Невпинно наближається свято річної звітності, тому саме час нагадати необхідні бухоблікові рухи, датовані останнім днем поточного року.
Нарахувати податки. Суперсумлінний бухгалтер почне з нарахування податків. Тих податків, що відносяться до звітного поточного року – зазвичай проводкою Дт 92 – Кт 641, у тому числі – єдиний податок юрособи на 3 групі. Проте у певних випадках – коли їх сплату можна пов’язати з виробництвом продукції, варто дебетувати рахунок 91 чи навіть 23. Коли ж їх сплату можна пов’язати зі збутом, доцільно дебетувати рахунок 93. Коли податок відноситься до звітних періодів поточного року – наприклад, за подання річної декларації з плати за землю – одразу на річну суму податку дебетують рахунок 39, а потім відповідно до звітних періодів такого року – списують на витрати проводкою Дт 92, 93, 91 – Кт 39. Тож на грудень припадає останнє таке списання за рік, що минає. Збори та інші обов’язкові платежі нараховують за Кт 642.
Дисконтувати довгострокові заборгованості та зобов’язання. Звісно, зробити це слід за наявності певних підстав з урахуванням таких ключових моментів. Перше: дисконтують суто довгострокові заборгованості та зобов’язання, короткострокові — ні. Друге: за теперішньою вартістю оцінюють саме грошові (тобто монетарні) довгострокові заборгованості та зобов’язання. Третє: здебільшого у випадках, коли ці фінансові інструменти застосовані на неринкових умовах (наприклад — безвідсоткова позика). Проводки типові: Дт 506 – Кт 733 або Дт 952 – Кт 506.
Визначити фінрезультати до оподаткування. Сальдо рахунків доходів і витрат обов’язково закривають на фінансові результати відповідних видів діяльності – тобто на субрахунки 791, 792 і 793.
Проводки: для списання доходів – Дт 70, 71, 72, 73, 74 — Кт 791, 792, 793, для списання витрат –
Дт 791, 792, 793 — Кт 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97.
Дебетове сальдо певного субрахунку означає збиток підприємства від цього виду діяльності за звітний рік, кредитове сальдо означає прибуток від операційної, фінансової та іншої діяльності підприємства відповідно.
За обов’язку – розрахувати відстрочені податки.
Увага! – це є обов’язком тільки для платників податку на прибуток, а з них – тільки високодохідників та малодохідників – добровольців, тобто тих, хто або зобов’язаний коригувати фінрезультат на податкові різниці, або ж не зобов’язаний – але вирішив робити це добровільно. Та при цьому ті та інші подають повноформатну фінзвітність.
Увага! – це не є обов’язком платників податку на прибуток, які є або малими, або мікро-підприємствами за критеріями Закону про бухоблік та подають скорочену фінзвітність, та це однозначно не є обов’язком юросіб на єдиному податку.
Порядок розрахунку ВПА – тобто відстроченого податкового активу – та ВПЗ – тобто відстроченого податкового зобов’язання – це тема окремого розгляду, тож зараз її не зачіпатимемо.
Визначити ∆ВПЗ та ∆ВПА за звітний рік. Звісно це стосується тільки тих платників податку на прибуток, які коригують фінрезультат на податкові різниці.
Дельту відстроченого податкового зобов’язання (тобто ∆ВПЗ) розраховують як зміну суми ВПЗ за звітний рік — це сальдо за Кт 54 на останній день звітного року мінус сальдо за Кт 54 на перший день звітного року. Дельту відстроченого податкового активу (тобто ∆ВПА) розраховують як зміну суми ВПА за звітний рік — це сальдо за Дт 17 на останній день звітного року мінус сальдо за Дт 17 на перший день звітного року.
До речі, зазвичай протягом року платники податку на прибуток, які коригують фінрезультат на податкові різниці, у проміжній фінансовій звітності – звісно якщо вони є квартальниками – у рядках 1500 та 1045 Балансу (Звіту про фінансовий стан) тягнуть показники ВПЗ та ВПА з відповідних рядків Балансу за минулий рік. А у рядку 2300 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) наводять показник податку на прибуток із відповідної прибуткової декларації.
