Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до завершення його дії, можуть бути розірвані роботодавцем у випадках змін в організації виробництва та праці, таких як ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи чи організації, а також скорочення чисельності або штату працівників.
Прогул є однією з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Відсутність працівника на роботі з поважних причин не вважається прогулом.
Звільнення за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП, має значні переваги для швидкої постановки на облік у Центрі зайнятості.
Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є формою одностороннього припинення трудових відносин. Для цього не має значення, чи погодився роботодавець на звільнення, чи він схвалює вимогу працівника.
Під час процесу звільнення працівника за згодою сторін проводиться повний розрахунок. У день звільнення працівник має право на такі виплати:
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю, працівник має право припинити трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Законодавство передбачає різноманітні кроки, які може здійснити колишній працівник у разі незаконного звільнення. Основні способи вирішення трудового спору — це досудове та судове врегулювання.
Передбачаючи виплату вихідної допомоги, важливо розуміти підставу звільнення та відповідний розмір компенсації.
Згідно зі статтею 38 КЗпП, працівник має право розірвати трудовий договір, якщо він укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Заява на звільнення складається на ім’я керівника підприємства чи установи. Якщо на місці роботи діє кадровий відділ або аналогічний орган, можна звернутися до нього для подання заяви.
