Глава 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку

Автор | 15.12.2012

1.1. СУТНІСТЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ЙОГО РОЗВИТОК

Бухгалтерський облік – одна зі складових системи обліку на підприємстві, являє собою процес формування інформації, яка узагальнюється у формах фінансової звітності.

Відповідно до Закону про бухоблік [46]:

  • бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
  • внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система опрацювання та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку. Отже, основним завданням бухгалтерського обліку є створення облікової інформації з метою формування достовірної фінансової, податкової, статистичної звітності для прийняття на її основі управлінських рішень.

Історична довідка. Перші виявлені записи господарських операцій між племенами датовані 5000 р. до н. е.

Пізніше облік розвивається в Стародавній Греції, записи витрат на будівництво державних установ викарбовуються прямо на стінах будівель.

Уперше сутність подвійного запису було розкрито і логічно обґрунтовано в праці італійського математика Луки Пачолі в Трактаті про рахунки і записи, виданому 1494 року. Звідси й виникло поняття “подвійна італійська бухгалтерія”. Цю працю переклали і видали, породивши послідовників у Німеччині, Франції, Англії.

У роки правління Петра I одну з таких праць перекладено російською мовою: “Книги прибуткові та видаткові необхідно мати в чистоті і щоб у них скребенія і переправляння не було, особливо по приходу і витраті, на клаптях окремих не записувати, так як від цього можуть статися неприємності”.

Принципи, закладені в роботі Л. Пачолі, розвивалися в різних школах італійської бухгалтерії, вони й нині є основою бухгалтерського обліку.

Таким чином, система подвійного запису використовується вже понад 500 років скрізь, де необхідний систематичний облік господарської діяльності.

1.2. ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Предмет бухгалтерського обліку – стан господарських засобів підприємства, джерела їх формування, господарські процеси та господарські операції з метою формування інформації для різних груп користувачів.

При цьому мають дотримуватися основні принципи бухгалтерського обліку:

  • обачність;
  • повне висвітлення;
  • автономність;
  • послідовність;
  • безперервність;
  • нарахування та відповідність доходів і витрат;
  • превалювання сутності над формою;
  • історична (фактична) собівартість;
  • єдиний грошовий вимірник;
  • періодичність.

Обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Інакше кажучи, щоб не вводити користувачів в оману, збитки та зобов’язання слід відображати одразу після одержання інформації про них, а активи або доходи – коли вони реально отримані.

Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Слід відображати в обліку всі господарські операції та пояснювати окремі статті в Примітках до фінансової звітності.

Автономність – кожне підприємство розглядають як юридичну особу, відокремлену від його власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. В обліку підприємства мають бути відображені майно і зобов’язання самого підприємства.

Послідовність – постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Безперервність – оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі.

Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Результати господарських операцій відображаються в обліку в тих періодах, коли вони відбуваються.

Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Необхідно орієнтуватися не тільки на правову основу, а й на економічний зміст.

Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Найбільш достовірною є оцінка майна, визначена на основі витрат, понесених на його виготовлення та придбання.

Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Інформація збирається та узагальнюється в єдиній грошовій одиниці – гривні.

Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Звітним періодом в Україні прийнято календарний рік.

Поняття предмета обліку перегукується з об’єктом обліку.

Об’єктом бухгалтерського обліку є господарські засоби, які групуються за:

  • складом і розміщенням – актив балансу;
  • джерелами утворення та цільовим призначенням – пасив балансу.
Рис. 1.1. Господарські засоби підприємства – об’єкти обліку

Виділяють окремий об’єкт обліку – вид діяльності. Розрізняють звичайну і надзвичайну діяльність.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають у результаті її проведення.

Для виробничого підприємства звичайною діяльністю буде виготовлення продукції, розрахунки з покупцями та підрядниками, фінансовими установами, розрахунки за податками тощо.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основнадіяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такою діяльністю будуть придбання виробничих запасів, виготовлення та реалізація продукції тощо. Далі основна діяльність підрозділяється на напрями – управління, виробництво, збут.

Інша операційна діяльність – реалізація іноземної валюти, інших оборотних активів, оренда, доходи (збитки) від операційних курсових різниць, створення резервів сумнівних боргів, уцінка запасів тощо.

Інша(інша) діяльність – підрозділяється на інвестиційну та фінансову.

Фінансова діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Надзвичайна діяльність – подія або операція, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Правильне віднесення господарських операцій до видів діяльності є гарантією правильного складання фінансової звітності з метою прийняття правильних управлінських рішень.

Рис. 1.2. Види діяльності підприємства

Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність відображається в обліку.

Елементи методу бухгалтерського обліку – документація, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькулювання, баланс, звітність.

Документація – суцільне і безперервне відображення господарських операцій у документах, що дає юридичну силу даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація – спосіб бухгалтерського обліку, що забезпечує зіставлення фактичних готівкових залишків коштів з обліковими даними.

Рахунки – групування та поточне відображення в грошовій оцінці господарських операцій з метою обліку коштів та їх джерел.

Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлюють рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків.

Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Кожна господарська операція спричиняє зміни у двох видах господарських і грошових коштів, або у двох видах джерел, або в одному виді господарських коштів і в тій самій сумі змінюється відповідне джерело.

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику.

Калькулювання – підрахунок витрат, що припадають на одиницю продукції, яка виготовляється, з метою визначення собівартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає групування видів майна підприємства та джерел їх утворення на певну дату.

Звітність – система взаємно пов’язаних показників, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства за звітний період.

Усі складові методи бухгалтерського обліку тісно пов’язані між собою. Основою для бухгалтерського обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.