Як обчислити точку беззбитковості

Загальновизнано, що ведення обліку є обов’язком для суб’єктів господарювання, і його ведуть відповідно до законодавчих норм. Протягом тривалого часу обліку приділяли значно менше уваги, оскільки його головною метою було оподаткування. Не всі розуміли необхідність ведення управлінського обліку.

Зрозуміло, що сплата податків є важливою, і невиконання вимог законодавства може мати серйозні наслідки. Але відсутність реального розуміння справ може нанести бізнесу ще більшу шкоду. Зворотне використання облікової інформації допомагає мінімізувати витрати і максимізувати прибуток.

Раціональне використання ресурсів можливе завдяки належній організації обліку та контролю. Грамотний аналіз навіть стандартних “податково-бухгалтерських” даних дозволяє приймати більш обдумані управлінські рішення. Якщо додати до цього повноцінний управлінський облік, відповідь на питання про отримання прибутку для бізнесу стане очевидною.

Простота ключової формули “Прибуток = Доходи – Витрати” дозволяє уявляти загальну ситуацію. Однак відсутність прибутку в певний період може свідчити про активну інвестиційну діяльність (наприклад, інвестиції у перспективний проект), але не обов’язково означає погіршення становища.

Тому, щоб зрозуміти, наскільки доцільним є певний бізнес (як діючий, так і запланований), потрібно,потрібно принаймні визначитися, на якому етапі він знаходиться на координатній площині “збиток – прибуток”.

Що таке точка беззбитковості

Точка беззбитковості відображає фінансовий стан бізнесу, коли не відбувається збитків, але й прибуток не отримується. Розраховуючи точку беззбитковості, можна визначити необхідний обсяг продажів, який дозволить досягти рівня нульового прибутку.

Зазвичай точку беззбитковості використовують для прогнозування діяльності. Це особливо актуально при оцінці потенційних інвестиційних проектів, де точка беззбитковості допомагає визначити приблизний час окупності проекту.

Однак, такі розрахунки можуть бути корисними і в складних для бізнесу періодах. В цьому випадку точка беззбитковості використовується для визначення “дна” – обсягу продажів, при якому прибуток стає від’ємним. Тому в такому контексті використовується термін “точка безприбутковості”, оскільки мова йде про ретроспективні розрахунки.

Розрахунок точки беззбитковості має свої особливості через двовимірність обсягу реалізації – як у грошовому, так і у натуральному вимірі.

Іншими словами, можна визначити, яку суму необхідно продати або який обсяг продажу забезпечить нульовий прибуток.

Розрахунок точки беззбитковості також корисний для фінансового моделювання. Наприклад, він дозволяє прорахувати варіанти зміни цін на продукцію та оцінити їх вплив на загальний дохід. Крім того, результати таких розрахунків допомагають підприємствам аргументувати випадки продажу товарів нижче собівартості у разі суперечок з податковими органами.

Дані для розрахунку точки беззбитковості

Точку беззбитковості визначають на основі різних ключових показників.

Головний елемент для розрахунку точки беззбитковості – це виручка. Вона порівнюється з витратами для визначення рівня діяльності, при якому досягається нульовий прибуток.

Методи розрахунку виручки можуть варіюватися в залежності від уподобань підприємства – використовують загальноприйняті економічні формули або створюють власний специфічний алгоритм.

Класична формула для розрахунку виручки полягає у множенні ціни продажу на обсяг реалізації. Проте, залежно від особливостей конкретного бізнесу, ця формула може враховувати всі загальні доходи або певні статті доходів.

Формула розрахунку виручки може бути зміненою. Наприклад, деякі грошові суми можуть бути виключені або включені до валових надходжень. Наприклад, у розрахунковому періоді дохід від реалізації може включати кошти, що надійшли від покупців як погашення старої заборгованості. У таких випадках цю суму можуть виключити з “управлінської виручки”, щоб забезпечити правильність розрахунків.

Наступний показник для розрахунку – сума витрат. Але для визначення точки беззбитковості, враховується не загальний обсяг витрат, а постійна і змінна їх складові.

Змінні витрати – це витрати, які залежать від обсягів реалізації. Іншими словами, чим більше товару продано, тим більше знадобиться коштів на витрати. Зазвичай до змінних витрат відносяться витрати на матеріали, податки, які обчислюються відсотком від виручки, а також частка заробітної плати працівників, що залежить від виробництва.

