Глава 8. Облік праці та заробітної плати, розрахунків із соціальними фондами (частина 1)

Питання відображення в обліку нарахування та виплати заробітної плати, а також інших виплат займають одне з головних місць
чих виплат, передбачених трудовим законодавством, посідають одне з головних місць у системі бухгалтерського обліку.
Це пов’язано з тим, що заробітна плата для працівників підприємства є основним джерелом їхнього доходу. Тому від ефективності прийнятої системи оплати праці, а також від правильності та своєчасності проведення розрахунків з працівниками багато в чому залежить трудова дисципліна на підприємстві. Раціональна організація оплати праці на підприємстві сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню якості продукції, що в кінцевому підсумку впливає на результати діяльності самого підприємства.
Порядок застосування на практиці того чи іншого теоретичного матеріалу, викладеного в цьому розділі, показано на наскрізному прикладі. Тому, перш ніж приступити до розгляду питань організації оплати праці на підприємствах, наведемо вихідні дані, що стосуються оплати праці, на умовному підприємстві ТОВ
“Альянс”.
Посадовий і чисельний склад ТОВ “Альянс” наведено в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

N п/п	Табельний номер	Ф. П. І. Б.	Посада (професія)	Дата прийняття на роботу	Оклад, грн.	Примітка
1	А-001	Пирогов С. С.	Директор	12.01.20ХХ р.	12000	–
2	А-002	Юрченко Л. А.	Гл. бухгалтер	12.01.20ХХ р.	7000	–
3	А-003	Сіромаха З. Е.	Прибиральниця	15.01.20ХХ р.	1100	–
4	РМ-001	Сергієнко А. В.	Монтажник	13.01.20ХХ р.	1100	З 01.04.20ХХ р. зарплата підвищується до 2000,00 грн.
5	РМ-002	Ложечка П. І.	Монтажник	13.01.20ХХ р.	1100	З 01.06.20ХХ р. зарплата підвищується до 2000,00 грн.
6	РМ-003	Шейко М. Л.	Монтажник	14.01.20ХХ р.	1100	З 01.06.20ХХ р. зарплата підвищується до 2000,00 грн.
7	РМ-004	Муха К. П.	Монтажник	16.01.20ХХ р.	1100	З 01.06.20ХХ р. зарплата підвищується до 2000,00 грн.
8	О-001	Круцик Р. Г.	Майстер	12.01.20ХХ р.	2700	–
9	О-002	Ткаченко Т. Т.	Комірник	15.01.20ХХ р.	1500	–
10	О-003	Скляр І. П.	Водій	13.01.20ХХ р.	1600	–
11	РС-001	Клейменов М. Т.	Складальник	14.01.20ХХ р.	1800	–
12	РС-002	Деркач В. Ф.	Складальник	16.01.20ХХ р.	1800	Перебував у відпустці з 08.12.20ХХ р. по 31.12.20ХХ р.
13	РС-003	Гармаш І. П.	Складальник	13.01.20ХХ р.	1800	–
14	РС-004	Литвиненко Ю. С.	Складальник	15.01.20ХХ р.	1800	Хворів з 23.12.20ХХ р. по 30.12.20ХХ р.
15	РС-005	Ракітін А. Н.	Складальник	16.01.20ХХ р.	1800	–
16	РС-006	Грибенко А. А.	Складальник	12.01.20ХХ р.	1800	Перебував у відрядженні з 14.12.20ХХ р. по 20.12.20ХХ р.
17	С-001	Дерека Є. Є.	Менеджер зі збуту	13.01.20ХХ р.	2300	–
18	С-002	Сотников А. І.	Менеджер зі збуту	13.01.20ХХ р.	2300	–

8.1. ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівника на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП [40], Законом про оплату праці [48] та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 97 КЗпП [40] форми і системи оплати праці встановлюють підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Колективний договір, будучи внутрішнім нормативним документом, укладається на підприємстві з метою регулювання виробничих, трудових і соціальноекономічних відносин, узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ним органів.

