Як уникнути незаконного звільнення: права працівників та обов’язки роботодавців
Якщо працівник повідомив роботодавця про причини своєї відсутності, то звільнення його за пунктом 8-3 статті 36 КЗпП є неправомірним.
Законодавчо під час воєнного стану передбачено нову підставу для припинення трудового договору – це відсутність працівника на роботі без повідомлення причин більше чотирьох місяців підряд. Таку норму встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352), який доповнив статтю 36 КЗпП України пунктом 8³.
Для правомірного припинення трудового договору за цією підставою необхідне виконання двох умов одночасно:
- Працівник фактично відсутній на робочому місці понад чотири місяці підряд.
- У роботодавця відсутня інформація про причини такої відсутності на цей самий термін.
Важливо, що не має значення, чи є причина відсутності поважною чи ні. Якщо ж працівник надавав інформацію про причини своєї відсутності, звільнення на цій підставі може бути визнано судом незаконним.
Відлік часу, коли працівник фактично був відсутній і не надавав інформацію про причини, має починатися з 19.07.2022 — дати набрання чинності Законом № 2352.
У разі звільнення працівника за п. 8³ ч. 1 ст. 36 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний виплатити йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткову відпустку працівникам із дітьми або повнолітньою дитиною з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 83 КЗпП України).
