Як надати відпустку за свій рахунок замість щорічної?
Як під час воєнного стану замість невикористаної щорічної відпустки надати відпустку без збереження заробітної плати: що дозволяє Закон № 2136?
Що каже Закон № 2136?
У редакції Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 є важлива норма, яка дозволяє роботодавцю у період воєнного стану замінювати невикористані дні оплачуваної щорічної основної відпустки на дні без збереження заробітної плати — за власним рішенням.
📌 Йдеться про частину 1 статті 12 Закону № 2136, згідно з якою всі дні понад 24 календарні дні щорічної основної відпустки за робочий рік можуть надаватися як неоплачувані — тобто у вигляді відпустки без збереження зарплати.
Коли та як це застосовується: приклад
Уявімо працівника, який просить щорічну основну відпустку за 2021 – 2023 роки, що накопичились під час воєнного стану. Але підприємство не має змоги виплатити відпускні через фінансові труднощі.
У такому випадку, за рішенням роботодавця, така відпустка може бути надана без збереження заробітної плати. Однак:
- це не обов’язок, а право роботодавця;
- має бути підтверджено фінансову неспроможність оплатити відпустку;
- необхідне документальне обґрунтування.
Що радить Мінекономіки
У листі Мінекономіки від 28.01.2024 № 4706-05/6893-09 наголошено: «Роботодавець зобов’язаний обґрунтувати, чому він не може оплатити щорічну відпустку, та документально підтвердити обставини, які унеможливлюють виплату».
Це означає, що просто заяви або загальних фраз про труднощі — недостатньо. Потрібні офіційні докази — наприклад:
- листи банків про блокування рахунків;
- аналітична довідка про збитковість;
- аудит або висновок ревізора щодо відсутності обігових коштів.
⚠️ Якщо такого підтвердження немає, є ризик визнання дій роботодавця неправомірними — наприклад, у разі перевірки Держпраці або спору з працівником.
Альтернатива: класична відпустка без збереження зарплати
Юристи та кадровики, як правило, радять не застосовувати норму ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 на практиці, а натомість оформити звичайну неоплачувану відпустку за згодою сторін — відповідно до Закону «Про відпустки» № 504/96-ВР або Закону № 2136 (на період воєнного стану).
Цей варіант простий, законний і не потребує підтвердження неспроможності.