Крім форм і систем оплати праці, що застосовуються на підприємстві, колективний договір також установлює норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови надання та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і компенсаційних виплат тощо.
В Україні найширшого поширення набули дві форми оплати праці та їхні системи:
– почасова форма оплати праці;
– відрядна форма оплати праці.
Найпоширеніші форми і системи оплати праці наведено на рис. 8.1 (див. с. 233).
Представлені на рис. 8.1 системи оплати праці є різновидами тарифної системи оплати праці.

Тарифна система оплати праці є основою організації оплати праці, що встановлено ст. 96 КЗпП [40], ст. 6 Закону про оплату праці [48].
Згідно з нормами цих законодавчих актів тарифна система включає:
– тарифні сітки;
– тарифні ставки;
– схеми посадових окладів;
– тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт і професій працівників
(довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Вона слугує основою формування та диференціації заробітної плати.

Тарифна сітка являє собою шкалу, що визначає співвідношення тарифних ставок залежно від кваліфікації (розряду) працівника і складності виконуваних робіт. Кожен розряд тарифної сітки має свій коефіцієнт, який показує, у скільки разів оплата праці робітника даного розряду вища за оплату праці робітника першого розряду.

Тарифна ставка – це норма оплати праці працівника відповідної спеціальності та кваліфікації за одиницю часу (як правило, денна або погодинна у твердій сумі).

Посадовий оклад – це норма оплати праці керівників, спеціалістів і службовців за місяць (може застосовуватися і для оплати праці робітників).

Схема посадових окладів – це перелік посад і відповідних їм посадових окладів, які визначаються не у фіксованому розмірі, а у вигляді верхньої та нижньої межі посадового окладу за кожною посадою.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) містять докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, що пред’являються до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї чи іншої роботи визначається розрядом. Розмір оплати праці зростає в міру підвищення розряду виконуваної роботи. Вищий розряд відповідає роботі більшої складності. Порядок тарифікації робітників визначається статутом підприємства або колективним договором.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюються власником або уповноваженим ним органом відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника за узгодженням з профспілковим або іншим уповноваженим колективним органом (наприклад, атестаційною комісією).
Поряд із формами і системами оплати праці, заснованими на застосуванні тарифних ставок (окладів) і розцінок, набула поширення безтарифна система. Проте слід пам’ятати, що тарифна система є основою організації оплати праці. Тому якщо на підприємстві використовується безтарифна система оплати праці, у колективному договорі необхідно відобразити принципи визначення кваліфікаційних рівнів та оцінки трудового внеску кожного працівника.
Безтарифна система оплати праці характеризується:
– тісним зв’язком рівня оплати праці працівника з фондом заробітної плати, що на-
числюваним за колективними результатами роботи;
– присвоєнням кожному працівникові постійних (відносно постійних) коефіцієнтів, що характеризують його кваліфікаційний рівень і визначають його трудовий внесок у загальні результати праці за даними про попередню трудову діяльність працівника або групи працівників;
– присвоєнням кожному працівникові коефіцієнтів трудової участі (КТУ) в поточних результатах діяльності, що доповнюють оцінку його кваліфікаційного рівня.
Індивідуальна заробітна плата кожного працівника являє собою його частку в заробленому всім колективом фонді оплати праці.
До безтарифних може бути віднесена також договірна система оплати, за якої роботодавець, наймаючи працівника, домовляється з ним про конкретну суму оплати за певну роботу.
Державне регулювання оплати праці на основі безтарифних систем здійснюється за допомогою встановлення мінімуму заробітної плати, оподаткування доходів підприємців та індивідуальних заробітків працівників.

8.2. ОБЛІК ОСОБОВОГО СКЛАДУ

Одним із першочергових завдань кожного підприємства незалежно від форми власності є облік особового складу підприємства, який ведеться відділом кадрів або іншою уповноваженою особою.
Діяльність кадрової служби на підприємстві регламентується організаційними документами, одним з яких є штатний розпис.
Чіткого визначення поняття “штатний розпис” досі в чинному законодавстві немає. Мінпраці в листі від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07 дає таке визначення штатного розпису: це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою.
Штатний розпис слугує підмогою в роботі спеціалістів кадрової служби підприємства, на його основі з урахуванням інших внутрішніх документів (наприклад, таких як правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції) можуть ухвалюватись рішення щодо прийняття людей на роботу, щодо переведення в інший структурний підрозділ.
Обов’язки з розроблення штатного розпису можуть бути покладені на кадрову службу або на будь-який інший відділ підприємства (наприклад, планово-економічний), на обов’язки якого покладено цю функцію. На маленьких підприємствах розробленням штатного розпису може займатися якийсь один фахівець (наприклад, менеджер з кадрів, бухгалтер).

