Уявіть ситуацію: працівник регулярно не справляється зі своїми обов’язками, але формально не порушує трудову дисципліну. Або за станом здоров’я вже не може виконувати свою роботу. Що робити роботодавцю? Як захистити свої права працівнику? Розберемося детально.
Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України (КЗпП), що забезпечує підвищення продуктивності, покращення якості роботи та зростання рівня життя працівників.
Трудове законодавство не містить чітких обмежень щодо звільнення працівників у вихідний день або прийняття їх на роботу. Воно не вимагає, щоб ці процеси відбувалися виключно у робочі дні.
Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний роботодавцем у разі змін в організації виробництва та праці, включаючи скорочення чисельності або штату працівників.
Працівник має право подати позов про поновлення на роботі і компенсацію за час вимушеного прогулу до районного, міського чи міськрайонного суду за місцем знаходження підприємства або за своїм місцем проживання.
Звільнення працівника з роботи може відбуватися за різними обставинами, найпоширенішими з яких є звільнення за власним бажанням та за угодою сторін. Обидва ці варіанти мають свої відмінності в умовах і процедурах.
Прогул — одна з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Однак відсутність працівника на роботі з поважних причин не вважається прогулом.
Звільнення за службовою невідповідністю – це одна з підстав припинення трудового договору за ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
