З якої дати потрібно поновити працівника на роботі: з дати винесення судом рішення чи з дати звільнення?
Працівник має право подати позов про поновлення на роботі і компенсацію за час вимушеного прогулу до районного, міського чи міськрайонного суду за місцем знаходження підприємства або за своїм місцем проживання. Відповідно до статті 233 КЗпП, це можна зробити впродовж місяця з дня отримання копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.
Якщо працівник пропустив цей місячний термін з поважних причин, суд може його поновити (стаття 234 КЗпП).
Строк виконання рішення про поновлення на роботі
Рішення суду про поновлення працівника підлягає негайному виконанню відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України та частини першої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Дата поновлення на роботі
Поновлення працівника відбувається з дати його звільнення, коли суд визнає таке звільнення незаконним. Це означає, що працівник поновлюється на робочому місці з дати звільнення, а не з дати винесення судом рішення.
Коли рішення про поновлення на роботі вважається виконаним
Рішення суду вважається виконаним з моменту видання наказу про поновлення і внесення відповідного запису в трудову книжку (частина друга статті 65 Закону України «Про виконавче провадження»). У наказі має бути зазначено:
- Скасування наказу про звільнення;
- Поновлення працівника на посаді;
- Виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Запис у трудовій книжці
Після поновлення працівника у трудовій книжці анулюється запис про звільнення і додається новий запис про поновлення на попередній посаді. Наприклад: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». У графі 4 обов’язково робиться посилання на наказ про поновлення.
За бажанням працівника йому може бути виданий дублікат трудової книжки без недійсних записів (пункт 2.10 Інструкції про ведення трудових книжок).
Відповідальність за невиконання рішення суду
Якщо роботодавець без поважних причин не виконає рішення суду в строк, на нього накладається штраф. Для фізичних осіб він становить 100 неоподатковуваних мінімумів, для посадових осіб — 200, а для юридичних осіб — 300 неоподатковуваних мінімумів. При повторному невиконанні штраф подвоюється, і виконавець може звернутися до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення (стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
Особливі випадки: ліквідація підприємства
Якщо працівника звільнили незаконно, але через ліквідацію підприємства його неможливо поновити, суд зобов’язує ліквідаційну комісію виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України). Одночасно суд визнає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства.
Якщо ліквідаційна процедура розпочалася, але ще не завершена, підприємство має поновити працівника і виплатити всі належні кошти.