Зазвичай ШР підприємства затверджується на поточний календарний рік власником підприємства або уповноваженим ним органом (див. про це в листі Мінпраці від 20.01.2005 р. № 18-23). На нашу думку, навіть за наявності філій, структурних підрозділів (у тому числі відокремлених) штатний розпис потрібно складати в цілому по підприємству.
Копії затвердженого штатного розпису при виникненні необхідності можуть перебувати у відділі кадрів, бухгалтерії та інших підрозділах підприємства. А затверджений примірник штатного розпису, як правило, зберігається в кадровій службі.
Що стосується строку дії затвердженого штатного розпису, то його тривалість насамперед залежить від того, що зазначено в самому штатному розписі: якщо написано, що штатний розпис запроваджується на 2012 рік, то на 2013 рік має бути створено новий штатний розпис. Якщо в штатному розписі не сказано про строк його дії, то з початком нового календарного року він продовжує діяти.
Типова форма штатного розпису затверджена тільки для бюджетних установ та організацій наказом № 57 [144] . Підприємства та організації інших форм власності складають штатний розпис у довільній формі, керуючись при цьому типовою формою для бюджетників, а також роз’ясненнями, викладеними в листах Мінпраці від 20.01.2005 р. № 18-23, від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07 і від 17.06.2008 р. № 165/06/186-08.
Як правило, у штатному розписі зазначають таку інформацію:
– найменування структурного підрозділу;
– найменування професій (посад) та їх код згідно з Класифікатором професій [145];
– кількість штатних одиниць відповідної посади (професії);
– посадовий оклад (тарифну ставку) працівника, який обіймає відповідну посаду;

– суму щомісячних премій, доплат і надбавок, що виплачуються працівникам, які обіймають конкретну посаду;
– місячний фонд оплати праці для працівників відповідної посади (професії) і в цілому по підприємству.
Складається штатний розпис за наказом керівника підприємства, до обов’язків якого входить також його затвердження.
Приклади складання штатного розпису, а також оформлення наказу, що його затверджує, і наказу про внесення змін до штатного розпису наведено на рисунках 8.2 – 8.4 (див. с. 307-308).
Типові форми первинного обліку особового складу затверджено наказами № 489 [146] и № 495 [149].

Усі первинні документи з особового складу підприємства, затверджені наказами № 253 [147] і № 495 [149], можна розділити на дві групи:
– розпорядчі документи з особового складу;
– облікові документи з особового складу.
Основні розпорядчі документи з особового складу наведено в табл. 8.2.

Таблиця 8.2

Розпорядчі документи з особового складу

Найменування розпорядчого документа	Призначення розпорядчого документа
Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу(ф. № П-1)	Використовується для обліку працівників, прийнятих на підприємство. Складається у відділі кадрів на всіх працівників і підписується керівником підприємства. З підписаним керівником наказом працівника ознайомлюють під розпис. На підставі підписаного наказу про прийняття на роботу у відділі кадрів заповнюють форму № П-2 “Особова картка працівника” і роблять запис до трудової книжки, бухгалтерія відкриває особовий рахунок
Наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-3)	Застосовується для оформлення щорічної та інших видів відпустки, яка надається працівникам відповідно до чинного законодавства. Наказ складається у двох примірниках: один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. На підставі цього наказу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (ф. № П-2), а бухгалтерія розраховує суму відпускних
Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)(ф. № П-4)	Застосовується при звільненні працівників. Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках: один залишається у відділі кадрів, інший передається до бухгалтерії. Наказ підписується керівником підприємства і структурного підрозділу. На підставі наказу про припинення трудового договору (контракту) бухгалтерія проводить розрахунок із працівником, а відділ кадрів робить відповідний запис до трудової книжки. Звернемо увагу, що в цьому наказі обов’язково потрібно зазначати підставу для звільнення (наприклад, за ст. 38 КЗпП[40] – за власним бажанням, за ч. 2 ст. 40 КЗпП [40] -у разі невідповідності працівника займаній посаді).

