплата праці», 2023, № 1).

Утім зазначимо, що прив’язка до вищенаведених норм — це право роботодавця, а не його обов’язок. Він може встановити власний розмір надбавок за роз’їзний характер робіт виходячи зі специфіки діяльності підприємства. Але у будь-якому випадку розмір «роз’їзних» надбавок слід прописати у колдоговорі.

Де фіксувати кількість днів, за які буде виплачена надбавка за роз’їзний характер робіт? Окремий документ для цього нормативними актами не передбачений. Тому роботодавець може розробити його самостійно.

Оподаткування та звітування

ПДФО та ВЗ. ПКУ не передбачено звільнення від оподаткування сум надбавок за роз’їзний характер роботи. Більше того, податківці вважають, що для цілей ПКУ такі надбавки в розмірах, передбачених колективним договором, слід розглядати як заробітну плату (див. роз’яснення в підкатегорії 103.02 ЗІР). Таким чином, суму надбавки за роз’їзний характер роботи оподатковують ПДФО за ставкою 18 % та ВЗ за ставкою 1,5 %.

ЄСВ. Суми надбавок за роз’їзний характер робіт у розмірах, визначених законодавством, не входять до фонду оплати праці на підставі п. 3.16 Інструкції № 5*. Крім того, такі суми прямо зазначені у п. 10 розд. I Переліку № 1170**. Тому ЄСВ на них не нараховуємо.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

** Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170.

Виплата надбавки за роз’їзний характер праці відображаються у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку у складі зарплати (ознака доходу — «101»). У Д1 така виплата не потрапить, адже вона не є об’єктом для нарахування ЄСВ.

Чи включати до «середньої»?

Відпускні. Середню зарплату для оплати відпускних, компенсації за дні невикористаної відпустки розраховують відповідно до норм Порядку № 100*. Виплати, що не включається до розрахунку «середньої», зазначені у п. 4 цього Порядку.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Так, серед них вказані «надбавки, що виплачуються замість добових» (п.п. «в» п. 4 Порядку № 100). Саме до таких виплат за своєю суттю належить надбавка за роз’їзний характер роботи. До того ж, як вже було зазначено, така надбавка не належить до фонду оплату праці (п 3.16 Інструкції № 5). Тому її не враховуємо при обчисленні відпускних / відпускної компенсації.

Лікарняні. Механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку лікарняних визначений Порядком № 1266*.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.

До розрахунку середньоденного заробітку працівника включається тільки заробітна плата, на яку нарахований ЄСВ (п. 3 Порядку № 1266). У зв’язку з тим, що на суми надбавок за роз’їзний характер ЄСВ не нараховується, відповідно такі суми не включаються до розрахунку «середньої» для оплати лікарняних.