Для багатьох підприємців знайома така форма договорів як «ЦПХ», що є скороченням від «договір цивільно-правового характеру». Така форма зручна завдяки конструкціям договорів у Цивільному кодексі України (ЦК України) і стала популярною через обтяжливе для роботодавців трудове законодавство.
Попри законність цивільно-правових договорів і свободу договору (статті 6 і 627 ЦК України), контролюючі органи часто намагаються трактувати ці угоди як трудові відносини. Розглянемо детальніше ситуацію з точки зору судової практики.
Поняття цивільно-правового договору
Поняття «цивільно-правовий договір» не визначене в ЦК України. Зазвичай цей термін застосовують до договорів підряду, надання послуг або інших угод, де фізична особа виконує певну роботу.
У недавній постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 (п. 40 мотивувальної частини рішення) зазначено, що цивільно-правовий договір — це угода між громадянином і організацією на виконання певної роботи, де предметом є надання певного результату праці.
Види і форми цивільно-правових договорів
Щодо різновидів і форм таких договорів, варто зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 6 ЦК України, сторони можуть укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного права. Це означає, що визначити всі можливі види цивільно-правових договорів практично неможливо.
Що важливо знати підприємцям
- Законність цивільно-правових договорів. Цивільно-правові договори є абсолютно законними і можуть використовуватися для регулювання відносин між підприємцями та фізичними особами.
- Свобода договору. Контрагенти мають право вільно визначати тип договору для регулювання своїх відносин (статті 6 і 627 ЦК України).
- Ризики контролюючих органів. Важливо усвідомлювати, що контролюючі органи можуть трактувати цивільно-правові договори як трудові відносини, що може спричинити додаткові перевірки та санкції.
Поради для підприємців
- Чітке формулювання договору. Укладання цивільно-правового договору повинно включати чітке формулювання умов, що відображають дійсну сутність відносин.
- Документування результатів роботи. Необхідно документально підтверджувати виконання роботи та результати, щоб уникнути можливих звинувачень у прихованих трудових відносинах.
- Юридична консультація. Консультації з юристами можуть допомогти уникнути неправильних тлумачень договорів контролюючими органами.
Поширені види цивільно-правових договорів
Найчастіше використовуються такі цивільно-правові договори:
- договори на надання послуг;
- договори підряду;
- договори субпідряду;
- договори доручення;
- договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;
- інші договори, предметом яких є надання послуг або виконання певної роботи.
Основні договори: підряд і надання послуг
Зупинимося на найбільш поширених — договорах підряду і договорах надання послуг. Для обох цих видів цивільно-правових договорів не встановлено обов’язкового нотаріального посвідчення.
Згідно зі статтею 208 ЦК України, угоди між фізичною та юридичною особою повинні укладатися в письмовій формі, за винятком угод, передбачених ч.1 статті 206 ЦК України — тих, що виконуються сторонами в момент їхнього укладення. Проте цивільно-правові договори зазвичай укладаються на певний період, тому наполегливо рекомендується укладати їх письмово з чітко прописаними умовами.
Відмінність цивільно-правового договору від трудового договору
Отже, ми вже визначили сутність цивільно-правового договору. В чому ж їх особливість і що їх відрізняє від трудових договорів? Основна відмінність полягає в тому, що цивільно-правові договори регулюють відносини на основі результату праці, а не процесу роботи. Це означає, що виконавець не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку і виконує роботу на власний ризик, використовуючи власні матеріали та інструменти, якщо інше не передбачено договором.
Проблеми з трактуванням цивільно-правових договорів
Органи Держпраці часто намагаються трактувати цивільно-правові договори як трудові відносини, що може призвести до значних штрафів для роботодавців. У 2019 році Міністерство соціальної політики України навіть пропонувало законопроект, який передбачав великі штрафи за використання цивільно-правових договорів у випадках, де мали б бути трудові відносини. Хоча цей законопроект не був прийнятий, контролюючі органи продовжують активно шукати порушення.
Варто відзначити, що цивільно-правовий договір, на відміну від трудового, не передбачає підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку і виконується на власний ризик виконавця. Ці договори регулюються умовами, визначеними сторонами, і законодавство про працю на них не поширюється.
Судова практика
Судова практика також відображає ці проблеми. Наприклад, у рішенні Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 суд визнав, що цивільно-правовий договір є угодою на виконання певної роботи або надання послуг, і його не можна прирівнювати до трудового договору, якщо він укладений відповідно до умов цивільного законодавства.
Основними характеристиками працевлаштування є наступні:
- Регулярна виплата заробітної плати за час, витрачений на виконання роботи, а не за результат;
- Підпорядкування внутрішнім правилам організації, що визначаються внутрішнім трудовим розпорядком;
- Виконання роботи, яка відповідає професії (посаді), визначеній в Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»;
- Обов’язок роботодавця забезпечити робоче місце для працівника;
- Дотримання правил та норм охорони праці на підприємстві згідно із Законом України «Про охорону праці» та іншими відповідними нормативно-правовими актами.
При умові відповідності перерахованим характеристикам, особа повинна укладати трудовий договір.
Давайте поглянемо глибше на практику суду з цього питання. В певних рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.06.2021 року по справі № 420/2174/19 (найсвіжіші наразі), від 04.07.2018 року по справі №820/1432/17 від 06.03.2019 року, і по справі №802/2066/16-а від 13.06.2019 року по справі №815/954/18, були встановлені різниці між трудовим та цивільно-правовим договорами:
- Предмет договору:
Трудовий договір передбачає виконання працівником роботи за однією або кількома професіями, спеціальностями або посадами відповідної кваліфікації на підприємстві. Цивільно-правовий договір, натомість, спрямований на досягнення певного матеріального результату, не втручаючись у процес організації трудової діяльності.