На практиці підприємства, як правило, оформляють накази у спрощеній формі, яка містить обов’язкові реквізити типових форм. При цьому конкретний перелік реквізитів для кожного наказу залежить від його виду.
Приклади складання наказів про прийняття на роботу наведено на рисунках 8.5 – 8.6.

До основних первинних документів з обліку особового складу підприємства належать:
– Особова картка працівника (ф. № П-2);
– Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-9);
– Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-10).

8.3. ОБЛІК ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І ВИРОБІТКУ

Для обліку використання робочого часу, контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму роботи і розрахунку заробітної плати застосовуються табель обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом № 489 [146]).
Табель являє собою поіменний список усіх працівників цеху (відділу), дільниці або іншого структурного підрозділу підприємства з відміткою навпроти кожного прізвища про використання робочого часу. Включення працівника до табеля або виключення з нього (у зв’язку зі звільненням або внутрішнім переміщенням) здійснюється на підставі наказів про прийняття на роботу, переведення і звільнення.

Для обліку особового складу та заповнення табеля кожному працюючому присвоюється табельний номер. Він наводиться в усіх документах з обліку праці та її оплати. У разі звільнення працівника (переведення в інший цех, відділ) його табельний номер не повинен присвоюватися іншій особі протягом не менше трьох років.
Табель відкривається щомісяця на всіх працюючих цеху (відділу), дільниці тощо. Порядок записів у ньому може бути такий: окремо за кожною категорією працівників, а в межах категорій – у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку.
Табель складається в одному примірнику за два – три дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць. Складається і заповнюється табель відповідальною особою, якій доручено ведення обліку робочого часу.
Наприкінці місяця після відповідного оформлення табель передається до бухгалтерії.
Облік явок на роботу і використання робочого часу в табелі здійснюється двома способами:
1) методом суцільної реєстрації явок і неявок, а саме: відмітки всіх тих, хто прийшов, хто запізнився тощо;
2) шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень тощо).
Відмітки в табелі про причини неявок на роботу, про роботу в надурочний час або інші відхилення від нормальних умов праці робляться тільки на підставі належним чином оформлених документів з обліку особового складу. До таких документів належать накази про направлення у службове відрядження, про надання відпустки, лікарняні листи тощо.
Відмітки в табелях про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час, про причини запізнень і неявок на роботу та інші відхилення від нормальних умов роботи шифруються умовними позначеннями (див. табл. 8.3).

Таблиця 8.3

Коди для умовного позначення видів витрат робочого часу

Умовне позначення видів витрат робочого часу	Коди
	буквений	цифровий
Години роботи, передбачені колдоговором	Р	1
Години роботи працівників, яким установлено неповний робочий день (тиждень) згідно із законодавством	РС	2
Вечірні години роботи	ВЧ	3
Нічні години роботи	РН	4
Понаднормові години роботи	НУ	5
Години роботи у вихідні та святкові дні	РВ	6
Відрядження	ВД	7
Основна щорічна відпустка (ст. 6 Закону про відпустки [58])	В	8
Щорічна додаткова відпустка (ст. 7, 8 Закону про відпустки [58])	Д	9
Додаткова відпустка, передбачена ст. 20, 21, 30 Закону [59]	Ч	10
Творча відпустка (ст. 16 Закону про відпустки) [58])	ТВ	11
Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням (ст. 13, 14, 15, 151 Закону про відпустки [58])	Н	12
Відпустка без збереження заробітної плати у зв’язку з навчанням (пп. 12, 13, 17 ст. 25 Закону про відпустки [58])	НБ	13
Додаткова відпустка без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку (ст. 25, крім пп. 3, 12, 13, 17 Закону про відпустки [58])	ДБ	14
Додаткова оплачувана відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки [58])	ДО	15
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону про відпустки [58]) і відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону про відпустки [58])	ВП	16
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку (п. 3 ст. 25 Закону про відпустки [58])	ДД	17
Відпустка без збереження заробітної плати за угодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки [58])	НА	18
Інші відпустки без збереження заробітної плати (на період припинення виконання роботи)	БЗ	19
Неявка у зв’язку з переведенням з ініціативи роботодавця на неповний робочий день (тиждень)	НД	20
Неявка у зв’язку з тимчасовим переведенням на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб’єктами господарювання	НП	21
Інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо)	IН	22
Простої	П	23
Прогули	ПР	24
Масові невиходи на роботу (страйк)	С	25
Оплачувана тимчасова непрацездатність	ТН	26
Неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв’язку з побутовою травмою та ін., підтверджена довідкою лікувальних закладів)	ПН	27
Неявки за нез’ясованими обставинами	НЗ	28
Інші види неявок, передбачені колективними договорами, угодами	IВ	29
Інші причини неявок	I	30