Зауважте: у складі ∆ВПЗ не враховують ВПЗ, нараховані при дооцінці необоротних активів. Їх відносять на зменшення капіталу в дооцінках проводкою: Дт 411, 412 — Кт 54, тобто на величину витрат (доходу) з податку на прибуток вони не впливають.
Відобразити показник витрат (доходу) з податку на прибуток
Платники податку на прибуток, які не коригують фінрезультат на податкові різниці і не складають повноформатну звітність, обліковують поточний податок проводкою Дт 98 – Кт 641 і це все. Показник витрат з податку на прибуток дорівнює цій сумі.
Платники податку на прибуток, які коригують фінрезультат на податкові різниці та складають повноформатну звітність, разом із зазначеною проводкою відображають також збільшення ВПЗ (за позитивного значення ∆ВПЗ) – проводкою Дт 98 – Кт 54 або зменшення ВПЗ (за від’ємного значення ∆ВПЗ) – проводкою Дт 54 – Кт 641. А також відображають збільшення ВПА (за позитивного значення ∆ВПА) – проводкою Дт 17 – Кт 641 або зменшення ВПА (за від’ємного значення ∆ВПА) – проводкою Дт 98 – Кт 17. Після цього отриману величину витрат з податку на прибуток списують на фінрезультат проводкою: Дт 791 – Кт 98, а відповідний дохід навпаки – проводкою: Дт 98 – Кт 791.
Закрити рахунок 79. Сальдо субрахунків 791, 792 і 793 списують на рахунок 44 проводками: прибутки – Дт 791, 792, 793 — Кт 441 (442) – це буде збільшення нерозподіленого прибутку (або зменшення непокритого збитку); збитки – Дт 441 (442) — Кт 791, 792, 793 – а це буде зменшення нерозподіленого прибутку (або збільшення непокритого збитку).
Віднести частину капіталу в дооцінкахдо складу нерозподіленого прибутку? Якщо підприємство здійснювало дооцінки основних засобів чи нематеріальних активів– тобто суму першої їх дооцінки, а також суму перевищення попередніх дооцінок над сумою неперекритих попередніх уцінок включало до складу капіталу в дооцінках проводкою: Дт 10, 11, 12 — Кт 411 (412), то в подальшому суму, завислу на субрахунку 411 (412), слід списати до складу нерозподіленого прибутку. Облікова політика підприємства має визначати певний варіант такого списання: або при вибутті раніше переоціненого об’єкта, або ж один раз на рік (квартал, місяць) – у сумі, пропорційнійнарахуванню амортизації. У другому випадку, якщо платник податку на прибуток нараховував при дооцінці ВПЗ, як це сказано раніше, то його слід відкоригувати аналогічним чином.
Проводки: Дт 411, 412 – Кт 441, 442 – для списання капіталу в дооцінках; Дт 54 – Кт 411, 412 – для списання ВПЗ. Пропорцію визначають таким чином: розраховують частку нарахованої амортизації об’єкта за звітний період списання капіталу в дооцінках (наприклад, за рік) у загальній величині вартості, що амортизується, цього об’єкта, а потім точно таку ж частку дооцінки списують до складу нерозподіленого прибутку.
За необхідності – сформувати резервний капітал. Резервний капітал збільшують проводкою: Дт 443 – Кт 43.
За наявності – списати сальдо за Дт 443. Списати сальдо за Дт 443 можна або проводкою Дт 441 — Кт 443 – це зменшитьпоказник нерозподіленого прибутку; або проводкою: Дт 442 — Кт 443 – це збільшить показник непокритого збитку. Зауважте: потім субрахунки 441 і 442 обов’язково згорнути та вивести сальдо тільки за одним із них. Це і буде остаточна сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) поточного і минулих років – як кредитове або дебетове сальдо за рахунком 44.
