Звільнення з роботи: яку підставу обрати?
У мене зараз часто стали запитувати за якою підставою краще звільнити працівника, щоб це було і безпроблемно для роботодавця і сам працівник отримав допомогу. Тож давайте розбиратися які правила діють зараз в умовах воєнного стану і карантину, який ще триває.
Одразу скажу, що це відео буде корисне не тільки роботодавцям, які мають розбиратися в цьому і пояснити це працівникам, так і особливо самим працівникам, які мають знати свої права.
КЗпП серед підстав для припинення трудового договору, яке відбувається з ініціативи працівника, виділяє окремо припинення трудового договору за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП), звільнення з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП) та розірвання трудового договору з ініціативи працівника (це ст. 38).
На перший погляд здається, що неважливо, яку саме з цих підстав обрати, головне, що результат один і той же — звільнення. Але тут є свої нюанси.
Що ж обрати? Угоду сторін чи звільнення за власним бажанням?
Пройдемося по основним критеріям.
- Чи потрібна згода роботодавця?
Для звільнення за угодою сторін із самої назви вже зрозуміло, що потрібно не тільки бажання працівника звільнитися, але й згода роботодавця на це.
Для звільнення за власним бажанням згода роботодавця не потрібна. Бажає він того чи ні, але відмовити у такому звільненні працівнику він не може. Тож цей варіант вигідний, якщо працівник розуміє, що роботодавець відпускати з роботи його не бажає.
2. Швидкість звільнення
За загальним правилом ст. 38 КЗпП (тобто звільнення за власним бажанням) передбачає, що головною умовою такого звільнення є письмове попередження роботодавця за два тижні до запланованої дати звільнення. Тож 2 тижні ще доведеться побути у трудових відносинах з роботодавцем.
1 варіант – якщо працівник і роботодавець дійшли згоди щодо дати звільнення
Хоча є тут є два винятки: перший, так званий мирний варіант – якщо працівник в заяві вказує бажану дату звільнення і роботодавцю не важливо, відпрацює працівник 2 тижні чи ні, він може звільнити працівника датою, зазначеною в заяві.
Тобто працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви, якщо він просить про такий строк, а роботодавець не заперечує проти цього.
2 варіант – якщо працівник в заяві вказав поважну причину для термінового звільнення
Другий варіант більш скандальний – якщо працівнику потрібно терміново звільнитися і він розуміє, що роботодавець проти цього, то працівник може вказати в заяві поважну причину для термінового звільнення і роботодавець не може тут відмовити.
У разі звільнення за угодою сторін все просто: як домовилися сторони, так і буде Ніяких вимог щодо строку попередження роботодавця тут немає.
3. Чи можна звільнитися в період відпустки або на лікарняному
Тут ніякої різниці немає за якою підставою звільнятися, адже у відпустці і на лікарняному можна звільнитися як за угодою сторін, а також за власним бажанням.
4. Додаткові обов’язки для роботодавця
Тут усе просто. За умови належного дотримання процедури звільнення, як за угодою сторін, так і за ініціативою працівника, у роботодавця не виникають додаткові обов’язки перед працівником.
У разі звільнення за угодою сторін або за власним бажанням роботодавцю НЕ потрібно:
• попереджати працівника про звільнення;
• працевлаштовувати працівника-пільговика;
• погоджувати звільнення з профспілкою;
• виплачувати працівнику вихідну допомогу.
5. Як вигідніше отримати допомогу по безробіттю?
Незалежно від того, обрали ви угоду сторін чи звільняєтесь за власною ініціативою допомога по безробіттю буде. Причому, у період дії воєнного стану, так само як і в період дії карантину,
присвоєння статусу безробітного здійснюється в день подання заяви.
Призначення виплати допомоги по безробіттю також починається з першого дня після дня надання статусу безробітного. Простіше кажучи, на наступний день після подання заяви.
Причому, тривалість такої виплати не може перевищувати 90 календарних днів.
При цьому підстава, за якою вас звільнили з роботи, значення не має: чи то ст. 36 КЗпП (звільнення за угодою сторін), чи то ст. 38 КЗпП (звільнення за власним бажанням).
Хоча раніше найвигіднішим варіантом для працівника було звільнення за власним бажанням, але з поважних причин.
В такому разі тривалість виплати допомоги по безробіттю була найбільшою – 360 календарних днів (для порівняння – у разі звільнення за угодою сторін та за власним бажанням без поважних причин тривалість виплати становила 270 к.дн). Причому у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин така виплата здійснювалася ще й з 91-го дня після реєстрації як безробітного
Зараз же у період воєнного стану умови виплати допомоги по безробіттю однакові хоч для звільнення за власним бажанням з або без поважних причин, хоч у разі звільнення за угодою сторін.
Тож як бачите, ні для працівника, ні для роботодавця наразі особливої різниці у цих двох видах звільнення немає.
Тож якщо є повне порозуміння між сторонами, то можна спокійно обирати звільнення за угодою сторін. Тут можна і про строк звільнення домовитися, і допомога по безробіттю буде на наступний день після подання заяви.
Якщо ж згоди між працівником та роботодавцем немає, то слід обирати звільнення за власним бажанням. Проте, якщо у працівника немає поважних причин для термінового звільнення, затриматися на роботі доведеться ще на 2 тижні. Проте, все одно виплата допомоги по безробіттю буде на наступний день після подання заяви.