Порядок складання табеля обліку використання робочого часу представлено на рис. 8.7.

Для роботодавця складати табель необхідно для:

1) обліку кількості відпрацьованого робочого часу працівниками, у тому числі для розрахунку зарплати працівникам, оплата праці яких залежить від відпрацьованого часу;
2) контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу;
3) отримання даних про відпрацьований час для розрахунку виплат працівникам. Так, для розрахунку оплати днів хвороби, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпусток, днів відряджень та інших виплат, розрахунок яких здійснюють згідно з Порядком № 100 [102], необхідні дані про відпрацьований у розрахунковому періоді час;
4) складання статистичної звітності з праці.

Незважаючи на те що в п. 1 наказу № 489 [146] сказано про обов’язкове складання табеля лише юридичними особами, його доречно вести і фізособі-підприємцю, коли розмір зарплати залежить від відпрацьованого часу.
Табель зазвичай складається в одному примірнику уповноваженою на те особою
у порядку, встановленому графіком документообігу.
Дані про нез’явлення на роботу мають бути документально підтверджені. Наприклад, дні хвороби повинні підтверджуватися листком непрацездатності, дні відряджень – посвідченнями про відрядження, прогули – складеними актами тощо.
Для відображення використаного робочого часу за кожен день у табелі відведено два рядки:

• один – для позначення умовних позначень видів витрат робочого часу;
• другий – для запису кількості годин за ними.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам використовуються документи, форма яких залежить від прийнятої на підприємстві системи обліку виробітку та організації виконання самих робіт.
Такими документами можуть бути:
– рапорт про виробіток і приймання робіт;
– маршрутний лист (маршрутна карта);
– відомість про виробіток;
– наряди та інші документи.

Форма цих документів на сьогодні нормативно не затверджена. І, як правило, на підприємствах застосовуються форми таких документів, розроблені ще за часів СРСР, пристосовані до конкретних умов діяльності підприємства. Використовуючи такі документи, слід пам’ятати, що первинний документ повинен містити обов’язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік [46]:
– назву документа (форми);
– дату і місце складання;
– назву підприємства, від імені якого складено документ;
– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
– посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
– особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рапорт про виробіток застосовується в умовах поточно-масового виробництва

на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи і на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.
Згідно з рапортом здійснюється щоденне приймання виробітку бригади (конвеєра) протягом звітного місяця. Розрахунок заробітної плати робітника (члена бригади) виконується на зворотному боці рапорту.
Маршрутна система обліку(маршрутні листи, карти) застосовується в умовах
серійного виробництва.

Маршрутний лист (маршрутна карта) є документом, що супроводжує партію деталей у процесі виробництва за операціями їх обробки. Він попередньо виписується на партії деталей відповідно до графіка запуску деталей у виробництво, технологічних карт тощо. Операції в маршрутному аркуші перераховуються в тій самій послідовності, в якій вони передбачені в технологічних картах.

Кожна партія деталей проходить усі операції згідно з маршрутним листом. Однак в окремих випадках партія деталей у процесі роботи може бути розподілена на дві – три дрібніші партії. На знову виділену партію виписується окремий (додатковий) маршрутний лист.
Залежно від умов роботи підприємства маршрутні листи можуть застосовуватися в поєднанні з рапортами про вироблення продукції за зміну. У цьому випадку змінний рапорт виконує роль розрахункового документа, у якому з маршрутних листів записуються результати технічного приймання продукції за кожною операцією.
Наприкінці звітного періоду підраховується час (згідно з нормами), розмір оплати за кожним найменуванням (номером) деталі та операції на весь випуск продукції і сума заробітної плати кожного робітника згідно з виробітком, зазначеним у рапорті.
Загальна сума заробітної плати всієї бригади за даними зазначених рапортів зіставляється із сумою заробітку всієї бригади відповідно до кількості продукції, зданої у відділ технічного контролю або на склад.
Облік виробітку і нарахування заробітної плати за робітничими нарядами на відрядну роботу здійснюють на підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом та при виконанні ремонтних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у вигляді наряду на відрядну роботуна одну зміну або на триваліший строк. У ньому вказують обсяги роботи і норми часу на їх виконання. Наряд на відрядну роботу виписується