- Тривалість роботи:
Після завершення завдання у трудовому договорі працевлаштування не припиняється, оскільки його основа – праця працівника в процесі виробництва. Такий договір зазвичай укладається на необмежений термін. У цивільно-правовому контексті, після завершення роботи або послуги, зазвичай зафіксованої у відповідному акті, сторони припиняють відносини.
- Оплата:
У трудових відносинах характерною є систематична виплата заробітної плати за процес праці, а не за результат. Це забезпечується мінімальною заробітною платою, яка гарантується тільки у трудових угодах. У цивільно-правових угодах оплата надається за роботи або послуги, а не за працю, і вона зазвичай залежить від отримання певного результату, без зв’язку з систематичністю.
- Самостійне визначення порядку виконання роботи:
У трудових відносинах регулюється організація праці законодавством. Проте в цивільно-правових контрактах виконавець має організаційну незалежність: він сам визначає умови праці, час, місце, засоби, іноді навіть співпрацює з іншими. У договорах підряду, наприклад, матеріали та інструменти надаються виконавцю, а він сам відповідає за їх безпеку та виконання роботи у визначений термін.
Тут важливо зауважити, що, за словами Постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року, трудовий договір регулює процес організації трудової діяльності, в той час як цивільно-правовий договір спрямований на досягнення конкретного результату, забезпечуючи виконавцю організаційну незалежність від замовника.
- У трудовому договорі сторонами є “працівник” і “роботодавець” (згідно з Кодексом законів про працю України, далі – КЗпП), що може вказувати на власника підприємства, установи, організації або на особу, що має право уповноваження; у цивільно-правовому договорі на надання послуг зазвичай сторони визначаються як “виконавець” і “замовник”. У договорі підряду з фізичною особою сторонами є “підрядник” і “замовник”.
- Відповідальність:
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється виключно імперативними нормами (КЗпП України та іншими актами трудового законодавства), які не підлягають зміні сторонами договору. Тільки з працівником може укладатися Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та встановлюватися спеціальні умови матеріальної відповідальності. У цивільно-правових відносинах відповідальність визначається переважно угодою сторін у договорі, а те, що не врегульовано, – чинним законодавством України.
- Вказівки з питань роботи:
Труд працівника юридично несамостійний і виконується в рамках певного підприємства, установи, організації або за вказівками і розпорядженнями власника чи уповноваженого ним органу. У трудовому договорі визначається виконання працівником відповідних норм праці протягом встановленого робочого часу.
- Колектив:
Виконання трудової діяльності здійснюється переважно у складі трудового колективу. У цивільно-правовому договорі не вказується про трудовий колектив.
- Соціальні гарантії:
У трудових відносинах роботодавець забезпечує соціальні гарантії, що можуть відображатися у трудовому договорі, у цивільно-правових договорах такі гарантії не передбачені.
Суд також звертає увагу на:
- Використання в цивільно-правовому договорі конструкцій, що характерні виключно для трудового права, як “охорона праці”, “норми праці”, “відпустка” і так далі.
- На фактичне оформлення інших документів на виконавця, які властиві кадровому діловодству, таких як накази про стягнення з працівника шкоди або про дисциплінарне стягнення.
- На відсутність понять, як “цивільно-трудовий договір”, і на необхідність правильного визначення різновидів відносин у цивільно-правовому контексті, мінімізуючи ризики для підприємства.
Адміністрація вважає, що якщо хоча б одна зі сторін у відносинах, яка має ознаки трудових, не уклала трудовий договір з працівником або не видала наказ про прийняття на роботу (і не виконала всі формальності), ці відносини не мають законного підґрунтя. Фактичний прийом працівника на роботу без укладення трудового договору (або контракту) на це не виправдовується, і може бути покараний штрафом в розмірі 10-кратної поточної мінімальної заробітної плати за кожного працівника (наразі – 60 000 грн.). Те, що існує цивільно-правовий договір з працівником (якщо фактично мають місце трудові відносини або якщо сам договір дозволяє вважати, що такі відносини існують), не звільняє від штрафу.
Розірвання цивільно-правового договору
Цивільно-правові договори розриваються відповідно до умов, визначених у самому договорі або законі. Важливо розрізняти розірвання і припинення, оскільки розірвання – це лише одна з можливих причин припинення договору. Цивільно-правовий договір може бути розірваний згідно з наступними підставами:
- Згідно з угодою сторін, яка передбачена договором заздалегідь.
- Відповідно до Кодексу або іншого закону.
Підстави для розірвання, передбачені Цивільним кодексом України, включають:
- Порушення зобов’язань однією зі сторін.
- У разі договорів приєднання – відмова від договору з боку сторони, яка приєдналась, якщо ця відмова порушує її права або якщо умови договору несприятливі для цієї сторони.
- За згодою сторін або рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін.
- У зв’язку з істотною зміною обставин, яка впливає на виконання договору і яку сторони не могли передбачити при його укладенні.
Для договорів підряду, до вищезазначених підстав додаються такі:
- Відмова від договору при неможливості збільшити кошторис.
- Порушення термінів виконання робіт або їх неналежне виконання.
- Істотні відступи від умов договору або інші недоліки в роботі.
Цивільно-правові договори можуть бути розірвані за взаємною згодою сторін або рішенням суду в разі істотного порушення договору або зміни обставин, які унеможливлюють його виконання.