Постійні витрати не залежать від обсягів реалізації. Вони не змінюються незалежно від того, скільки продукції виготовляється. Наприклад, це можуть бути витрати на оренду приміщення, комунальні послуги, зарплата бухгалтера або фіксована сума податку.

Оскільки постійні і змінні витрати мають різну ступінь залежності від обсягів продажу, їх необхідно правильно групувати для розрахунку точки беззбитковості.

Знаючи величину виручки та змінних витрат, можна обчислити маржинальний прибуток, який представляє собою різницю між цими показниками.

Маржинальна рентабельність розраховується шляхом поділу маржинального прибутку на величину виручки.

Для розрахунку точки беззбитковості в грошовому виразі достатньо цих показників.

Однак, якщо потрібно визначити точку беззбитковості у натуральному вимірі, буде потрібний додатковий розрахунок.

Вартість одиниці продукції – це ціна товару або середній чек для асортименту, який обчислюють, поділивши загальну виручку на загальну кількість проданих одиниць.

Також для вимірювання точки беззбитковості в натуральних одиницях необхідно обчислити середні змінні витрати на одиницю продукції. Це можна зробити, поділивши загальну суму змінних витрат на загальну кількість продажів.

При класифікації витрат та розробці власних алгоритмів для розрахунку необхідних показників корисними будуть дані, які використовуються при формуванні облікової політики. Наприклад, ця інформація може бути фіксована в окремому положенні або бути частиною облікової політики, особливо в розділі “Управлінський облік”.

Перевірити розрахунки також можна шляхом проведення внутрішнього аудиту. Це дозволить підтвердити правильність розрахунків і переконатися в точності отриманих результатів.

Формула розрахунку точки беззбитковості підприємства у загальному випадку включає співвідношення між виручкою, постійними витратами і різницею між виручкою та змінними витратами:

(виручка х постійні витрати) : (виручка – змінні витрати).

Проте на практиці застосовують спрощені варіанти цієї формули.

Формула точки беззбитковості може бути виражена як відношення постійних витрат до маржинальної рентабельності, що дозволяє розрахувати точку беззбитковості у грошовому виразі.

Для розрахунку точки беззбитковості у натуральному виразі використовується відношення змінних витрат до різниці між вартістю одиниці продукції і середніми змінними витратами на одиницю.

Розглянемо приклад розрахунку точки беззбитковості за маржинальною рентабельністю для фізичної особи-підприємця (ФОП), який займається виготовленням постільної білизни та вирішив розширити свою діяльність шляхом запуску лінії покривал.

Вартість виготовлення одного покривала становить 500 гривень, а його ціна продажу – 1000 гривень.

Проте важливо зрозуміти, що ці числа не означають, що прибуток підприємця від одного продажу складатиме 500 гривень, а від 10 продажів – 5000 гривень. Фактично, ці дані свідчать про те, що 500 гривень – це змінні витрати на одиницю, і при 10 продажах вони складатимуть 5000 гривень, а при 20 – 10000 гривень і так далі.

Крім змінних витрат, у ФОП також існують постійні витрати, які на місяць становлять 15000 гривень, включаючи:

• Оренду обладнання – 1000 гривень;
• Зарплату продавця-адміністратора сайту – 10000 гривень;
• Єдиний податок та єдиний соціальний внесок – 2520 гривень (1200 гривень + 1320 гривень);
• Бухгалтерське обслуговування – 1480 гривень.
• Протягом розрахункового періоду ФОП продав 50 покривал. Тому загальна виручка становила 50000 гривень (50 * 1000 гривень), а змінні витрати на цей обсяг продажу склали 25000 гривень (50 * 500 гривень).

Знаходження маржинального прибутку:
50000 гривень – 25000 гривень = 25000 гривень.

Обчислення рентабельності за маржинальним прибутком:
25000 гривень / 50000 гривень = 0,5.

Точка беззбитковості складатиме:
15000 гривень / 0,5 = 30000 гривень.

Отже, якщо виручка від нового напряму діяльності досягне понад 30000 гривень, то ФОП почне отримувати прибуток. На цьому етапі постійні витрати вже будуть покриті, і розмір прибутку буде залежати від змінних витрат. З іншими словами, після досягнення обсягу продажів у 30 тисяч гривень, чим більшою буде виручка, тим більший буде прибуток підприємця.