до початку роботи на основі технологічних карт або інших технічних документів і згідно з планованими обсягами виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1. Індивідуальні – видаються на одного працівника. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (деталей, виробів) на встановлену розцінку.

2. Колективні (бригадні) – видаються на групу (бригаду) робітників. На лицьовому боці зазначається прізвище бригадира (номер бригади), а на зворотному – прізвища та табельні номери робітників, які входять до складу бригади, їхні розряди і фактично відпрацьований час.
З метою скорочення документації та підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів, які діють протягом тривалого часу.
З метою розмежування обліку витрат на оплату праці за нормами та обліку відхилень від норм застосовуються такі документи:
– лист на доплату – у разі здійснення передбачених на підприємстві
доплат;
– наряд на відрядну роботу з розпізнавальним знаком (наприклад, з червоною смугою по діагоналі бланка наряду) – у разі здійснення оплати додаткових операцій, не передбачених установленим технологічним процесом. У такому разі в наряді зазначаються причини доплат і додаткових робіт.
Для нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів використовуються подорожні листи вантажного автомобіля:
– подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному спо лученні (ф. № 1(міжнародна));

– подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2-ТН, діє в межах України). Для нарахування заробітної плати водіям легкових автомобілів застосовується подорожній лист службового легкового автомобіля (ф. № 3).

Нарахування додаткової заробітної плати та оплати праці за середнім заробітком також здійснюється на підставі первинних документів. До них належать накази про надання відпустки та відповідний розрахунок, накази про надання матеріальної допомоги тощо.

8.4. ПОНЯТТЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ЇЇ СТРУКТУРА

Визначення заробітної плати. Мінімальна заробітна плата

Заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Таке визначення терміна “заробітна плата” дають ст. 94 КЗпП [40] і ст. 1 Закону про оплату праці [48].
Чинним законодавством передбачено надання громадянам, які працюють на підприємствах (незалежно від
рие працюють на підприємствах (незалежно від форми власності та ведення господарської діяльності), обов’язкової державної соціальної гарантії – мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата згідно зі ст. 3 Закону про оплату праці [48] є законодавчо встановленим розміром заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до ст. 95 КЗпП [40] і ст. 3 Закону про оплату праці [48] до мінімальної заробітної плати не включаються:
– доплати;
– надбавки;
– заохочувальні та компенсаційні виплати.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання і фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається Верховною Радою України законами про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а з 1 грудня 2003 року дотепер – Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Динаміку зміни розміру мінімальної заробітної плати за період 2010-
2012 роки наведемо в табл. 8.4.

Таблиця 8.4

Динаміка зміни розміру мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Строк дії	Розмір		Підстава
	місячний	погодинний
01.01.2010 – 31.03.2010	869 грн.	5,2 грн.	Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI; Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI
01.04.2010 – 30.06.2010	884 грн.	5,29 грн.	Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI; Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI
01.07.2010 – 30.09.2010	888 грн.	5,32 грн	Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI; Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI
01.10.2010 – 30.11.2010	907 грн.	5,43 грн.	Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI; Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI
01.12.2010 – 31.12.2010	922 грн.	5,52 грн.	Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI; Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI
01.01.2011 – 31.03.2011	941 грн.	5,66 грн.	Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI
01.04.2011 – 30.09.2011	960 грн.	5,77 грн.	Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI
01.10.2011 – 30.11.2011	985 грн.	5,92 грн.	Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI
01.12.2011 – 31.12.2011	1004 грн.	6,04 грн.	Закон України від 23.12.2010 р. № 2857-VI
01.01.2012 – 31.03.2012	1073 грн.	6,43 грн.	Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI
01.04.2012 – 30.06.2012	1094 грн.	6,56 грн.	Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI
01.07.2012 – 30.09.2012	1102 грн.	6,61 грн.	Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI
01.10.2012 – 30.11.2012	1118 грн.	6,7 грн.	Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI
01.12.2012 – 31.12.2012	1134 грн.	6,8 грн.	Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI

Згідно зі ст. 21 Закону про оплату праці [48] розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений колективним договором і мінімальну заробітну плату в разі невиконання норм виробітку, виготовлення бракованої продукції, з інших, передбачених чинним законодавством, причин, що мали місце з вини працівника.

