Згідно зі статтею 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, у період дії воєнного стану роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника до 24 календарних днів за поточний робочий рік.
Працівник має право на невикористану відпустку у випадку, якщо він рішить звільнитися з роботи за власним бажанням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни).
Для того, щоб обчислити відпускні, потрібно знати два показники.
Право на додаткову відпустку для одинокої матері на підприємстві регулюється відповідними нормами законодавства. У випадку, коли дитина досягла 15 років, це не означає припинення права матері на цю відпустку.
Відпустка для догляду за дитиною до шести років є періодом відпустки без заробітної плати, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 25 Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.
ми зосередились на правилах відображення відпустки без збереження зарплати в додатках Податкового розрахунку Д1, 4ДФ та Д5. За загальним правилом у Д1 кількість календарних днів відпустки без збереження зарплати, що припала на відповідний місяць звітного кварталу, зазначаємо в графі 13.
Постановою КМУ від 08.09.2023 № 957 змінено Порядок № 100.
Зміни набули чинності 12.09.2023.
Про те, що з 12.09.2023 змінено правила обчислення суми компенсації за невикористані дні відпустки, ми вже розповідали в одному з минулих відео. Але оскільки текст змін до сотого Порядку виписано не зовсім вдало, наші фахівці направили запит Мінекономіки, в якому просили пояснити порядок обчислення середньоденної зарплати на конкретному прикладі.
Наведемо його умови.
Надання відпусток сумісникам чомусь завжди викликає багато запитань у роботодавців. Особливо з урахуванням величезної кількості міфів, якими обросли такі відпустки. Тож сьогодні будемо їх розвіювати.
Одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка, яка надається працівникам, мають двох і більше дітей до 15 років або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства (далі — додаткова відпустка на дітей). Порядок надання цієї відпустки визначений у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та ст.ст. 1821 та 1861 КЗпП.
