Єдиний податок та ПДВ з послуг нерезиденту

Правило “платник єдиного податку платить ПДВ з послуг нерезидента” дало тріщину! Постанова Верховного суду від 23.07.2025 у справі № 520/32392/24 – вагомий прецедент.

Ми всі роками жили за простим правилом. Якщо ти єдинник, не платник ПДВ, але отримуєш послугу від нерезидента з місцем постачання в Україні, будь ласка, сплати ПДВ до бюджету.

А ще і спеціальний розрахунок подай. Здавалося б, аксіома, правда? Ми до цього звикли, податкова до цього звикла. І тут з’являється постанова Верховного суду, яка каже, а ні.

Отже, справа, яка може змінити правила гри. Одна компанія, платник єдиного податку за ставкою 5%, придбавала послуги у нерезидента. ПДВ з цих послуг не сплачувала, розрахунок ПДВ не подавала.

Податкова під час перевірки донархувала ПДВ з цих послуг, плюс штрафи. Компанія не погодилася, і тут історія йде досить передбачувано. Надані заперечення до акту перевірки, обласна податкова відмовила в задоволення.

Далі адміністративне оскарження. Державна податкова служба України залишила скаргу без задоволення. Далі оскарження в суд.

Відбувся суд першої інстанції, потім апеляція. І вони теж кажуть, що податкова права ПДВ треба було сплатити та подати розрахунок. Але компанія виявилася наполегливою, вона дійшла до Верховного суду.

А ось тут аргументи компанії нарешті спрацювали. Компанія каже, зачекайте, обов’язок сплачувати ПДВ з послуг нерезидента, прописаний в розділі 5 податкового кодексу. А тепер відкриваємо визначення терміну «особа» саме для цілі цього розділу 5. І вгадайте, кого там немає.

Правильно, там немає юридичних осіб та фопів, які є платниками єдиного податку і не зареєстровані платниками ПДВ. Тобто для ПДВ цілі платники єдиного податку за ставкою 5% навіть не є особою. Тому нема кого оподатковувати.

Чи нове це відкриття? Ні, звісно, визначення особи є вже багато років. Але традиційно це правило про сплату податку з імпорту послуг від нерезидентів розглядало як окреме правило, яке саме прописано для всіх неплатників ПДВ. І навіть є обов’язок подання неплатниками ПДВ спеціальну розрахунку з таких придбаних послуг.

Оскільки хто саме підпадає під неплатників ПДВ? Так, у першу чергу, платники єдиного податку. Так чи інакше Верховний суд погодився з логікою компанії. Суди сказали, якщо в переліку осіб для цілі ПДВ вас немає, то і норми цього розділу на вас не поширюються.

В тому числі і стаття 208 ПКУ з ПДВ з послуг нерезидентів. Більше того, суд нагадав, що спрощена система якраз звільняє від нарахування та сплати ПДВ. Є винятки, наприклад, якщо платник сам брав ставку 3% або при імпортній товарі.

А от про послуги нерезидентів в цих винятках ні слова. Що це означає для нас з вами на практиці? По-перше, цей висновок може працювати не лише для юросіб, а й бути корисним для ФОПів-єдиноподатників, які не є платниками ПДВ. По-друге, хоча справа стосувалася старих періодів, норми кодексу з того часу суттєво не змінилися.

Отже, цей прецедент має бути актуальним і сьогодні. А тепер найголовніше питання. Чи дійсно не сплачувати єдинникам цей ПДВ? Я б не поспішав.

Так, це рішення справді бомба. Але податкові органи, як ми знаємо, мають міцний імунітет до судових рішень, які їм не подобаються. Їхня позиція роками була фіскальна.

І поки що ми не бачимо свідчень того, що ця позиція змінилася. Тому ми маємо два шляхи.

1️⃣ Шлях сміливих – не платити посилаючись на цю постанову Верховного суду.

Але будьте готові, що під час перевірки вам все одно донарухують ПДВ і штрафи. І вам доведеться йти судовим шляхом. Шанси виграти є, бо прецедент вже існує.

Для найбільш сміливих можна взагалі заявити весь сплачений за останні роки ПДВ до повернення. Як зайво сплачений.

2️⃣ І є шлях для обережних.

Якщо сума цього ПДВ дійсно важлива, то перш ніж ухвалювати таке рішення, можна спробувати отримати індивідуальну податкову консультацію. У запиті прямо посилайтеся на цю постанову, на її логіку. Можливо, вам пощастить.

І податківці скажуть – не треба сплачувати. Або ж ви отримаєте негативну консультацію, яку вже можна буде оскаржувати в суді, маючи на руках аргумент з практики Верховного суду. У будь-якому разі тепер в нас є досить потужний інструмент для захисту.

Ця постанова, до речі, вийшла до офіційного огляду практики Верховного суду. А це означає, що вона не випадкова. Є надія, що суди нижчих інстанцій будуть їх зараховувати.

Поки що про нові прецеденти нам невідомо. Отже, підсумуємо. Старе бухгалтерське правило «єдинник платить ПДВ з послуг нерезидента» дало тріщину.

А це вже зовсім інша історія. Історія, яка вкотре доводить, що наша професія ніколи не дасть нудьгювати.