Не поширюється соціальна державна гарантія у вигляді обов’язкової

виплати мінімальної заробітної плати на суму винагороди за цивільно-правовими договорами.

СТРУКТУРА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Загальну структуру заробітної плати наведено у ст. 2 Закону про оплату праці [48] . Крім того, на підставі положень зазначеного Закону розроблено та прийнято Інструкцію № 5 [150], яка дає детальну розшифровку складу фонду оплати праці.
Згідно з нормами зазначених документів фонд оплати праці підприємства складається з:
– фонду основної заробітної плати;
– фонду додаткової заробітної плати;
– інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До фонду основної заробітної плати, зокрема, включається оплата праці за час перебування у відрядженні (за винятком відшкодування витрат у зв’язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення), а також вартість продукції, що видається працівникам при натуральній формі оплати праці. Детальний перелік виплат, що включаються до складу основної заробітної плати, наведено в п.п. 2. 1 п. 2 Інструкції № 5 [150].

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Чинним трудовим законодавством передбачено, зокрема, такі види доплат і надбавок:
– за суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника(ст. 105 КЗпП [40]);
– за час, відпрацьований понад установлену норму(ст. 106 КЗпП [40]);
– за роботу у святкові та неробочі дні(ст. 107 КЗпП [40]);
– за роботу в нічний час(ст. 108 КЗпП [40]);
– доплата за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці(ст. 100 КЗпП [40]);
– інші надбавки і доплати, передбачені чинним законодавством,
включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір основних видів надбавок і доплат наведемо у формі таблиці (табл. 8.5).

Таблиця 8.5

Розмір деяких видів надбавок і доплат, установлених чинним законодавством

Вид робіт, за які здійснюється надбавка (доплата)	Стаття КЗпП [40]	Порядок оплати
Суміщення професій	105	Розмір доплати встановлюється на умовах, передбачених колективним договором
За час, відпрацьований понад установлену норму	106	Погодинна оплата праці
За час, відпрацьований понад установлену норму	106	Відрядна оплата праці
За час, відпрацьований понад установлену норму	106	Підсумований облік робочого часу
За роботу у святкові і неробочі дні	107	Робота у святкові та неробочі дні оплачується в подвійному розмірі за фактично відпрацьований час. За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку
За роботу у святкові і неробочі дні	107	Відрядна оплата праці
За роботу у святкові і неробочі дні	107	Погодинна оплата праці
За роботу у святкові і неробочі дні	107	Працівники, які отримують місячний оклад
За роботу у нічний час	108	Робота в нічний час (з 22-ї до 6-ї години) оплачується в підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодою та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час

Детальний перелік виплат, що складають фонд додаткової заробітної плати, наведено в п.п. 2. 2 п. 2 Інструкції № 5 [150].

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад установлені зазначеними актами норми. Перелік виплат, що належать до заохочувальних і компенсаційних, наведено в п.п. 2.3 п. 2 Інструкції № 5 [150]. Інші виплати, не зазначені в пп. 2. 1 – 2.3 Інструкції № 5 [150], не включаються до фонду оплати праці підприємства
включаються до фонду оплати праці підприємства. Склад таких виплат наведено в розд. 3 Інструкції № 5 [150]. 3 Інструкції № 5 [150].

Наведена класифікація виплат працівникам не єдино можлива. Так, П(С)БО 26 [26], що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати працівникам, передбачає таку класифікацію виплат:
– поточні виплати працівникам;
– виплати при звільненні;
– виплати після закінчення трудової діяльності;
– інші виплати працівникам (виплати інструментами власного капіталу та інші довгострокові виплати).